Чому Савченко заговорила про "війну з владою Порошенка" зовсім не раптом

Для тих, хто уважно слідкував за розвитком історії під назвою "Надія Савченко", вчорашні одкровення такими зовсім не стали
Depo.Влада
16 грудня 2016 09:00
ФОТО: depo.ua
Чому Савченко заговорила про "війну з владою Порошенка" зовсім не раптом
Чому Савченко заговорила про "війну з владою Порошенка" зовсім не раптом

Воістину, вчорашній вечір виявився більш ніж повністю присвяченим одній персоні. І з фракції її виключили, що уже само по собі – привід, ще й такий несподіваний. (Хоча – чому несподіваний. Просто Юлія Володимирівна логічно вирішила, що негатив від асоціації "Батьківщини" з Савченко більший, ніж втрата героїні. От і все. Nothing personal, it's just business.

Але найголовнішим – рішення фракції мало хто й помітив за ним – став спіч Надії в ефірі "Еспресо". Де вона сказала наступні речі.

По-перше, відмовилася називати Захарченка, Плотницького і компанію терористами.

По-друге, сказала, що вони просто воюють проти влади Порошенка.

І по-третє – можливо, найяскравіше, і точно найголовніше – порівняла "Л-ДНР" із людьми, які стояли і воювали на Майдані.

І понеслась душа в рай. В тому числі й у соцмережах. А мені довелося взяти участь у одній фейсбучній дискусії на тему, яка розпочалася ще до ефіру "Еспресо" і отакими от словами: "Надіюся, що ми всі помиляємося і насправді вона дуже допомагає нашим полоненим і взагалі за Україну, просто ми не все знаємо". Закінчилася ж уже після оного – і знову реплікою тієї ж людини: "Капець".

Так, для багатьох саме ці її слова (я про Надію), особливо "по-третє" – стали тією межею, через яку не можна переступити. Або просто відкрили очі – тут у кого яка "лояльність до бренда" була. Та насправді нічого нового Савченко не сказала. Це банальний кремлівський вкид, який мав місце ще в лютому 2014 року. Згадайте, з чого почалося захоплення Криму – із того, що там захопили урядові будівлі. А приводом для них було те, що "а он бєндєровци так дєлалі, чего нам нєльзя". Тобто – зумисно ставилися на один рівень два абсолютно різних явища – народний протест і організована сусідньою державою акція. А потім Донбас, де все було так само. І під тим же соусом – там так робили, і нічого, значить, і нам можна.

І це мало в очах цільової аудиторії вирівняти ситуацію. Показати, що тут так само – стихійний народний протест. Щоб була підстава для а) проведення референдуму про від'єднання від України і приєднання до Росії – в Криму; б) проведення референдуму про оголошення незалежності – на Донбасі. А крім того – це найголовніше! – для маскування ролі Росії у всьому цьому процесі. Саме тому і почали розганяти тему про "всі однакові" – бо наступним за ним кроком є визначення події як громадянської війни.

Все так, скажете ви, але ж – Надія. Яку саму захопили ці "не-терористи". Яка сиділа і голодувала у російській тюрмі. У вишиванці сиділа, до речі. Як вона могла? Навіть заради якоїсь благої мети – ну не можна переступати через Майдан. Через кров тих, хто там загинув. Це як мама чи дитина. Як ти через них переступиш? От і Майдан-13/14 – це явище, якщо хочте, сакральне, яке поза логікою і порівняннями. А вона його отак…

А тепер уважненько слідкуйте за моїми руками. Бо зараз я витягну із капелюха одну річ, про яку хтось уже й забув, а деякі і не знали. Увага! Алле-оп!

Подивилися? А тепер зверніть увагу на дату, коли це відео потрапило на Ютуб. "Опубліковано 29 лип. 2014 р." А записане воно було навіть трохи  раніше.

На цьому відео чітко і недвозначно було сказано – "гражданская война". А тепер – іще одне відео, можливо, взагалі найперше відео після полону Савченко.

Почули? "Зовнішньої агресії". "Агресії Росії".

І – вибудовуємо логічний ланцюжок. Савченко потрапляє в полон, де заявляє про те, що Росія напала на Україну. Далі, через якийсь час, ми бачимо її інтерв'ю не невідомим людям на кадром – а журналісту Life (це дуже важливо). І там вона говорить про громадянську війну.

А далі – після "зізнання" у громадянській війні – її відправили туди, де і зійшла зірка (в тому числі й політична) Надії Савченко. Де вона голодувала і виступала в суді у вишиванці. Звідки її незламну звільнили. І тепер вона раптом повернулася до схеми "всі однакові" і громадянської війни. Чому?

Я не знаю і не можу знати всіх закулісних нюансів цієї історії. Але здоровий глузд говорить про те, що десь між першим ("зовнішня агресія") і другим ("гражданская война") відео, можливо, і відбулася та зустріч Надії із певними людьми – наслідком якої стала уся інша історія. Історія возвеличення її серед сотень інших полонених, в яку були втягнуті свідомо чи несвідомо навіть такі веселі фейсбучні персонажі, як Свирид Опанасович (згадайте, як він піарив її – і до певного моменту тільки її – спочатку в Facebook, а потім і на "Радіо Рокс"). Історія виборів в ВР і ПАРЄ. Історія повернення героїні на батьківщину і моментальне – після кількох голодувань, на секундочку – включення в політичне життя країни. І далі, далі, далі…

"Вони такі ж, як і ми на Майдані". Чому це прозвучало саме зараз? Знаєте, у кожного товару є свій термін придатності. Вийшов термін – і все, пиши пропало. Гроші на товар виявилися викинутими на вітер… Чим таким вигідним, "козирним" є проект "Надія Савченко"? Звільненням заручників. Це єдина реальна справа, за яку вона взялася після звільнення. Це єдина справа, на якій можна натиснути на українську владу. Дозвольте не повторювати цю очевидну формулу "У влади (Порошенка) нічого не вийшло, а Савченко приїхала – і тут же під неї звільнили людей".

Але – не вийшло. На Банковій і Грушевського теж сидять не ідіоти (як би багатьом цього не хотілося) – і двома кроками, безобмінними 15-ма відпущеними та формулою "4 до 1", вибили козирного туза із рук кремлівських шулерів. А більше нічого за душею і не виявилося. Про це, до речі, говорить і той хамовитий тон, в якому Савченко спілкувалася з журналістом. Хамство – це перша ознака того, що людина програє. Упевнений у своїй перевазі, перемозі не стане витрачатися на такі емоції. А коли у тебе закінчилася аргументація – залишається тільки універсальні хамство і перехід на особистості.

Ну, а ця спроба знову завести тему "громадянської війни"… Тільки сліпий не бачить, як останнім часом на російському ТБ (а, значить, і у масовій свідомості, причому як росіян, так і жителів "Л-ДНР", бо вони ж дивляться, крім свого "республіканського", російське, а не українське телебачення) почали просувати тему, що Донбас – це таки Україна, але така, якій потрібно надати автономію (цим нешкідливим в принципі словом маскують формат a-la Боснія і Герцеговина, коли частина країни має можливість і право, аж до права вето, впливати на всю країну). Саме для цього, наприклад, принижуються в ефірі російського пропаганден-ТБ проросійські екс-депутати ВР, яких прямо називають "зрадниками не тільки народи Донбасу, а й народ України".

Для цього і нагадується, що донбаські терористи – вони і не терористи зовсім, а такі самі, як і ті, на Майдані. Просто прізвища диктаторів різні. Ото і вся різниця…

Більше новин про політичне життя України читайте на Depo.Влада