Як Порошенко дав ляпаса полякам і Качинському
Епізод із безвізової епопеї, який ще увійде в підручники з історії України - настільки несподіваний і знаковий для нашої країни, і не тільки для неї
- Головна
-
14 червня 2017 17:00
Історія з безвізом, перші переможні дні – все це пройшло в якомусь святково-фестивальному темпі, за якими майже ніхто не помітив однієї дуже важливої деталі. Того, де Петро Порошенко відкривав двері в Європу.
А сталося це на Закарпатті. Конкретно – на українсько-словацькому кордоні. Якщо ви ще не зрозуміли – словацькому, а не польському. Хоча традиційно саме Польща вважається одним із євроадвокатів і партнерів нашої держави. І от президент їде не в Шегині чи Краковець, а в Ужгород. І це, до речі, викликає бурхливу реакцію по той бік кордону – українсько-польського. Навіть з боку так званих "хороших поляків". Чому?
Та тому, що це був жест. Демарш. Це був ляпас нинішній Польщі. І особисто Ярославу Качинському. Пам'ятаєте, як в лютому після зустрічі з Порошенком Качинський сказав, що Україна з Бандерою в Європу не увійде? А скільки українських монументів і надгробних плит в Польщі поруйновано в останні роки? А побитих українців, побитих саме за те, що вони не поляки, а українці? А спалений у Варшаві український прапор?
Це все – наслідки правління нинішньої польської влади, партії "Право і справедливість", вождем якої і є Качинський. І при цьому демарш Порошенка, як я вже сказав, викликав у певної частини польського суспільства нерозуміння і навіть обурення. Хоча це, як бачимо – лише відповідь на те потурання, а почасти і свідоме розпалювання антиукраїнських настроїв Качинським і компанією. Адекватна – і від того болюча – відповідь.
Порошенко чітко і недвозначно дав зрозуміти нинішній польській владі – колеги, на вас білий світ не закінчується. І кордон України з ЄС – не тільки у Польщі. Але цей месседж стосується не тільки поляків, а й нас, українців. Українців, які під впливом совкової пропаганди дуже люблять шукати так звані "братні народи". Хтось на сході, хтось на заході, деякі навіть на півночі, в поліських болотах імені Олександра Лукашенка. Цей крок президента повинен витверезити цих шукачів – і нагадати, що ніяких братніх народів не існує, а є лише власні національні інтереси. Які треба відстоювати. Навіть у стосунках із начебто дружніми державами.
Довгі роки Україна у міжнародних стосунках вела себе, як те Муму із відомої російської повісті. Виторговуючи максимум якісь профіти для конкретних політичних персонажів, але не для країни (привіт нашій газовій принцесі з її прекрасним договором, вже не кажучи про Януковича з його ганебними харківськими угодами). Випадок з Тузлою настільки самотній, що до нього навіть немає чого згадати.
Після 2014 року ситуація змінилася. Спочатку Україна показала зуби Росії. Добряче так показала, аж до стокгольмської перемоги над "Газпромом" (так, ще не остаточної, але навіть те, що є – це велике досягнення). Але з Росією ми воюємо, вона – наш ворог, якби навіть тут не відстоювали свої інтереси, можна було б закривати проект "Україна" і їхати до українців Канади чи Бразилії.
Польща – інша справа. З нею ми не ворогуємо, маємо певні партнерські стосунки – навіть з нинішньою, качинськівською. Але вона, як бачимо, останнім часом знову почала гратися у імперські амбіції. Відігруючись перш за все на Україні (ну бо на кому ж іще; фільм не про німецький напад і знищення Польщі так збурив суспільство по обидва боки кордону, а про Волинь). І, очевидно, очікуючи, що Україна традиційно проковтне цю образу – "молодші брати" ж, ще й залежать від нас. Як ковтнула образу з боку мера Перемишля, якому спочатку заборонили в'їзд до України за участь у антиукраїнському заході, а потім скасували цю заборону (за чутками, через вказівку якраз Порошенка).
Але ні. Не так сталося, як гадалося. Україна відповіла красиво і болючо. Нагадавши, що не Польщею єдиною. І що у нас є свої інтереси, які відтепер будуть захищатися. Саме це для поляків має стати головним висновком – якщо в тамтешньому суспільстві путінізація ще не досягла критичної межі, коли будь-які висновки, не дозволені владою, є шкідливим і ворожими.
А в історію України Порошенко – тепер я в цьому впевнений – увійде як президент, за правління якого (і завдяки якому в тому числі) Україна нарешті почала "давати здачі" імперцям. Причому як на харківському кордоні, так і на львівському.
Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
Всі новини на одному каналі в Google News
- 23:53На Хмельниччині судитимуть чоловіка, який незаконно зрізав дерев на 450 тисяч гривень
- 23:44На аукціон виставили гітару Джона Леннона, яка 50 років лежала на горищі
- 23:15У МЗС роз'яснили рішення уряду щодо паспортів чоловікам за кордоном
- 22:33У Миколаєві вибухнув невідомий пристрій: є постраждалі серед рятувальників ФОТО
- 22:09Протягом доби на фронті було 84 бойові зіткнення, — Генштаб
- 21:57В окупованому Криму росіяни зачищають бібліотеки від книжок зі згадками про Голодомор та визвольну боротьбу українців
- 21:05Вищий антикорупційний суд визнав Валерія Пацкана невинуватим і закрив справу проти нього
- 20:45Чоловікам мобілізаційного віку видаватимуть паспорти лише в Україні: постанова уряду
- 20:16До майбутнього бою Олександра Усика та Тайсона Ф'юрі привернуто увагу всього світу PROMO
- 19:50росіяни вгатили по передмістю Сум
- 19:03Штрафи до 1,7 млн грн, примусове повернення громаді, – у КМДА пропонують більш суворо карати за злочини проти культурної спадщини
- 18:21 Байден підписав законопроєкт про допомогу Україні
- 18:05Чи загрожує українцям "кольоровий дощ": пояснення ДСНС
- 18:04У Запоріжжі обрали нового секретаря міськради та в. о. мера
- 17:54У Дніпрі 19-річна мати хотіла продати свого сина, бо він став на заваді її особистому життю ФОТО
- 16:37У Запоріжжі депутати позбавили повноважень в.о. мера Куртєва
- 15:54Завдяки підтримці Києва 101 бригада знищила російської техніки майже на 35 мільйонів доларів
- 15:33У Харкові світло вимикатимуть по-новому: Графіки на 25-28 квітня
- 14:09"Військові без харчів", - експерт про наслідки переходу ДОТ до прямих договорів