Як "попівські майдани" наближають реванш "регіоналів"

Невдоволення батюшок, матушок і Новинського з Бойком, які сьогодні пікетували будівлю парламенту, викликало включення до порядку денного ВР законопроектів №4128 ("Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо зміни релігійними організаціями підпорядкованості)" і №4511 ("Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою країною-агресором"). У жодному з них УПЦ МП і слово "Росія" не згадуються, але філія РПЦ в Україні побачила в документах посягання саме на свої права.

На які саме? Законопроект №4511 передбачає підписання додаткових договорів між державою і релігійними організаціями конфесії, керівництво якої розташоване на території країни-агресора. А в разі, якщо релігійна організація співпрацює з терористами, держава залишає за собою право припинити діяльність такої громади. Інакше кажучи, якщо УПЦ МП протестує проти таких вимог, можна припустити: там просто бояться визнати, що окремі священики цієї церкви лояльні до бойовиків ДНР/ЛНР.

Другий законопроект спрощує процедуру внесення змін або перереєстрації статутів релігійних громад. У цьому Онуфрій і компанія, вочевидь, вбачають небезпеку масового переходу парафій до УПЦ КП. При цьому в самому законопроекті чітко записано: право голосу мають лише особи, які беруть участь в релігійному житті громади. Але правда в даному питанні ініціаторів захисту "істинного православ'я" цікавить менш за все, адже йдеться і про втрату впливу на світогляд вірян, і про втрату церковного майна після зміни підпорядкування.

Зауважимо: до обох законопроектів виникли питання і в працівників Головного науково-експертного управління Верховної Ради. Але коли у народних депутатів вистачало політичної волі прийняти складні закони, вони на експертні висновки не надто зважали. Що ж до названих законопроектів, то сили волі у нардепів цього разу не виявилося. У тому числі й через те, що багато слуг народу із провладних фракцій є прихожанами УПЦ МП. І якби документи не пригальмували, то в сесійній залі все одно не вистачило б голосів.

У парламенті склалася погана традиція - підтримувати складні закони лише після того, як гряне грім. Останній приклад – голосування за заборону "колорадських" стрічок. Документ авторства "фронтовика" Антона Геращенка потрапив до ВР ще 2 червня 2015 року, і далеко не факт, що нардепи його б благословили, якби не бійки між патріотами й "ватниками" 9 травня. Що ж, очевидно, доведеться чекати, доки якогось батюшку Московського патріархату зловлять на публічній підтримці терористів з ОРДЛО, і тоді депутати, рвучи на собі вишиванки, в патріотичному екстазі натиснуть зелені кнопки системи "Рада".

Це буде колись, а от певні висновки варто зробити вже зараз. Висновок перший – нардепи з фракцій коаліції, які апелюють до шкідливості втручання держави у церковні справи, фактично, підіграють російським інтересам в Україні. Вони можуть розповідати про свободу віросповідання і тому подібні речі, але треба все називати своїми іменами: доти, доки в політикумі не буде консолідованої позиції щодо соборної української церкви, її у нас і не буде. Все інше – від лукавого.

Висновок другий – Новинський (до речі, панове з Генпрокуратури, а що там з кримінальною справою проти нього?!) може звітуватися перед Москвою й особисто Гундяєвим про перемогу: "попівський майдан" врозумив депутатів. Насправді, тут не до жартів, адже "опоблоківці" успішно обкатали технологію, яку застосовуватимуть на наступних парламентських виборах, - вони єдині захисники православних від гонінь з боку влади й "розкольників". Якщо хтось у це не вірить, батюшки Моспатріархії в церкві підтвердять. І скільки б у соцмережах не постили фотографій з попами з крутими айфонами і "правовірних тітушок" з іконами Миколки-кривавого, факт залишається фактом: у промосковських сил в Україні існують як потужна фінансова підтримка, так й ефективні організаційні ресурси. Є й своє радикальне крило. Ці особи засвітилися і на сьогоднішній акції, і під час подій 9 травня.

Зокрема, соцмережі пишуть про організатора скандальної акції "Безсмертний полк" в Києві Журбенка з "істинно православним" іменем Артур, а також про осіб з організації "Союз православний Радомир", зареєстрованої в Запоріжжі. Вона діє, до речі, не перший рік. Про напрямки її роботи легко дізнатися з офіційного сайту: підтримка УПЦ МП, акції до Дня перемоги, робота з дітьми (спортивні змагання і недільні школи) і ветеранами. На світлинах – парубки кремезної зовнішності з червони пов'язками на руці. В армії захисників "руского міра" є навіть власний "Союз православних журналістів". А скільки взагалі таких начебто маргінальних, але активних організацій, під прикриттям Моспатріархії вільготно почуваються в нашій країні? Це питання потрібно адресувати Службі безпеки. Хоча… якщо під час подій 9 травня у Києві поліція громила не "ватників", а штаб "оунівців", мусимо визнати: в країні щось не так.

Що ж до церковно-політичної технології екс-"регіоналів", яка вже задіяна і лише буде розкручуватися, то її наслідки спрогнозувати неважко – реванш Путіна-Януковича в Україні. Доки ми граємося в проєвропейську владу й проєвропейську опозицію, які займаються запеклим взаємним поборюванням, апологети РПЦ готуються до останнього бою за те, щоб не дати Україні розпрощатися з Москвою.