Путівник сепаратизму. Як "колорадський жук" може з'їсти Білорусь

Кілька місяців Білорусь перебуває в епіцентрі уваги світових ЗМІ. Йдеться про стихійні акції протесту, які розгорнулись в усіх регіонах країни. Протести громадян Білорусі почались після прийняття президентського Декрету № 3 "Про попередження соціального утриманства". В народі його назвали "декретом про дармоїдство". Цим документом встановлюється обов'язок громадян Республіки Білорусь, які постійно проживають у країні, іноземних громадян та осіб без громадянства, які не брали участі у фінансуванні державних видатків або брали участь у такому фінансуванні менше 183 календарних днів, сплатити збір у розмірі 20 базових величин (близько 245).

Водночас громадяни, які зайняті 183 календарних дні та більше року трудовою та іншими встановленими Декретом видами діяльності (підприємницькою, ремісничою, творчою, адвокатською або нотаріальною діяльністю з надання послуг у сфері агроекотуризму, виконанням робіт за цивільно-правовими договорами, навчанням у денний формі здобуття освіти тощо), визнаються такими, що беруть участь у фінансуванні державних видатків і, відповідно, звільняються від сплати збору. Повідомляється, що від збору звільнені недієздатні громадяни, інваліди, особи, молодші 18 років, жінки, які досягли 55 років, чоловіки - 60 років та деякі інші категорії громадян. Несплата або неповна сплата збору тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 2 до 4 базових величин або адміністративний арешт з обов'язковим залученням до виконання суспільно корисних робіт.

Осіб, яких президентський Декрет визначив "дармоїдами", фіскальні органи Білорусі нараховували близько 470 тис. чоловік, що складає 10 % від економічно активної частини населення країни. За інформацією Дмитра Галка, на фоні масового безробіття в країні "декрет про дармоїдство" спровокував хвилю вуличних протестів, зважаючи на те, що можливість сплатити податок державі змогла лише десята частина з тих, хто підпав під категорію "дармоїдів".

На перших порах силові структури Білорусі стримано реагували на демонстрації місцевих жителів, враховуючи покращення відносин з країнами Заходу, зокрема, з сусідніми країнами Польщею та Литвою. Проте зростання протестної активності викликало велике занепокоєння в оточенні білоруського президента, що призвело до оголошення мораторію на сплату вище вказаного податку. Але на цьому протести не зупинились, навпаки – виникла абсолютно протилежна ситуація. Білоруська влада вдалась до придушення протестів силовими методами. Репресії та арешти активістів, серед яких було багато аполітичних громадян, призвело до зростання невдоволення населенням країни діяльністю влади, політика якої втягнула Білорусь до стану економічної кризи.

Цікавим також є те, що найбільш активними під час масових протестів виступили південно-східні регіони, що є нетиповим явищем для Білорусі в цілому з огляду на схожість цієї частини країни на південний схід України. Одразу після цього в мережі з'явились думки представників експертного та медійного середовища про "руку Кремля".

Як повідомляє petrimazepa.com, якщо раніше О. Лукашенко в якості організаторів протестів в Білорусі називав країни Заходу, то зараз, коли з ним намагаються налагодити відносини, щоб врятуватися від наступаючого економічного краху, в якості винуватця "загрози Майдану" називається Кремль. Але наскільки насправді може бути зацікавлений Володимир Путін в дестабілізації ситуації? На кого може спиратися Росія в разі організації дестабілізації ситуації в Білорусі? На ці та інші питання спробуємо знайти відповіді в цьому матеріалі.

Агенти Кремля в Білорусі

В липні 2015 року білоруська опозиційна молодіжна організації "Молодий Фронт" зібрала інформацію про "сто осередків кремлівської агресії" в Білорусі. Співголова "Молодого Фронту" Дмитро Дашкевич заявив "БелТА", що організації, які увійшли в "чорний список", готують "здачу Білорусі Російської Федерації". У списку згадані такі організації, як "Русь Молода" ("Румол"), Всеросійська організація "Бойове братство", Військово-патріотичний клуб "Козачий спас", "Євразійський громадянський союз", "Русь єдина", "Православний козачий військово-патріотичний клуб", підрозділи НБП і РНЄ та інші.

Аналіз відкритих джерел інформації дозволяє визначити специфіку діяльності даних проросійських організацій в Білорусі та ступінь їхньої активності в країні за останні роки.

З огляду на цей підхід, найбільш активними проросійськими організаціями в Білорусі є наступні:

1) "Русь молода" ("Румол") –одна з найбільш активних проросійських організацій, що діє на території Білорусі. Члени організації в травні 2015 року проводили акцію, в рамках якої розповсюджували в білоруських містах георгіївські стрічки. Даний захід особисто координував Сергій Лущ, голова "Румолу". Активність членів даної структури також прослідковується в соціальних мережах, зокрема, існує паблік в соціальній мережі "ВКонтакте" "Білорусь і Росія разом назавжди! Русь молода!".

Голова організації "Румол" підтримує зв'язки з представництвом російського фонду "Россотрудничество" в Білорусі (керівник Віктор Малашенко), посольством РФ в Мінську, а також має чудові відносини з білоруською владою. За фінансової підтримки від "Россотрудничества" керівництво "Румолу" неодноразово виступало організатором різноманітних конференцій, спортивних турнірів з карате тощо). Члени організації постійно проводять координаційні збори перед плануванням будь-яких громадських акцій. Філіали "Румола" діють на території всіх областей Білорусі.

2) Військово-патріотичний клуб "Козачий спас" - одна з найбільш відомих парамілітарних організацій, що офіційно діє на території Білорусі. На базі організації досвідчені військові інструктори та представники паралімітарних структур навчають молодь володінню зброєю; бойовим мистецтвам; відпрацьовують здобуті навички на військово-польових навчаннях, наближені до умов бойових дій; пропагують панславізм на "православні цінності", русофілію та ненависть до білоруських націоналістів і Майдану. Приймали участь в переслідуванні членів "Молодого Фронту". Співпрацюють з РПЦ МП. Партнерська організація – "Місто без наркотиків", з членами якої проводять заняття з самооборони та рукопашного бою.

Підрозділи організації діють в Мінську, Могильові, Бресті, Гродно. Лідер організації – Петро Шапко, який пов'язаний з діяльністю лідера російських терористів Ігоря Гіркіна.

Один з інструкторів радикально-екстремістського угрупування Михайло Гук є особистим охоронцем лідера російського "Антимайдану", кремлівського пропагандиста Миколи Старікова. Підтримується з боку представництв фонду "Россотрудничество" в Мінську та Бресті.

3) Молодіжна громадська організація "Русь єдина" - входить до мережі організацій російських співвітчизників Білорусі. Тривалий час лідером організації був Михайло Ткачьов. Виступили організаторами Міжнародної конференції "Русь грядущая – путь к мировому ладу!", яка відбулась 3-5 березня в Мінську. Співпрацює з такими організаціями як "Міжнародна Слов'янська академія", Міжнародний союз громадських об'єднань "Всеслов'янський союз", Петровською академією наук і мистецтв та ін. Також організація входить до складу Координаційної ради "Єдність". На початку березня керівником організації був обраний Сергій Бабурін, президент Міжнародної "Слов'янської академії".

4) Білоруське громадське об'єднання "Русь" - проросійська організація, лідер якої є Іван Корда. Осередки "Русі" діють в Гродно, Полоцьку, Вітебську, Мозирі, Кобрині. Її члени займаються пропагандою "русского мира", панславізму та російської культури. Фінансуються з боку посольства РФ в Білорусі та фонду "Россотрудничество". Також організації з однойменними назвами діють на території інших регіонів, зокрема, в Вітебській області, очільником якої є Олексій Мішурний.

5) Міжнародна асоціація молодіжних організацій російських співвітчизників–маловідома широкому загалу організація, що проводить заходи в підтримку "русского мира", російської культури та традицій в середовищі білоруської молоді. Має підтримку з боку дипломатичних установ РФ та російських фондів. Лідер організації – Євгенія Рудова.

6) "Миротворча козацька гвардія" - організація, що з'явилась в 1995 році. "Козацька гвардія" підтримує також зв'язки з духовенством усіх конфесій. У Білорусі, за словами лідера організації генерал-лейтенанта Сергія Новікова, майже половина членів гвардії є католиками. Проте ця інформація не є підтвердженою. Філіали організації також діють у Франції, Німеччині, Польщі, Італії, Литві, Китаю, США, Росії, Казахстані. Також повідомляється, що Сергій Новіков був арештований в РФ представниками російських спецслужб.

7) "Бойове братство" є філіалом російської однойменної організації, члени якої спеціалізуються на організації автопробігів з нагоди святкування російських та радянських свят.

8) Філіал "Російської національної єдності" ("РНЄ") – є підрозділом однойменної російської ультраправої екстремістської організації, лідер якої Олександр Баркашов координував процеси вербовки російських неофашистів для участі у військових діях на території Східної України. Вербувальні заходи також відбувались на території Білорусі. Найбільш активні осередки знаходяться в Мінській, Могильовській, Брестській та Гродненській областях. Лідери організації контактують з російськими військовими та силовиками.

9) "Російське суспільство" - мережа проросійських організацій, що активно діють на території Могильовської, Гродненської та Мінської областей, лідером якої є Сергій Молодов. Реалізують культурно-просвітницькі заходи, що пропагують РФ, політику російського керівництва, російську мову та культуру.

10) Спортивний клуб "Слов'яни" - розташований на території м. Гродно. Також співпрацює з організацією "Неманські козаки", клубом слов'янських єдиноборств "Арідан" (Володимир Адамов), спортивним клубом "Дружина". Основна увага зосереджена на спортивній підготовці молоді, пропаганді "русского мира", дискредитації країн Заходу.

11) Козацький військово-спортивний клуб "Вітчизна" - співпрацює з молодіжними проросійськими організаціями Гродненської області в рамках військово-патріотичного виховання білоруської молоді, пропаганди "русского мира" та російських традицій. Знаходиться на території м. Гродно.

12) Філіал "Націонал-більшовистської партії" - підрозділ однойменної російської екстремістської організації, лідером якої є Едуард Лімонов. Філіали організації діють на території Могильовської та Мінської областей. Члени організації задіяні в вербовці найманців до лав незаконних збройних формувань донбаських сепаратистів. Періодично проводять акції в білоруських містах. Гучною акцією стала спроба зірвати одну з зустрічей української сторони та донбаських сепаратистів за участю представників міжнародних організацій.

13) РОСС – Білоруська Федерація Російського Бойового Мистецтва – проросійські структури, що діють на базі навчальних закладів, зокрема, на території ліцею № 10 у Мінську, ВЦСК у Вітебську. Займаються спортивною підготовкою молоді, пропагують ідеї "русского мира", виправдовують агресивну політику РФ.

14) Асоціація "Стяг" - мережа російських військово-патріотичних організацій, на базі яких відбуваються вишколи молоді, в рамках яких молодь навчається володінню холодною та вогнепальною зброєю, участю в бойових діях, бойовим мистецтвам тощо. Військово-патріотичні молодіжні "дружини" Асоціації "Стяг" знаходяться на території Мінської ("Православне Братство на честь великомученика Георгія Побєдносця"), Могильовської (православний патріотичний клуб "Пєрєсвєт"), Вітебської (військово-патріотичний клуб "Наследник", військово-патріотичний клуб "Пошук", представництво Московського Козачого загону ім.св. Олександра Невського в Республіці Білорусь "Ворота Поозерья") та Гродненської (військово-патріотичні клуби "Витязь" - м. Гродно, "Дружина ім. князя Олександра Невського" - м. Щучін, "Орден честі" - с.Вердомичі, координацією яких займається Оксана Снєжицька) областей.

Керівники "Стягу" тісно взаємодіють з Віктором Пензою, керівником кадетських класів м. Слоним Гродненської області. Учасники військово-патріотичних клубів Білорусі, що входять до складу "Стягу", активно співпрацюють з бойовиками з терористичної організації "Союз ветеранів Донбасу". Так, російські неонацисти з угрупування Олексія Мільчакова приймали участь у бойовій підготовці білоруської молоді на території Росії. Також мають підтримку з боку міністра внутрішніх справ Білорусі Ігоря Шуневича, який є вихідцем з Луганщини, нині окупованої бойовиками "ЛНР".

15) "НОД-Білорусь" - білоруський філіал прокремлівської шовіністичної організації "Національно-визвольний рух", керівником якої є депутат Державної думи РФ Євген Федоров. Активізувались після Нового року. Зокрема, 4 лютого провели пікет в Мінську, під час якого тримали російські прапори та георгіївські стрічки. Виступають за те, щоб Білорусь стала частиною Російської Федерації.

16) "Всебілоруське об'єднане козацтво" - радикальна проросійська організація, лідером якої є колишній кандидат в президенти Білорусі Микола Улахович. Точна кількість учасників "ВОК" невідома. Але член об'єднання, козачий полковник Євген Макаренко, заявляє, що у них близько 10 000 козаків по всій Білорусі. Організація співпрацює з "Білоруським козацтвом" та "Козацьким спасом", підтримує контакти з донбаськими сепаратистами, дискредитує Україну, активно пропагує "православні цінності", проводить Хресні ходи, заході на підтримку РФ та російських традицій.

Умовно проросійські організації Білорусі можна розділити на наступні групи:

1) шовіністичні радикально-екстремістські рухи–організації російських неофашистів та екстремістів, що діють на території РБ. Активно пропагують необхідність приєднання Білорусі до РФ та відродження Російської імперії. Регулярно проводять військові вишколи, мають досвід участі у військових діях на боці донбаських сепаратистів. До цієї групи відносяться філіали РНЄ та НБП.

2) молодіжно-політичні – до цієї групи можна віднести молодіжні організації, що приймають активну участь в пропаганді агресивної політики РФ, процесу євразійської інтеграції, розповсюджують російську символіку та пропагандистські матеріали, проводять акції, спрямовані на підтримку політичного курсу РФ, організовують демонстративні акції з популяризації "здорового способу життя". Частина з них приймає участь в діяльності військо-патріотичних таборів проросійських радикалів. Мова йде про такі організації, як "Русь молода", "Русь єдина", "Авангард", "Місто без наркотиків", "Міжнародна асоціація молодіжних організацій російських співвітчизників" та інші;

3) культурно-просвітницькі– організації, які займаються пропагандою російської культури, мови та традицій. Активно співпрацюють з фондами "Россотрудничество", "Русский мир", а також "Фондом поддержки публичной дипломатии имени А. М. Горчакова". До цих організацій можна віднести "Російське суспільство", "Російський дім", "Седко", "Русь", "Західну Білорусь" та інші. В принципі до цього крилатакож тяжіє молодіжно-політична "Міжнародна асоціація молодіжних організацій російських співвітчизників", яка хоч і була віднесена нами до іншої групи.

4) військово-патріотичні, які можна також розділити на:

- козацькі–апелюють в своїй діяльності до історичного минулого, пов'язаного з козаччиною на території РФ. Лідери організацій активно співпрацюють з колишніми військовими РФ, навчають білоруську молодь володінню вогнепальною та холодною зброєю, пропагують "русский мир" та "православні цінності". Ці структури також організовують військово-патріотичні "слёты" в Друцьку, діяльність "дружиннків" в Поставі тощо. До них можемо віднести "Козачий спас", "Миротворчу козацьку гвардію", "Козацький військово-політичний клуб", "Пінський козачий гарнізон", "Козацьку станицю", "Білоруське козацтво", "Всебілоруське об'єднане козацтво".

- панславістські–займаються пропагандою об'єднання східнослов'янських народів, панславізму, російського шовінізму. Окремим напрямком діяльності є організація військово-патріотичних клубів, частина з яких, зокрема, діє на базі навчальних закладів та спортивних клубів, де білорусів навчають володінню зброєю, бойовим мистецтвам, а також відпрацьовують на практиці отримані навички, беручи участь в військово-польових таборах. До цієї групи віднесемо наступні організації: "Слов'янський комітет", "Дружина", "РОСС", "Ведмідь", "Бойове братство", "Слов'яни", Асоціація "Стяг" та інші.

5) православні – діяльність цієї групи організацій, спрямована на пропаганду діяльності Російської православної церкви Московського патріархату, "православних цінностей", "русского мира", дискредитації європейських цінностей та західних країн. До них можна віднести "Наше православ'я", "За державність і духовне відродження Святої Русі" та ін.

6) євразійські – активно працюють в напрямку пропаганди Митного та Євразійського союзів. Зокрема, найбільш відомими є організації "Інтернаціональна Росія", "Євразійський громадянський союз".

Окремої уваги заслуговує діяльність росіян в соціальних мережах з підбурювання білорусів до протестної діяльності. Так, за інформацією Дмитра Галка, в соціальній мережі "Однокласники" функціонує новостворена і швидкозростаюча група під актуальною назвою "Тунеядец.Бай". Вона може здатися звичайною протестноюгрупою. Значну частину матеріалів у ній складають репости новин незалежних білоруських ЗМІ, пов'язаних з акціями протесту, затриманнями тощо. Але при уважному розгляді виявляється, що група ця просуває тему відновлення СРСР, оспівує радянське минуле, заперечує білоруську незалежність і недвозначно натякає, що "Путін краще за Лукашенка". Цей паблік пронизаний антисемітизмом - явищем, абсолютно невластивим для Білорусі.Група активно оновлюється, там регулярно постять відеоблогеров, які виступають з критикою білоруських можновладців і закликають до повалення конституційного ладу. Деяких з них вже ідентифікували як росіян, що видають себе за білорусів.

Також, за інформацією petrimazepa.com, під час акцій білорусів була помічена група провокаторів, яка спробувала завести учасників протесту криками "Слава Росії!" Це відбулось в Вітебську, який знаходиться недалеко від кордону з РФ. Прикметно, що сотні протестувальників відповіли на провокацію дружнім "Живе Білорусь!" Ще один дуже дивний інцидент стався в Орші. Під час затримання опозиційного політика Павла Северинця журналісти зняли машину, куди його заштовхали, яка була буквально обвішана російською символікою. Явно надмірна кількість символіки наводить на думки про її демонстративне призначення. У кадр потрапила тільки частина. За словами журналістки, якій вдалося зняти затримання політика (її потім також затримали), в салоні були ще георгіївські стрічки та прапорці РФ.

Гібридна війна в інформаційному просторі

З початком російсько-української гібридної війни в 2014 році починається активність РФ і на білоруському напряму агресивної зовнішньої політики. Після того, як Олександр Лукашенко виступив проти визнання "ЛНР", "ДНР" та анексії Криму, підтримав Петра Порошенка в його політичному курсі, Кремль фактично починає гібридну війну проти Білорусі. Її активна фаза почалась в інформаційному просторі.

В 2014 році з'являються заяви кремлівського пропагандиста Ростислава Іщенка про загравання Олександра Лукашенка з націоналізмом. "Кремлівський експерт" 10 жовтня 2014 р. заявив: "Якщо Лукашенко хоче працювати президентом, а не давати показання в Гаазі (в кращому випадку), він повинен бути в українському питанні на голову радикальніше російського керівництва, а про суверенітет України просто забути". На переконання цього "експерта", Лукашенко може повторити сумний досвід Януковича. "Віктор Федорович, - стверджував Іщенко, - позиціонувався всередині країни і сприймався Заходом як проросійський лідер. І для того, щоб "врівноважити своїх проросійських прихильників (щоб вони не виявилися занадто впливові, щоб зберегти собі свободу рук, як він це розумів) Янукович почав підтримувати націоналістів, аж до відкритих нацистів. Не він їх створив, але він їх із задоволенням підгодовував". При цьому кремлівський глашатай стверджує, що ці ж "нацисти його і скинули, і дивом не вбили".

"Зараз Лукашенко, вбачаючи в зростанні могутності Росії загрозу своїй владі і своїм амбіціям, намагається вирощувати лояльних режиму білоруських націоналістів, щоб врівноважити проросійську більшість, що підтримує його", - зазначає Іщенко. Лукашенко, на його думку, не розуміє, що він може працювати президентом тільки завдяки російській підтримці, а "націоналісти" - це вороги Росії. Тобто, об'єктивно і його вороги. Вони не будуть йому допомагати маневрувати. Вони посиляться з його допомогою, а потім постараються його ж повалити".

Не менш жорсткі заяви на адресу Білорусі прозвучали і з боку ведучого РЕН ТВ Ігоря Прокопенка в програмі "Військова таємниця", де він почав розвивати тему можливого білоруського Майдана. Далі починається хвиля інформаційних вкидів про те, що начебто спецслужби Польщі та Литви планують використати білоруську опозиційну молодь в поваленні режиму Лукашенка.

Деструктивна активність РФ проти Білорусі посилилась в 2015-2016 роках. Російська ділова газета "Взгляд" опублікувала статтю "Мінську треба визначатися" із закликом до президента Олександра Лукашенка провести восени 2015 р. референдум про приєднання Білорусі до Росії. Автор статті журналіст Едуард Біра зазначив, що Лукашенкові потрібно визначитися, з ким він - з Росією чи Заходом. Інакше Білорусь може спіткати доля України. Як пише газета "Взгляд", "збирання російських земель" - це "не якийсь каприз Путіна, але об'єктивна необхідність".Далі в статті говориться, що, однак, альтернатива цьому набагато більш плачевна.

"Білорусь в нинішньому вигляді ліквідують. Якщо не восени 2015 під час виборів, то пізніше, Захід приступить до цього, змушуючи Лукашенко або здати владу, або повністю підкоритися Заходу", - пише російське видання.

Серія матеріалів, про те, що Білорусь йде шляхом України та про те, що на Лукашенка чекає Майдан, була надрукована низкою російських пропагандистських ЗМІ.

Наприклад: "Белорусский майдан?", "Майдан для "Батьки" , "Лукашенко сам готовит почву для белорусского майдана?", "Бандеровское подполье Минска" та ін.

Питання Майдану в Білорусі почали розгойдувати й російські відеоблогери. Наприклад, в передачі "Завтра в Мінську буде Майдан" блогер Роман Романов намагався відтворити можливий апокаліптичний сценарій розвитку в Білорусі в найближчій перспективі.

Окремої уваги заслуговує матеріал, в якому РФ намагалась звинуватити керівництво РБ у продажі зброї США для сирійських повстанців, який вийшов під назвою "США закупали оружие для сирийских повстанцев в Белоруссии".

Головний меседж цих пропагандистських матеріалів полягає в тому, що Кремль намагається створити штучний образ того, що на території Білорусі місцеві націоналісти за підтримки України, Польщі та Литви начебто спробують повалити режим О. Лукашенка через організацію Майдану. При чому пропагандистські російські ЗМІ не вказують, що насправді діяльність націоналістів на території РБ обмежена, а самі активісти багато років як переслідуються. Групи націоналістів, що діють в зоні АТО в Україні в складі загону "Погоня" або в Тактичній групі "Білорусь", є вкрай малою. Отже, рухомою силою для організації Майдану в Білорусі немає апріорі. Проте цей потенціал є з боку орієнтованих на Росію націоналістів або у радикалів-панславістів, що мають зв'язки з російськими силовиками. Лідери білоруської опозиції не мають достатнього фінансування з країн Заходу, а також багато років не можуть об'єднати зусилля для консолідації спільної діяльності. Безліч опозиційних лідерів в регіонах країни сприймається досить негативно. Також є прошарок активістів, яких відносять до категорії "грантожерів", частину з яких в опозиційному середовищі вважають інформаторами КДБ.

Тому виникає доцільне питання до російських пропагандистів, про які реальні передумови організації Майдану в Білорусі взагалі може йти мова? Хіба що російська сторона сама почне таємно фінансувати окремих лідерів опозиції та радикалів, забезпечуючи їм часткове прикриття з боку агентури в рядах КДБ та МВС. І хоча така можливість більш схожа на конспірологію та шпгуноманію, відкидати її теж не варто. Ті протести, що сьогодні відбуваються в Білорусі, не мають жодного відношення до Майдану та розвиваються за зовсім іншим сценарієм. Радикалізація протестів може настати тільки в разі втручання в ситуацію третьої сторони. І треба дійсно враховувати те, що сьогодні Захід об'єктивно не зацікавлений в дестабілізації ситуації в Білорусі. В такому разі, у зростанні конфліктогенності в білоруському суспільстві може бути зацікавлена лише одна сторона – Росія.

Експертному середовищу також треба враховувати те, що Білорусь залишилась останньою країною "Східного партнерства", на території якої не відбувались жодні бойові дії та не було створено квазідержавних сепаратистських утворень.

"Можливі сценарії розвитку

1) Повалення режиму та окупації країни

Російська агентура, яка за 20 років правління Олександра Лукашенка потужно вкоренилася в архітектуру білоруської держави на всіх рівнях, починаючи від обласних органів влади, закінчуючи Центральним апаратом КДБ, починає процес "розконсервації".

В умовний час Х (наприклад, 25-26 березня або під час інших подій) вказана "п'ята колона"Кремля активізується для прикриття (а потім і координації) проникнення в Білорусь груп бойовиків, які ймовірно пройшли підготовку на території РФ, сепаратистських "республік"на сході України або в інших місцях. Офіційно ці бойовики будуть використані пропагандою як члени націоналістичних груп, що захоплюють адміністративні будівлі, організовують вуличні бої з правоохоронцями, масові заворушення і провокації. Під впливом російської агентури частина силового апарату буде паралізована, що призведе до багатьох "успіхів" на початкових стадіях "революціонерів".

Від захоплення адмінбудівель "революціонери" перейдуть до більш радикальних дій, почнуть видобувати зброю, яку заздалегідь буде приготовлено для їх радикальних дій представниками "п'ятої колони"Росії. Паралельно в умовах кризи нібито на бік народу може перейти частина еліти державного апарату, а також реальна опозиція, помилково розцінивши дані події як сигнал до дії.

У ситуації розвитку хаосу президент Лукашенко може використати вірні йому силові структури, що знаходяться під його особистим контролем. У такій ситуації можливий навіть розвиток дуже кривавого сценарію, передбачити можливі розгалуження якого зараз досить складно. Від перекидання нових груп бойовиків і військових, як це було в Україні, до жахливих кривавих провокацій з масовою загибеллю цивільного населення.

У такій ситуації події в Білорусі російські ЗМІ подадуть як "некерований сценарій хаосу", як організацію "країнами Заходу кривавого білоруського Майдану", "державного перевороту", "зародження білоруського фашизму" тощо. В такому випадку підігріта і штучно спровокована білоруська криза призведе до того, що Кремль введе свої війська в країну, розіграє сценарій повалення і втечі Лукашенка на територію Росії.

В такому разі в Білорусі можуть з'явитися й різні групи польових командирів, російських неофашистів, можуть бути й організовані масові вбивства, розвиток отримає розгул злочинності. Причиною хаосу Кремль буде публічно називати недалекоглядну політику Лукашенка, "загравання з націоналізмом" і "гру на двох стільцях" між Заходом і Росією, що вже було використано у випадку з Януковичем. При цьому можлива поява нових "Стрєлкових" і "Бородаїв". Для цього в повній мірі може бути використана мережа проросійських організацій та парамілітарних структур, описаних в цьому матеріалі. В такому випадку можлива поява нових "народних республік", польових командирів, злочинних груп, псевдоопозиції. Використання цих угрупувань було би спрямоване на:

- повалення конституційного ладу з метою захоплення влади проросійськими силами, "посадки" на президентське крісло маріонетки Кремля. Наприклад, когось з представників силового апарату РБ;

- створення сепаратистських анклавів на південному сході Білорусі, розігрування карти "ятвягів" або поліського сепаратизму тощо.

Однак і за такого сценарію розвитку подій можуть бути свої похибки, як це вийшло з ситуацією в Україні, де початковий кремлівський проект зі створення "Великої Новоросії" зазнав краху. У геополітичну гру можуть вступити і зовсім інші гравці, а інструменти стримування російської агресії з боку країн Заходу виявляться, скажімо, більш ефективними і переконливими. Наприклад, не всю частину Білорусі російські військові зможуть взяти під свій контроль, або на внутрішньополітичній арені з'явиться новий лідер, що протиставить себе російській агресії, консолідуючи навколо себе патріотично налаштовану частину суспільства.

2) Посилення авторитаризму

В разі початку нової хвилі масштабних акцій протестів, які заплановані на 25-26 березня в низці білоруських міст, президент Олександр Лукашенко може вдатись до сценарію 2010 року. В такому випадку буде використаний потенціал МВС та КДБ для посилення репресій в країні. В крайньому випадку в Білорусі навіть може бути введений військовий стан.

За такого розвитку подій протести в країні будуть подавлені за силовим сценарієм, який неодмінно засудять в ЄС, що може призвести до повернення низки санкцій як по відношенню до керівництва РБ, так і до чутливий сфер економіки країни.

Відкритим залишається питання як на це відреагує офіційна Варшава, яка останнім часом активно заграє з білоруським керівництвом.

Політична криза неминуче призведе до гострих проблем в економіці. В такому разі Олександр Лукашенко опиниться перед вибором: або піти на умови ще більшої залежності від Кремля з відповідними геополітичними наслідками, або спровокувати наступну хвилю протестної активності невдоволеної частини населення, яка неминуче постраждає від масштабної економічної кризи. В такому випадку може відбутись і частковий параліч правоохоронної системи, серед представників якої вже зростає рівень соціального невдоволення, зокрема, з питань пенсійного забезпечення.

3) Спад протестної активності

Серед можливих варіантів розвитку подій також слід розглянути ймовірність поступового спаду протестної активності серед білорусів на фоні відсутності зацікавленності країн Заходу в провокуванні чергової політичної та економічної кризи в Білорусі. Це також підтверджує принцип "мовчання" західних ЗМІ, зокрема, Польщі, Литви, Німеччини щодо подій, що відбуваються в Білорусі. Належного висвітлення посилення репресій у відношенні домітингарів сьогодні майже не знайдеш в європейських медіа, на відміну від російських.

В такому випадку, з метою недопущення повалення режиму О. Лукашенка, в чому може бути зацікавлена частина російського істеблішменту, європейські політики "можуть заплющити очі" на те, що відбувається в Білорусі. За таких умов білоруські силовики поступово "загасять полум'я" протестної активності, посилять репресії щодо представників опозиційного середовища та учасників акцій "дармоїдів".

За таких обставин Росія намагатиметься втрутитись в ситуацію, зокрема, розраховуючи на агентурну мережу в білоруських спецслужбах та представників проросійських організацій. Але, маючи підтримку з боку країн ЄС, О. Лукашенко має всі шанси використати представників окремих підрозділів КДБ та ОАЦ, які працюють на російському напряму роботи, у протидії деструктивному впливу російських спецслужб на політичні процеси в Білорусі.

Описані варіанти розвитку подій – це лише теорія. Також не треба забувати про те, що протести "дармоїдів", перш за все, були спрямовані проти тиску фіскальних органів на простих громадян. Це була боротьба за захист прав рядових білорусів. Шукати в цьому слід Кремля або іншої третьої зацікавленої сторони було би помилково. Проте, враховуючи деструктивну діяльність адміністрації президента РФ на пострадянському просторі, не варто забувати про те, що не використати можливість впливу на політичну ситуацію в Білорусі,сьогодні Кремль дозволити собі не може. Питання лише полягає в тому, як саме буде діяти команда АП РФ та російські спецслужби в цій ситуації. Можливо, усвідомлюючи масштаб загроз, Олександр Лукашенко піде на безпрецедентні кроки на шляху масштабного реформування держави. Але одна справа – це прийняття Закону "Про військовий стан", готовність до появи "зелених чоловічків" і анексії частини країни. Без вирішення нагальних економічних проблем країни Олександр Лукашенко має всі шанси втягнути Білорусь не лише до системної кризи, але й громадянського конфлікту. Проте офіційний Мінськ замість того, щоб впроваджувати реальні кроки в рамках виходу з кризи, лише втрачає необхідний час з геометричною прогресією.