Куди СБУ мала послати інспекторів ООН, аби обійшлося без скандалу

СБУ потрібно або навчитись правильно подавати свою позицію в інфорпросторі — або таки пускати міжнародних спостерігачів на свої об'єкти. Якщо адекватно пояснити, чому це неможливо, у Служби чомусь не виходить

Журналіст відділу «Світ»
Куди СБУ мала послати інспекторів ООН, а…

Історія з недопущенням місії підкомітету ООН з питань запобігання катуванням вийшла недолугою, з якого боку не глянь.

Спочатку делегація демонстративно призупинила свій візит до України через те, що її не допустили у місця, де, за підозрами, працівники СБУ можуть утримувати людей.

"Ця відмова в доступі є порушенням зобов'язань України як держави-учасниці Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань. Через це ми не змогли відвідати деякі місця, про які ми чули численні й серйозні звинувачення у затриманні людей і можливому застосуванні тортур або жорстокому поводженні", - заявив керівник делегації Малкольм Еванс.

Далі голова комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря і уповноважена з прав людини Валерія Лутковська різко “стурбувались” ситуацією, і замість того, щоби з'їздити на підозрілі об'єкти і подивитись, що там і як, голосно звернулись до Мінюсту з криком “що ж це діється?!”

У процесі з'ясування стосунків СБУ гордо мовчала. Рятувати ситуацію кинувся Мін'юст. Перший заступник міністра юстиції Наталія Севастьянова пояснила всім охочим, що СБУ не допустила місію в свої управління в Маріуполі та Краматорську через присутність в складі місії росіянина.

Що теж виглядало доволі-таки дивно, оскільки делегація ООН ще перед тим на всяк випадок опублікувала свій склад. Один британець, одна філіпінка, одна естонка, один молдаванин. Ну і хто з них агент ФСБ? Водій, перекладач, чи хтось неназваний? Цього Міністерство юстиції, на жаль, не уточнило. Від чого заява трохи втратила драматичність.

Врешті, і можлива наявність росіянина у складі делегації не надто виправдовує наші доблесні спеціальні служби.

Бо якщо у складі місії ООН і справді був якийсь ФСБ-шний суперагент, який дивлячись на зеків, миски й баланду може вивідати всі наші державні таємниці, то протестувати проти його присутності слід було ще до того, як місія перетнула кордон і приступила до роботи. І робити це мала би саме СБУ. Яка зараз і сама влипла в гидку історію, і ще й Мінюст за компанію підставила.

Звичайно, в СБУ є той аргумент, що районні відділи - це не зовсім заклади для тримання під вартою, хоч у них і є обладнані приміщення. І тому райвідділи СБУ не зовсім підпадають під дію Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань, на основі якої діють інспектори ООН. Але замість того було обрану лінію захисту, яка зводилась до того, що "в них там був росіянин". 

І ось, коли інформаційний пил потроху розвіюється, на сцену вийшов пан Грицак. Який таки пояснив, що СБУ не утримує затримуваних в районних підрозділах — тому й інспектувати там нічого. І взагалі — там зброя і “секретна апаратура”, тому нічого всіляким стороннім ходити.

Певно, ми так і не дізнаємось, через яку таку “вундерваффе” в маріупольському райвідділі СБУ ми постали перед ООН у не надто гарному світлі. Але хотілось би все-таки вірити, що є, є там якась “чудесна зброя” в тому райвідділі, яка, коли прийде час, вшкварить по ворогах зі страшною силою!

Бо в іншому разі виходить, що, як правильно завважив пан Грицак, ми показали інспекторам ООН 600 ув'язнених — і не пустили їх до одного райвідділу. Після чого нас оголосили порушниками, які "зірвали перевірку". А на сепаратистів, які показали делегації ООН чотирьох українських громадян, що утримуються в полі, — скарг ніби й немає.

Отут і виникає головне питання до всієї цієї історії. Чому ні СБУ, ні інспектори ООН не спробували проінспектувати як слід умови утримання українців у полоні в сепаратистів?

Чому СБУ не склала списку сотень наших громадян, які невідомо, чи живі в ДНРівських підвалах, і не почала достатньо жорстко вимагати перевірити умови їх утримання в полоні?

І якщо доблесні борці за права людини не можуть влаштувати належної інспекції на територіях контрольованих сепаратистами — то чому вони взагалі влаштували цю перевірку, яка по суті своїй є грою в одні — українські — ворота? І якщо б всі ці питання пан Грицак — чи хто завгодно інший — озвучив у потрібний момент, то ніякі демарші сера Еванса не справили б жодного враження на поважну публіку. Та й не було б ніяких демаршів. Але цього не трапилось, і тепер ми тихо розмазуємо по обличчю все те, що СБУ запропонувала вважати “українською відповіддю на претензії ООН”.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme