Як ботоферми та алгоритми "Фейсбуку" позбавляють українців свідомого вибору

В рамках правозахисної програми фестивалю Docudays UA голова правління Комітету виборців України Олексій Кошель та керівник програм нових медіа Інтерньюз-Україна Віталій Мороз розповіли, як розпізнати маніпулятивні виборчі політтехнології, сформувати та зберегти особисту думку у токсичних умовах мережевої пропаганди. Модерував дискусію журналіст Євген Павлюковський.

 

У кожного користувача формується стрічка постів і друзів за єдиним алгоритмом: можна мати тисячу друзів, але, очевидно, не бачити оновлення від них усіх. "Фейсбук" чи "Твіттер" (останній – менше) обирають пости тих людей, із ким у користувача є щось спільне. На це "спільне" вказує його лайк. "Тому, якщо ви, наприклад, цілий місяць пишете про собачок і котиків чи тільки про правозахист, ймовірно, повідомлення від користувачів, які пишуть про вибори, у вашій стрічці не будуть з’являтися", – пояснив Віталій Мороз, розповідаючи про принципи роботи соцмереж.

 

 

Але "фішка" в тому, що як тільки користувач починає вступати в дискусії, проявляти активну позицію, він ніби стаєте магнітом, який починає притягувати всі публікації, які стосуються виборів. Тож маніпуляція полягає в тому, що у великих дискусіях людина просто не може розрізнити, де є справді користувачі, які вболівають за якогось кандидата, а де – або боти, або ті, хто виконує певні завдання. Щоб не стати жертвою маніпуляції, радить Мороз, не треба намагатися комусь щось довести. Вступати в полеміку варто, якщо знаєте, що це є друзі, які поділяють з вами ті самі цінності.

 

Згідно соціологічних опитувань, від 70% до 80% виборців черпають інформацію з телебачення. Тобто чотири найбільші групи телеканалів є визначальними у формуванні рейтингу кандидатів. Але, попри все, на цих виборах відзначається досить масштабне використання соціальних мереж. Олексій Кошель згадує, як проти одного з кандидатів на пост президента України працювала досить серйозна система поширення дезінформації, зокрема була створена низка груп у соціальних мережах. Одна з них нараховувала близько 300 тисяч учасників. Це дуже багато, навіть якщо враховувати, що 20-30% – це боти, тобто неіснуючі користувачі. В будь-якому разі, така група охоплює користувачів, які за своєю кількістю дорівнюють населенню обласного центру України.

 

"Якщо характеризувати цьогорічну виборчу кампанію, то в соціальні мережі перейшла велика кількість інструментів чорного піару", – підкреслює Кошель. Розраховані ці технології на всіх. Кожен по-різному стає залежним від поширення тієї чи іншої інформації.

 

Кошель говорить про ще одну маніпуляцію – групи в соцмережах створюються не для того, щоб миттєво обвалити рейтинг кандидата, а для того, щоб поволі вселяти недовіру щодо тих чи інших фактів з його біографії. Для цього використовуються технології висміювання і доведення певних питань до абсурду. І це може бути достатньо результативним. Як підсумок – мінус кілька відсотків у рейтингу може бути лише від використання груп у соціальних мережах.

 

 

"З 2007 року нічого принципово не змінилося. З тих часів ми почали фіксувати, що політичні партії створююють окремі підрозділи саме з метою поширення інформації у коментарях під публікаціями відомих, рейтингових видань, – підсумовує Кошель. – Одна з найбільших подібних груп у 2007 нараховувала близько 50 так званих ботів, які активно використовували сотні різних нікнеймів, тобто аккаунтів, і активно поширювали інформацію в коментарях. Тоді ж з'явилися перші резонансні публікації, коли відомі видання почали досліджувати саме феномен оцих груп і чітко вказували на їхню партійну належність".

 

Якщо говорити про характер таких груп, то в них домінують достатньо агресивні форми впливу. І загалом проблема в тому, що в українській політиці є досить великий відсоток агресії, запозичений від так званого російського політтехнологічного спадку. Саме тому групи в "Фейсбуці" є малопрофесійними і надзвичайно агресивними. А штучним чином знизити градус агресії, на жаль, не вдасться.

 

Олексій Кошель радить мати своє коло людей, які викликають довіру і переважно належать до кола експертів, лідерів думок, за якими цікаво стежити. А також – більше читати лонгріди (великі тексти), а не коментарі до них. "Фейсбук – це вже викривлення реальності, – нагадує Віталій Мороз. – Тобто ви не маєте доступу до 100% різноманітних думок, бо у вас просто немає часу читати дописи абсолютно усіх користувачів".

 

Наступна маніпуляція – якщо людина починає читати про політичне, то вона вже готова бути жертвою інформаційних впливів. Аби не потрапити на цей гачок, Віталій Мороз радить просто не давати приводу завести відповідну бесіду. "Пишіть про котиків, про собачок, пишіть про те, як ви полете грядки на весні чи готуєтесь до Великодня, тоді вам буде спокійніше", – каже він.

 

В США в 2016 році ніхто не знав, звідки береться реклама у соцмережах, і ця реклама виявилась з Росії. Росія, реєструючи нібито американські сторінки, вкладала гроші, щоб поширювати меседжі з Росії на американську територію. Місяць тому "Фейсбук" ввів нові правила щодо реклами напередодні виборів. Це стосується усіх країн, де відбуваються вибори, в тому числі України і Європейського Союзу. За новими правилами, рекламу, наприклад, в Україні, можуть купувати тільки профілі користувачів, які зареєстровані в Україні. А стосовно демографії, тут є величезний набір інструментів. Політична партія може дати завдання "Фейсбуку" таргетувати максимально релевантну аудиторію: вік, стать, рівень доходів, інтереси, місце проживання, навіть політичні інтереси. Всі ці дані користувачі дають "Фейсбуку" добровільно, він знає про них найбільше, і тому така реклама є ефективною. Із цього випливає ще один наслідок – несприятливість соцмереж для формування раціонального вибору.

 

 

Олексій Кошель радить намагатися апелювати не до емоційних аргументів, а до раціональних. Навіть якщо йти до соцмережі за розважальним, неагітаційним контентом, не слід відключати голову, а слід аналізувати побачене. "Що стосується підвищення рівня обізнаності українського виборця і механізмів, які дозволять зробити виборця більш грамотним, більш свідомим і захищеним, це є роботою не лише соцмереж. Не може бути чарівної пігулки "Відповідь на всі питання". Це має бути системна робота держави з підготовки виборців", – вважає Кошель. І наводить приклад: "Свого часу у Великій Британії, наприкінці 1990-х – на початку 2000-х, у вигляді експерименту молодим виборцям дозволили голосувати за допомогою СМС-повідомлень. І це була одна маленька складова величезної державної машини, яка працювала на те, щоб підвищити активність молодих виборців, боротися із абсентеїзмом, тобто свідомим небажанням брати участь у виборчих процесах".

 

В Німеччині у будь-якому віці можна піти безкоштовно послухати курс, наприклад, про культуру Месопотамії чи безкоштовно вивчати іспанську мову. Держава надасть таку можливість. Але за умови, що людина прослухає обов’язковий курс про основи політичної системи Німеччини. Чи можливо подібну систему побудувати у мережі "Фейсбук"? Олексій Кошель вважає, що можливо. Але в будь-якому разі це має бути частина великої кампанії, яка буде вирішувати і проблему абсентеїзму, і того, щоб український, німецький, французький виборець - не старішав і не був пасивним.