Проблема з посадками: Який ультиматум силовикам поставив Зеленський

Відсутність очевидних результатів у вигляді посадок спонукає Володимира Зеленського до спроб замінити силовиків на своїх людей. Питання лише в короткій лаві запасних у глави держави і відсутності на ній професіоналів.

Детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) провели обшуки на Львівщині, у будинку екс-нардепа Богдана Дубневича, який фігурує у справі про відмивання грошей, ухилення від сплати податків і недостовірне декларування. Підписане генпрокурором Русланом Рябошапкою подання на аналогічні дії щодо його брата, чинного депутата парламенту Ярослава, вже лежить у регламентному комітеті Ради. Одночасно з’явилося повідомлення про те, що НАБУ відкрило справу щодо голови Чернівецької обласної ради Івана Мунтяна за підозрою в отриманні $180 тисяч хабара.

Особи, що фігурують в усіх цих справах, хоч і відомі на своєму рівні, але корупціонерами державного масштабу їх не назвеш. Разом з тим, посадки саме топових злочинців, імена яких під час виборів назвали всій країні через лояльні до ЗЕкоманди телеканали, так і не почалися. Що викликає невдоволення глави держави і спонукає його вдруге за лічені місяці після вступу на посаду збирати керівників НАБУ і САП та нагадувати їм про політичні завдання, які стоять перед ними. Остання така зустріч, нагадаємо, відбулася цього понеділка. Можливо, це й збіг, але відразу після того, як Зеленський "зарядив їх енергією", відомство Артема Ситника (НАБУ) помітно активізувалося.

Повз увагу спостерігачів не пройшла відсутність на понеділковій зустрічі керівника третьої важливої ланки антикорупційного механізму: директора Державного бюро розслідувань (ДБР) Романа Труби. Тут одне з двох: або у відомстві все добре, або настільки погано, що зустрічатися вже немає сенсу. Не виключено, повз увагу президента не пройшли повідомлення ЗМІ про уважність директора бюро до позиції колишнього заступника глави адміністрації президента Януковича, юриста Андрія Портнова. Останній, судячи з його публічних заяв, має на меті кримінальне переслідування топових представників колишньої влади. Зокрема, у липні Петро Порошенко припускав, що Роман Труба може бути причетним до поінформованості Портнова в обставинах справи, які розслідує ДБР і де як свідок фігурує п’ятий президент України. Директор бюро Труба запевняє, що ані він, ані його підлеглі джерелом витоку інформаціїне є. Та його відсутність на зустрічах інших антикорупціонерів з президентом може означати "жовту картку" Трубі через недовіру йому з боку Зеленського.

Тим часом на пресмарафоні 10 жовтня президент для чогось озвучив конкретний термін, до якого НАБУ з САП мають показати результат розслідування гучних корупційних справ: 1 листопада. Це вже післязавтра і виконати таке завдання за відведений строк практично неможливо.

Але Володимиру Зеленському, щоб втримати його рейтинг від подальшого повільного і неухильного зниження і аби перемкнути увагу від розведення військ на Донбасі, потрібне яскраве видовище – посадки відомих усій країні колишніх топових чиновників чи депутатів. Ну не про братів Дубневичів же йдеться. Якщо країна цієї вистави не побачить, за зрив планів господаря Банкової хтось може й поплатитися посадою.

Деякі журналісти вже поспішили повідомити, що у Зеленського хочуть монопольно знімати і призначати лояльних собікерівників НАБУ і САП.

Але чи може Банкова звільнити силовиків?

Директор НАБУ

Закон "Про Національне антикорупційне бюро України" передбачає широке меню підстав для звільнення директора НАБУ, який призначається на 7 років і не може обіймати посаду двічі поспіль. За Конституцією і ст.6 згаданого закону, призначає і звільняє керівника бюро президент України. Разом з тим, Верховна Рада за наявності підстав і пропозицією не менш як третини народних депутатів від конституційного складу може ухвалити рішення про звільнення директора. Таких підстав закон налічує 12. Серед них – не лише такі екзотичні, як заборгованість зі сплати аліментів чи визнання його безвісти відсутнім, але й:

- письмова заява директора про припинення повноважень за власним бажанням;

- призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;

- вік - 65 років;

- неможливість виконувати повноваження за станом здоров’я відповідно до висновку медичної комісії;

- набрання сили рішенням суду про визнання директора бюро недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, обвинувальний вирок суду стосовно нього;

- припинення його громадянства України або виїзд на постійне місце проживання за межі України;

- порушення обмеженняна суміщення з іншими видами діяльності, передбаченими Законом України "Про запобігання корупції";

- невчасне подання декларації особи;

- набуття громадянства іншої держави;

- висновок комісії з незалежного аудиту діяльності НАБУ про неефективність діяльності бюро та неналежне виконання обов’язків його директором.

Тобто щодо директора  НАБУ Банкова має велике поле для дій. Реальним видається, скажімо, варіант з наданням критичного висновку аудиту. Приміром, після звіту Ситника у парламенті фракція "Слуга народу" вирішить рекомендувати президенту звільнити його з посади як такого, що не виконує публічно поставлених Володимиром Зеленським задач.

Генеральний прокурор

Ст.106 Конституції України передбачає право президента призначати і звільняти з посади генерального прокурора за згодою Верховної Ради. Діяльність генпрокурора регулюється нещодавно оновленим Законом України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст.42 цього закону, генеральний прокурор звільняється президентом України за згодою Верховної Ради:

- у зв'язку з поданням заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

- на підставі подання органу, що здійснює дисциплінарне провадження,або Вищої ради правосуддя – в разі наявності підстав, викладених у ст.51 закону "Про прокуратуру";

- через борг зі сплати аліментів у значних розмірах.

Повноваження генпрокурора припиняються в разі:

- висловлення йому Верховною Радою недовіри;

- закінчення строку перебування на посаді.

Тож за наявності у Банкової політичної волі проблем із реалізацією кадрового рішення щодо Руслана Рябошапки виникнути не повинно. Монобільшість поки що потрібний своєму лідерові результат забезпечує, хоч і з усе більш відчутним напруженням.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура

САП є складовою системи прокуратури України (а не колишньої Генпрокуратури, нині - Офісу генерального прокурора – це важливо). Порядок призначення і звільнення керівника антикорупційної прокуратури визначається законом "Про прокуратуру".

Призначення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його першого заступника і заступника здійснює генеральний прокурор за результатами публічного конкурсу, який організовує комісія, до складу якої входять 4 особи, визначені Радою прокурорів України, і7кандидатів від Верховної Ради. Цей принцип закладений в законодавстві, щоб убезпечити антикорупційний орган від впливу влади.

Ст.51 закону "Про прокуратуру" визначаєвиключні підстави звільнення прокурора з адміністративної посади, під які підпадають і керівники САП. Це:

- неможливість виконувати повноваження за станом здоров’я;

- порушення вимог щодо несумісності посадза поданням Вищої ради правосуддя;

- набрання сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення;

- неможливості переведення на іншу посаду або відсутність згоди на це у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

- набрання сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

- припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;

- подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

- неможливість подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді.

Подання на звільнення прокурора вноситься Вищою радою правосуддя або відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів. Остаточне рішення про звільнення ухвалює генеральний прокурор.

Отже, в законодавстві передбачено достатній набір підстав, які дозволяють замінити "неефективних" керівників антикорупційних органів чи самого генпрокурора. Але при цьому вкрай небажано, щоб ці посади стали розмінною монетою в інтригах осіб, які зараз створюють оточення гаранта.