Як 73 офіцери з Росії довели, що Мінськ – це суцільний балаган

Днями голова Служби безпеки України Василь Грицак повідомив вельми цікавеньку історію. Виявляється минулого тижня українські прикордонники на пункті пропуску Гоптівка, що на Харківщині, вирішили оглянути особисті речі офіцерів російської армії, що поверталися на батьківщину. Офіцерів було аж 73 штуки, а на території України вони брали участь в роботі Спільного центру з контролю і координації питань припинення вогню (СЦКК).

В результаті огляду серед речей російських офіцерів виявили: пропагандистські матеріали терористичних організацій "ДНР" і "ЛНР", інструкції з підривної справи, по роботі артилерії і тактиці бою.

Особливо цинічним виглядає той факт, що деякі з офіцерів були нагороджені керівництвом "ДНР" і "ЛНР" медалями "воїнів-інтернаціоналістів" з формулюванням "за доблесть у боях проти агресії української держави".

Тобто виявляється, український кордон перетинали активні члени злочинних збройних організацій, які, якщо і можуть подорожувати Україною, то або у вигляді вантажу-200, або по етапу від одного закладу пенітенціарної служби до іншого. Але на ділі все виявилося не так просто - браві російські вояки, попри наявність усього переліченого, щасливо перетнули українсько-російський кордон. В СБУ лише знизали плечима. Мовляв, не мали повноважень заарештувати російських офіцерів, оскільки "всі вилучені матеріали повинні пройти експертизу, за результатами якої буде вирішуватися питання про відкриття кримінального провадження".

Чим завершиться експертиза, здогадатися не важко, враховуючи той факт, що Грицак виніс інформацію про "орденоносних" росіян на широкий загал. Але самі військові гастролери уже давно будуть поза зоною досяжності для українських спецслужб.

Але нас сьогодні цікавить в першу чергу не доля російських найманців, а сам факт того, що в СЦКК з російського боку працюють терористи. Загалом то, ні в кого й ніколи не було жодних ілюзій щодо того, на чиєму боці російські учасники цього центру, але настільки цинічне та відверте небажання навіть робити вигляд неупередженого миротворця уже за межами пристойності.

Тут, здається, варто нагадати, що Спільний центр з контролю і координації питань припинення вогню, який частіше називають неблагозвучною абревіатурою СЦКК було створено ще восени 2014 року, одразу після першого Мінська. Відповідно до уставних документів, центр "утворений і діє в інтересах дотримання положень" Мирного мінського плану і призначений контролювати за дотриманням його пунктів.

До складу СЦКК окрім російських військових входять представники України та терористичних "ДНР" та "ЛНР", а за діяльністю центру має спостерігати місія ОБСЄ, принаймні представник цієї міжнародної організації зобов'язаний бути присутнім на усіх засіданням вищої організаційної інстанції СЦКК.

Звісно, після гоптівської історії виникає дуже багато питань, які потрібно буде поставити і перед ОБСЄ (місія цієї організації за час роботи на Донбасі уже і так встигла отримати забагато звинувачень у підігруванні Росії), і перед російськими правоохоронними органами (хоча це чиста юридична формальність), і перед представниками Росії в Тристоронній контактній групі, і перед іншими міжнародними організаціями. Скоріше за все ці питання врешті будуть поставлені.

В той же час варто констатувати, що історія з відвертими орденоносними терористами в складі "миротворчого центру" свідчить про одну просту річ – Мінський формат остаточно пережив себе і не працює взагалі. Сьогоднішній Мінськ - це швидше суцільний балаган, в рамках якого говорити ні з ким і ні про що.