Цемах та MH-17: Як Україна використає бойовика проти Путіна

Чутки про те, що українські Сили спеціальних операцій в окупованому місті Сніжному Донецької області захопили й вивезли на підконтрольну Україні територію колишнього командира ППО у цьому місті Володимира Цемаха, з'явились іще 1 липня. Їх розповсюджував російський журналіст Роман Манєкін, який тісно співпрацює з сепаратистами із ОРДЛО. Але активно ця новина увійшла в інформаційний обіг тільки учора - після того, як київський адвокат затриманого, Роман Гонтарєв, почав активно й відверто спілкуватися зі ЗМІ.

Вся ця історія викликає чимало закономірних питань. Перше із них - навіщо? Навіщо бійці ССО, явно ризикуючи власним життям, викрадали конкретно взятого сепаратисті зі Сніжного, яке знаходиться за 20 км від кордону з Росією, і за 50 кілометрів від лінії фронту, і тягнули його чи то через лінію розмежування, чи то через один із ворожих КПП? Відповідь на нього є - принаймні, часткова.

Володимир Цемах керував ППО в Сніжному в 2014 році, і може щось знати про факт збиття малазійського Боїнга у липні того року. При тому, скоріше за все, саме "знати" а не "бути причетним" - бо за свідченнями як доньки Цемаха, так і чисельних джерел із середовища сепаратистів, посаду командувача ППО Сніжного Цемах зайняв тільки в жовтні. На момент запуску фатальної ракети, за даними "Миротворця", які співпадають зі свідченнями знайомих Цемаха із ОРДЛО, він керував підрозділом ЗУ-23. Які, звичайно, теж є зенітками - але із дальністю дії в 2.5 кілометра, і до атаки на "Боїнг" причетними бути не можуть ніяк. Тому, скоріше за все, у справі про "Боїнг" Цемах буде саме свідком - оскільки як офіцер ППО він, цілком міг помітити і запам'ятати переміщення і дії російських зенітних ракет та персоналу. І стимули співпрацювати із українським слідством у Цемаха, звичайно, є. Оскільки останнім часом російська пропаганда - не без видимого успіху - знову починає розповсюдження тези про "це не ми збили "боїнг". І не без певного успіху - досить згадати досить дивні заяви про "бездоказовість звинувачень Росії" з боку малазійського прем'єр-міністра Махатхіра Мохамада, які пролунали в кінці травня та на початку червня. А така тактика роспропагандистів цілком може супроводжуватись "зачисткою" всіх реальних свідків трагедії, які не причетні прямо до здійснення злочину. Ну й іншим, нітрохи не меншим стимулом для Цемаха може бути й той факт, що обвинувачення за частиною 1 статті 258-3 Кримінального кодексу України - "Створення терористичної групи чи терористичної організації" - яке було йому висунуте після затримання, цілком може бути й знятим у разі співпраці зі слідством у інших питаннях. І в разі, якщо офіцер "ополченців" дасть достатньо розлогі свідчення про дії російських військових, під сумнівами про їх участь у трагедії можна буде підвести риску.

Але є у всій цій історії і свої небезпеки. Перша, і найбільш очевидна - це раптова насильницька загибель Цемаха у київському СІЗО. Після якої російська пропаганда ретранслюватиме повідомлення про "ополченця, викраденого укронацистами, і закатованого у київських застінках". І якщо українські спеціальні служби зуміли вивести цілого Цемаха із території сепаратистів, то гарантії, що російські спецслужби не зможуть підстрелити Цемаха у Києві десь між СІЗО та судом (що значно простіше, ніж вивезти людину і провезти її через лінію фронту) - немає ніякої. Тому охорона Цемаха, вочевидь, має бути ретельнішою за президентську.

А інша небезпека - це ймовірність того, що Цемах дасть свідчення, які потім російській стороні вдасться ефектно спростувати. Хоча тут українська сторона вже зможе захищатись бодй тим, що бойовик свідомо дав сфальшовані свідчення у важливій справі просто для того, щоб уникнути покарання за головним звинуваченням - в участі у терористичних угрупованнях.

Чим завершиться гамбіт із "командиром ППО" - покаже найближчий місяць. Але здатність українських сил спеціальних операцій таки здійснювати ці операції, звичайно, не може не радувати.