Війна за Міненерго: Як депутати Коломойського штовхають Зеленського до дефолту

"Станом на 18:00, 6 квітня, вже є більше 13 тис. правок до закону про банки 2571-д. Є один позафракційний депутат, який тільки від себе подав більше ніж 6000 правок, ще є три пакета по 1,5 тисячі правок. Тому вітаю нас, виглядає, що абсолютний рекорд парламентаризму буде побитий двічі", – іронізував народний депутат від "Голосу" Ярослав Железняк. Згодом у Центрі протидії корупції, колишня представниця якого Анастасія Красносільська (зараз Радіна) є депутаткою від "Слуги народу" й очолює антикорупційний комітет ВР, уточнили: автором понад 6 тисяч поправок до банківського законопроекту є Антон Поляков, колишній член "зеленої" фракції, виключений з її складу минулого року. Ще близько півтори тисячі поправок подала "слуга", до обрання нардепом журналістка телеканалу Ігоря Коломойського "1+1" Ольга Василевська-Смаглюк. Інші депутатські пропозиції щодо цього документу розподілили між собою кілька обранців народу, всіх вважають близькими до дніпровського олігарха.

Уточнимо: Поляков не має фахової освіти у сфері фінансів, він взагалі не має вищої освіти. Тому виникає підозра, що не сам штампував ті 6 тисяч поправок. Те ж може стосуватися і Василевської-Смаглюк з огляду на її попереднє місце роботи. Схоже, у Коломойського були готові до несприятливого для себе сценарію, коли завдяки голосам "Євросолідарності", "Голосу", "Довіри" і групи позафракційних банківський законопроект отримав підтримку у першому читанні, і заздалегідь підготувалися до кругової оборони. Поки що завалили Раду поправками, на черзі – оскарження в судах.  

У Depo.ua порахували: для розгляду такої кількості поправок, якщо йти за процедурою, Верховній Раді знадобиться сім з половиною місяців. А гроші МВФ потрібні вже зараз. Тому або парламент голосує з порушенням процедури і з подальшим оскарженням прийнятого закону в судах, у тому числі Конституційному, або цей закон не приймають і на країну чекає дефолт. Коломойський вже озвучував, що другий варіант його влаштовує. Тому навряд чи автори поправок їх відкликатимуть. Або ж цю ситуацію Ігор Валерійович використовує для торгів із Зеленським та його сьогоднішнім оточенням по-крупному.

Диспозиція наразі наступна: без порушення процедури ухвалити "антиколомойський" законопроект за короткі терміни неможливо. До того ж, його ухвалення з порушеннями не влаштовує МВФ: там зібралися не дурні хлопці і дівчата, котрі не одну собаку з’їли у стосунках з українськими елітами, і знають, що ті люблять імітувати процес, замість виконувати домашнє завдання. Таким чином, майже стовідсотково можна стверджувати, що кредит Україна цього року не отримає: порушувати процедуру нема резону, а якщо рухатися крок за кроком, то на позитивне голосування парламент може вийти десь у січні 2021 року. Загнавши 13 тисячами поправок Зеленського та уряд Дениса Шмигаля у патову ситуацію, Коломойський має час, аби отримати від Зе, який став неслухняним після обрання президентом, те, чого бажає. І зараз він почне підвищувати ставки.

На думку експертів, на нас насувається масштабна політична криза, наслідком якої цілком можуть стати не лише дочасні вибори Верховної Ради восени, а й президента. Згодом. Ці події розвиватимуться на тлі соціально-економічних потрясінь, викликаних наслідками дефолту. Тому не важко здогадатися, які політичні сили отримають більшість у ВР, обраній у такі буремні часи. Звісно, що проросійські та різного роду популісти, які збиратимуть голоси на знищенні рейтингів "старих облич" - "слуг" та їхнього головного поводиря. Не варто сумніватися, що такий парламент і сформований ним уряд здатні віддати Коломойському те, чого він хоче: або "Приват", або мільярдні компенсації за нього. Тож вигода від дочасних виборів майже очевидна. Майже, тому що затіяна гра з цими тисячами поправок в кінцевому підсумку може мати на меті не повалення Зеленського, якого Коломойський сам і виростив, а отримання вигоди тут і зараз. Без перевиборів та інших потрясінь.

Як це можливо? Припустимо, що поправки до банківського закону відкличуть, коли в кріслі міністра енергетики опиниться креатура Коломойського. Ця позиція досі лишається вакантною. Подейкують, що Ігор Валерійович не проти посадити в крісло міністра Олега Дубину. Також знову в кулуарах заговорили про Юрія Вітренка. У той же час, кажуть, інший багатій, Ринат Ахметов, також поклав око на Міненерго. Спочатку кандидатом на це крісло від його групи впливу називали Івана Плачкова, згодом – Ольгу Буславець, кандидатуру якої зняли з розгляду 30 березня. За її призначення буцімто не набиралося голосів. А днями повідомили, що прем’єр Шмигаль взяв своїм позаштатним радником Ігоря Маслова, який раніше працював на керівних посадах у компаніях Ахметова. Не виключено, що скоро і це прізвище фігуруватиме серед кандидатів на головного в Міненерго.

Якщо наше припущення не помилкове, то своя людина в кріслі міністра енергетики здатна стати суттєвою компенсацією Коломойському за тимчасову втрату інтересу до завалювання банківського закону. Тим більше, в ньому нема пункту про заборону повертати колишнім власникам саме "Приватбанк", тобто з часом можна переграти ситуацію на свою користь. Все логічно: міністерський портфель в обмін на порятунок Зе-влади від ганьби, дефолту, перевиборів та інших "кар єгипетських".

Правда, є велике "але" - в Ахметова навряд чи планують поступатися. Тому ми можемо стати свідками міжвидової олігархічної війни. В якій все одно програє Зеленський. Бо не можна створити два Міненерго і поділити посади між двома зацікавленими олігархами. Не можна людину одного поставити міністром, а людину іншого – його першим заступником. Перегризуться. Не можна порушити міжолігархічний паритет у складі уряду. Інакша якась із груп впливу заблокує його діяльність. Без людей з орбіти Коломойського в Раді навіть формально не буде монобільшості, а без депутатів з орбіти Ахметова не вдасться проводити через сесійну залу потрібні для уряду закони. Простіше кажучи, пішовши на заміну Кабміну Гончарука урядом, за міністрами в якому бовваніють постаті олігархів, Зеленський загнав себе (чи його туди загнали радники) в ситуацію, в якій його постійно ставитимуть у неприємне становище вимогами задовольнити ті або інші апетити груп впливу. А апетити ці тільки збільшуватимуться, щойно "хазяї життя" побачать слабкість гаранта.