Війна коміків: Коли Дурнєв тролитиме Зеленського морквою

Протягом останніх днів анонсували появу одразу двох нових партій відверто сатиристичного штибу. Йдеться про партію "Слуга народу", створену спеціально "під" відомого актора "95 кварталу" Володимира Зеленського, який нещодавно влаштував істерику у зв'язку із забороною серіалу "Свати". Ще одна партія - "Діамантова рука" - запланована широко відомим у вузьких колах політичним "тролем" Олексієм Дурнєвим, який у зв'язці зі скандальним блогером Володимиром Петровим був неодноразово помічений в організації різноманітних провокацій. Найбільший резонанс отримала історія 2013 року, коли Дурнєв, який, подейкують, тоді підпрацьовував на оточення Януковича, на камеру вручив Арсенію Яценюку "символ президентської влади" - 30-сантиметрову моркву. На що тодішній опозиціонер пригрозив провокатору засунути довгастий овоч в "ж..пу".

Та мусимо розчарувати Зеленського і Дурнєва: не вони придумали "фішки" з коміками-політиками. Ще в далекому 1921 році у Нідерландах була створена "Партія мерзотників", "обличчям" якої став амстердамський лицедій Неліс де Гелдер. Ідеологія партії була простою: дозвіл на полювання і риболовлю в міському парку, зниження цін на бренді, хліб і масло. Як не дивно, але Гелдер навіть був обраний депутатом міської ради Амстердама. Але в останній момент головний "мерзотник", який страждав на алкоголізм, пішов в глибокий запой і не зміг вчасно розпочати виконання своїх обов'язків, що стало причиною його виключення з депутатів. Незабаром після цього проект розпався.

У 1979 році у Данії було створено "Союз нероб, що сумлінно ухиляються від роботи", який очолив Якоб Хауґаард – відомий актор і гуморист. Окрім пропагування неробства партія виступала за хороші різдвяні подарунки і короткі черги в супермаркетах. Можливо, саме тому вона була такою популярною. Її членом вважався кожен, хто не оголошував, що не має до неї відношення. Оригінальний підхід, чи не так? Після декількох невдалих виборів Якоб Хауґаард нарешті отримав місце в парламенті в 1994 році, зібравши більше 23 тисяч голосів.

Ще далі пішли у Великобританії, де у 1983 році зареєстровали "Офіційну жахливо-маячну партію недоумкуватих" на чолі з епатажним музикантом Девідом Сатчем. Члени партії обиралися в міське управління по всій країні, деяким з них вдалося навіть стати мерами. Однією з причин успіху було те, що окрім відверто абсурдних ідей, деякі їхні проекти, наприклад, видача паспортів домашнім улюбленцям, були втілені в життя.

А в Італії "Рух п'яти зірок", очолюваний коміком Беппе Грілло, у 2013 році сенсаційно набрав 25% голосів виборців і став третьою політичною силою в Італії. Серед політичних цінностей "Руху п'яти зірок" - осуд корупції, пряма демократія і загальний доступ в Інтернет, як фундаментальне право людини. "Рухівці" не гребували акціями прямої дії. В результаті, у 2014 році Грілло був на 4 місяці відправлений до в'язниці за непокору поліції під час акції протесту проти будівництва в Альпах високошвидкісної залізниці між італійським Туріном і французьким Ліоном.

Не пасуть задніх і за океаном. Канадська партія FED-UP стала відомою своїм лідером Едом, який взагалі-то був… звичайною шкарпеткою. У 2011 році відомий персонаж канадського телебачення Ед-Шкарпетка, яким керував актор Стівен Керзнер, оголосив, що хоче стати прем'єр-міністром Канади. Звичайно, Еда не обрали: офіційним кандидатом він зареєстрований так і не був. Як і його партія. Але свою місію Ед-Шкарпетка оголосив виконаною: у своєму блозі він заявив, що однією лише участю зробив канадську політику веселішою, а тупість місцевої влади - помітнішою.

У США вже протягом майже 15 років розважає публіку такий собі "Vermin Love Supreme" (перекладається як "Верховний паразит"). Супрім постійно носить чобіт в якості головного убору, а також заявляє, що коли стане президентом, то прийме закон, який зобов'язує всіх чистити зуби щодня, а також обіцяв безкоштовного поні для кожного американця. Він намагався балотуватися на президентських виборах, починаючи з 2004 року, утім, не надто успішно. Щоправда у нього, схоже, зовсім інші цілі: він декларує знущання над діючою політичною системою.

У 2007 році виставляв свою кандидатуру на праймеріз і популярний комік Стівен Колберт. Його шоу "Доповідь Колберта" на кабельному каналі Comedy Central регулярно збирає мільйонну аудиторію. Крім того, Колберт є триразовим лауреатом премії Emmy. Тоді актор публічно заявляв, що буде балотуватися відразу від Республіканської та Демократичної партій, щоб "виграти або програти двічі". Зрозуміло, що окрім жартів політичних дивідендів Колберту це не принесло.

А от його колезі з Гватемали поталанило значно більше. У 2016 році колишній комедійний актор Джиммі Моралес був обраний на посаду президента країни. Моралес переміг на тлі гучного корупційного скандалу, коли його попередник Отто Перес Моліна був змушений покинути своє крісло. Зліт популярності пояснювався втомою гватемальців від корупції і політиків традиційного стилю.

Так що у партій "Слуга народу" та "Діамантова рука" є в кого повчитися. Інша справа, що проекти Зеленського і Дурнєва мають дещо іншу природу на відміну від партій "нероб" чи "мерзотників". І якщо Дурнєв робитиме ставку на абсурдні заяви чи фокуси на кшталт атаки морквою, то Зеленський, за яким майорить тінь олігарха Ігоря Коломойського, ризикує стати королем популізму. Такий висновок напрошується після перегляду телесеріалу, де відомий комік грає вчителя історії Василя Голобородька, який несподівано став президентом України. Враховуючи любов Коломойського до проектів "на межі", можна не сумніватися: політичне шоу від "95 кварталу" на найближчі повтора роки гарантоване. А там, дивися, навесні 2019-го Зеленський створить конкуренцію співакові Святославу Вакарчуку, якого активно просувають в президенти.