Віталій Касько: Ситуація з ДБР – це статус-кво, все решта – вистава для необізнаних

На Глобальному форумі повернення активів, що недавно відбувся в США, Україну представляв посол Валерій Чалий. Запрошений Юрій Луценко захід проігнорував, не прибули і заступники генпрокурора, яких він делегував замість себе. Хоча решта держав були представлені на найвищому рівні – генеральні прокурори та міністри юстицій. Про що свідчить такий рівень "презентації" України?

Мені важко сказати, чим саме керувалися при прийнятті рішення про саме такий рівень представництва України, але це справді дуже прикро, оскільки форум готувався заздалегідь, стосувався обмеженого кола країн, у тому числі й України, і Україні потрібно було брати участь у ньому на найвищому рівні. Найбільш вірогідним поясненням є небажання відповідати на незручні запитання, які могли виникнути на цьому форумі, у тому числі щодо відсутності прогресу у переслідуванні представників колишньої влади за корупційні оборудки та постійних публічних сварок між правоохоронними структурами за відсутності реальної роботи.

До речі, Ви на своїй посаді заступника генпрокурора активно займалися темою повернення виведених з країни активів. Як оцінюєте роботу АРМА (Національне агентство з розшуку і менеджменту активів) на сьогодні? Чи є продуктивною співпраця структури з міжнародними інституціями? Пацієнт швидше живий чи?...

Наразі зарано давати остаточну оцінку, але одне мені очевидно – Агентству потрібно терміново прискорюватись у реалізації своїх безпосередніх функцій і, в першу чергу, це стосується управління арештованими активами, де ефективність може бути продемонстрована швидше. В частині розшуку активів – Агентство за законом не має змоги діяти за власною ініціативою, а діє виключно за запитами слідчих, для чого воно повинно мати доступ до всіх необхідних державних баз даних. Те саме стосується і звернень за кордон щодо розшуку активів, тому цікавим був би відгук, наприклад, від НАБУ щодо ефективності такої співпраці за посередництва АРМА.

Керівник САП Артем Ситник у своєму коментарі "Радіо Свобода" про так звану незаконність співпраці з ФБР, про яку заявив раніше Юрій Луценко, сказав, що "такі істеричні заяви генпрокурора все ж таки свідчать про те, що ми дуже близько до кінця. Чи дійдемо ми до нього, це питання політичної волі". Чиєї?

Важко прокоментувати цю заяву, не розуміючи, про чий кінець йдеться. Щодо нібито незаконності співпраці НАБУ з ФБР, то я не бачу тут жодних проблем, оскільки агенти ФБР не виконували в Україні своїх безпосередніх обов'язків з проведення таємних операцій, а лише допомагали українським правоохоронцям в організації своїх власних, тобто мова йде про фахову, консультаційну, експертну допомогу, що є цілком законним. Більше того, Україна просила про таку допомогу з боку іноземних фахівців і отримувала її саме НАБУ лише тому, що інші наші правоохоронці зробили все можливе і неможливе, щоби відбити бажання в іноземних партнерів, у тому числі і ФБР, її надавати. Що ж стосується чистоти роботи всіх елементів правоохоронної системи в Україні – це питання окремої і довгої розмови. В цій частині райдужного мало.

Правовий колапс, який виник зі створенням ДБР і закінченням повноважень ГПУ у веденні відповідних справ, розцінюєте, як професійне недбальство чи цілеспрямоване затягування на користь "зацікавлених"? Які найближчі наслідки такої ситуації в правовому полі очікувати?

Звичайно ж, цілеспрямоване затягування. Всі про все чудово знали і робили вигляд, що хтось за них мав це питання врегулювати. Врешті-решт всі "зацікавлені" сторони домоглися того, чого хотіли – прокуратура надалі веде розслідування, у тому числі проваджень про корупцію високопосадовців колишньої влади (які не передаються до НАБУ), а ДБР неспішно собі формується. Такий собі статус-кво, а все решта – вистава для необізнаних.