Віталій і пустота: Яка головна небезпека чекає на Кличка в разі перемоги на місцевих виборах

Судячи з останнього опитування Центру Разумкова, що проводилося 24 липня – 2 серпня,  ці вибори матимуть характерною ознакою домінування одного кандидата в мери, конкурента якому не спромоглися зростити жодна партія чи громадський рух. За Віталія Кличка готові проголосувати 41,2% тих, хто візьме участь у виборах і визначився, за кого голосуватиме.

З великим відставанням від лідера друге і третє місця цього тимчасового п’єдесталу посідають бізнесмен Андрій Пальчевський з 9,1% і колишній голова КМДА часів президента Януковича Олександр Попов з 8,3%.

У спини їм дихають, йдучи паралельними курсами, кандидатка від "Слуги народу" Ірина Верещук (6,2%), шоумен і новоспечений кандидат у мери від партії "Голос" Сергій Притула (5,5%) і голова партії "Сила і Честь" Ігор Смешко (4,6%).

Далі у рейтингу розташувалися легендарний колишній київський голова Олександр Омельченко (4%), екстравагантний політик із Харкова Михайло Добкін і представник "Євросолідарності" Олексій Гончаренко (обидва – по 3%), кандидат від партії "Свобода" Андрій Іллєнко (2,5%),колись відомі політики Микола Томенко і Борислав Береза (по 2%), скандальний "слуга" Олександр Дубінський (1,5%). Замикають рейтинг Віталій Нестор від "Батьківщини" (який на вибори, як з’ясувалося, не йде), лідер правої партії "Національний корпус" Андрій Білецький і колишній "свободівець" Юрій Левченко (усі по 1%).

На цей момент висновки такі, що сподівання зненацька наростити популярність серед киян кандидатки від "слуг" Верещук і "ГОЛОСного" Притули, якщо такі плани й були, не справджуються. За лічені тижні виборчої кампанії їм не вдасться заявити про себе як про кращих за чинного голову міста господарників. Хоч і до Кличка це визначення клеїться лише надійним суперклеєм, та кияни,здається, вже звикли до нинішнього мера з усіма його ляпами, над якими сміються, але незлобливо. При цьому політтехнологи екс-боксера допомагають клієнтові уникати справді критичних помилок. Перед очима виборця Кличко в останні місяці постає переважно на тлі об’єктів інфраструктури, що їх реконструюють чи будують, – тобто на фоні позитиву, який складно перебити критикою з телеекранів чи виборчих листівок.

Тож головними завданнями Верещук і Притули буде підвищувати свою впізнаваність і стати "локомотивами", здатними завести до нової Київради максимально великі фракції своїх партій. Якщо вдасться – перед обома молодими політиками може відкритися шлях докар’єри на рівні держави. Але це тема для іншої розмови.

Приблизно з таким самим прицілом веде кампанію Пальчевський – найбільш активний просто зараз із кола кандидатів за кількістю зовнішньої реклами своєї персони і партії "Перемога Пальчевського". Причому покриття цими білбордами виходить далеко за межі Києва, що дозволяє зрозуміти масштаби політичних амбіцій власника медичної клініки.

Несподіваною є поява у трійці лідерів цього опитуваннязабутого вже колишнього регіонала Попова. У місті вже з’явилася його реклама, де він позиціонує себе як технократ, що знає, як правильно керувати комунальним господарством. Втім, не поспішатимемо з висновками щодо його перспектив – почекаємо на дані від інших соціологічних служб. А поки звернемо увагу на те, що обидва кандидати, що слідують за Кличком, орієнтуються на умовно "ватний" електоральний сегмент.

Ще один технократ стане кандидатом у мери від партії "Батьківщина". Але Юлія Тимошенко так блискавично провела заміну маловідомого голови міського осередку цієї партії Віталія Нестора (той лише почав кампанію зовнішньої реклами) на іншого свого однопартійця і колишнього міністра ЖКГ Олексія Кучеренка, що соціологи навіть не встигли відреагувати. Що ж, цей хід можна назвати вдалим, він може допомогти "Батьківщині" принаймні не розгубити свої нинішні позиції в Київраді.

Тож у загальних рисах список претендентів на крісло Київського міського голови уже відомий. Лише одному з них важливо не розгубити те, що він уже має, а інші розімнуться в змаганні за кількість депутатських мандатів у Київраді.

Можна окреслити і коло партій, з яких кияни обиратимуть достойних депутатів своєї міської ради. Найбільшу підтримку виборців, за даними соціологів, доволі несподівано має не "Слуга народу", а "УДАР Віталія Кличка",за який готові проголосувати до 20% тих, хто хоче взяти участь у виборах і визначився з вибором.

За "Слугу народу" мають намір проголосувати 15%, антагоністів – "Опозиційну платформу — За життя" і "Європейську солідарність" підтримує приблизно по 11,5% киян, "Перемогу Пальчевського" бажають бачити у Київраді 7%, "Батьківщину"та "Силу і Честь" - по 5,5%.

Інші політсили наразі до міськради не проходять: позначку в бюлетені за партію "Голос" готові поставити4,3%, "Партію Шарія" прагнуть підтримати 3,5% опитаних,  ВО "Свобода" і партію Омельченка "Єдність"- по 3%,партію "Національний корпус" - 1%.

Загалом уже можна спрогнозувати, що тріумф Віталія Кличка у боротьбі за пост мера може стати пірровою перемогою: вкотре опинившись на Хрещатику, 36, він має шанс опертися на… пустку. Іншими словами, новий склад Київради, схоже, стане непідконтрольним міському голові, та й узагалі мало контрольованим будь-ким. Погоду там може задавати ситуативна більшість, яка з’являтиметься під чиїсь конкретні інтереси – або політичні, або, що ми бачитимемо значно частіше, бізнесові. "Слуги народу" навряд чи створять більшість разом з "ЄС" - заважатиме попередня історія взаємин цих сил, яка тягнеться з часів виборів 2019 року. Залишається ОПЗЖ та інші "перемоги".

Серед іншого, така ситуація в Київраді не сприятиме реалізації планів чи намірів Кличка стати реальним кандидатом у президенти України на виборах 2024 року, якщо ті пройдуть у свій строк. Принаймні про такі наміри поговорюють в політичних кулуарах. Та це питання більш віддаленого майбутнього, а прогнозувати сценарій розвитку навіть близьких у часі подій у сьогоднішньому світі дедалі більш складно.

Нарешті, зауважимо, що респонденти соціологів голосували за партії, маючи перед очима  прізвища їхніх лідерів чи фронтменів, з якими вони мають чітку асоціацію: ЄС – це Порошенко, "Слуга" - Зеленський, ОПЗЖ – Медведчук/Бойко/Рабінович, тощо. Але ж одна з особливостей вітчизняної політики, а особливо політики міської київської, полягає в тому, що у списках всіх великих партій розкладені"яйця" певного кола осіб, які через політику вирішують свої бізнесові задачі. І це далеко не лише відомі олігархи: у столиці це, скажімо, група забудовників, зацікавлених у подальшій експансії на нові міські території. Тому за лініями можливих протистоянь цих важливих людей можуть складатися ситуативні коаліції,траплятися розколи у фракціях, і взагалі вірогідні скандали з причин, далеких від питань будь-якої ідеології.