Протести під Радою: Гра Банкової чи вірменський сценарій для України

Якщо під Радою бійки, значить, їх хтось замовив. І до реальних вимог учасників мітингу кінцевий результат має віддалений стосунок

Політичний оглядач, журналіст відділу «Влада»
Протести під Радою: Гра Банкової чи вірм…

Сьогодні під Верховною Радою було гаряче: в один кулак з'єдналися гірники, афганці, чорнобильці. Кожен вимагав своє – шахтарі належного фінансування вугільної галузі, всі інші – залишити їм пільги - але разом мітингарі створювали картинку, яку різні ЗМІ зможуть показати в різних ракурсах. Одні – як народний бунт проти соціально-економічної політики влади, інші – як прикриття людьми політичних інтересів опозиції. Штатні балакучі голови вже затягли пісню про концентрацію невдоволення, яке ризикує вилитися в масштабні протести.

Зрештою виступ шахтарів, афганців і чорнобильців вилився у сутички з поліцією. Чого вже давно не було. І якщо сплеск агресії стався, шукай, кому з політиків це вигідно.

Варіант перший: гра Банкової під звіт уряду. Сьогодні була локальна акція, після якої активізуються вимоги звіту уряду. Завдання просте: продемонструвати, що народ не просто тихо ремствує, а вже ставить політичні вимоги. Звідси – вимога відставки міністра соцполітики Андрія Реви. У вуста спікерів вкладається теза "уряд нас не чує". При цьому висуваються вимоги, задовольнити які можуть радше законодавці, а не виконавча влада. Якщо дійсно має місце гра Банокової проти Кабміну, тоді це дуже небезпечний крок, адже хитати човен, у якому сидять всі, незалежно від того, хто семе зараз гребе веслами, помилкова технологія. Яка, до того ж, обов'язково обернеться проти влади в цілому.

Другий варіант: сьогоднішні події – етап ескалації ситуації за вірменським сценарієм. У квітні Вірменію охопили масові виступи проти призначення колишнього президента країни Сержа Сарґсяна прем'єр-міністром. Під тиском вулиці президент цієї країни Армен Саркісян підписав указ про відставку уряду. А лідер протестів Нікол Пашинян 8 травня був обраний новим прем'єр-міністром. В Україні деякі балакучі голови заявляли: вірменський приклад має перейняти й українська влада. Хоча очевидним було те, що протести у Єревані не були схожими на український Майдан, їхній лідер Пашинян постійно наголошував – акції не носять антиросійського характеру. Та й у Кремлі до мітингів у Вірменії поставилися на диво спокійно.

Ця країна перебуває у зоні потужного впливу Росії, і якби дійсно йшлося про геополітичну переорієнтацію Єревана з Москви на Євросоюз і НАТО, то Путін би обов'язково втрутився. А так відбулося відсторонення впливового Сарґсяна, натомість уряд очолила людина, яка виявилася компромісною фігурою і для вірменської влади, і для Росії. Дуже схоже, що подібний варіант спробують реалізувати і в Україні.

Примітною ознакою початку великої гри може стати й активізація розмов про дочасні вибори президента восени. Такий хід виглядає малоймовірним навіть тому, що юридично дуже складний. Тому радше варто говорити про технологію створення уявної загрози для політичних гравців, аби об'єднати їх страхом втрати нинішнього статусу.

До дочасних виборів зараз ніхто з них не готовий, штаби формуються, проте для їхнього повноцінного запуску необхідний час. Звідси припущення: розмови про перевибори паралельно з соціальними "шатунами" мають на меті примус еліт на згоду пожертвувати урядом задля самозбереження. Власне, так відбувалося у Вірменії, де на бік Пашиняна спочатку стали опозиційні фракції, а після того, як протести не припинилися, змушена була погодитися на його кандидатуру і правляча Республіканська партія. Правда, в українських реаліях є суттєва відмінність: наша опозиція не має свого Пашиняна, немає свого кандидата в прем'єри і Росія. Не з'явиться він і внаслідок акцій протесту. Ця "гетьманська" особливість української політики чи не вперше здатна стати на заваді російським сценаріям.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme