Ближче до булави: Чому Коломойський так поспішає в Україну

Заява Ігоря Коломойського про те, що після перемоги Володимира Зеленського на виборах президента України олігарх повернеться до України, на перший погляд, цілком логічна. Йому тут нічого не загрожуватиме, в нього залишився немалий бізнес, ну і ненависний йому президент, звісно, покине Банкову. Це, якщо абстрагуватись від обґрунтованих припущень про те, що Ігор Валерійович за такої ситуації матиме немалі шанси зіграти роль режисера у серіалі "Слуга народу", який раптом вирвався з телеекранів і може перетворити всю країну на якийсь химерний знімальний майданчик.

Але якщо вдуматися, то анонс цього повернення ще перед другим туром виборів виглядає не надто доречним. Мало того, що ця заява мобілізує прихильників Петра Порошенка, які не без підстав побачать у поверненні Коломойського до України перший акт п'єси під назвою "Тотальна зрада". Ця заява ще й проводить жирну й беззаперечну риску під і без того непереконливими заявами команди Зеленського про те, що "ми ж самостійна команда". Виборець стає поміж зримим вибором між двома олігархами, кожному з яких є що закинути. Хоча досить було Коломойському ще десять днів промовчати - і тоді всі ці умовності вже не грали б жодної суттєвої ролі

Іншим цікавим моментом є вельми правдоподібні чутки про те, що ФБР веде розслідування проти Коломойського стосовно можливих фінансових злочинів, включно з відмиванням коштів. І якщо це розслідування дасть несподівані масштабні плоди, то "відсидітися" олігарху було б куди простіше в Ізраїлі. Бо, звичайно, і з України - після перемоги Зеленського - його ніхто Вашингтону швидше за все не видасть. Але стосовно Києва США можуть запустити й економічні засоби впливу. А політичні противники "Зе-команди" не пропустять нагоди нагадати виборцям про "економічні страждання через Коломойського і Зеленського" - що, вочевидь, вплине на симпатії виборців восени, на парламентських виборах.

То що саме примушує Ігоря Валерійовича на такий не надто позитивний для іміджу Зеленського крок? Причин може бути дві.

Перша полягає в тому, що зараз, коли шанси на перемогу "його" кандидата на президентських виборах вкрай високі, для Коломойського настала пора "збирати урожай". На поклін до нього вишикується вервечка олігархів, олігаршиків і просто масштабних "злодіїв та грабіжників" з істотними матеріальними активами, які захочуть поговорити з майбутнім "папіком президента" про свою подальшу політичну, суспільну та фінансову долю. Журналісти "Схем" в Ізраїлі вже побачили кількох людей, які навідуються до Коломойського. Наприклад, депутати фракції "Відродження" Андрій Шипко і Віталій Хомутиннік. Останній взагалі є членом комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики. Також серед них екс-міністр енергетики і вугільної промисловості часів Януковича Едуард Ставицький. Саме зараз настає час для багаточисельних і вирішальних розмов. Час, коли Коломойський хоче в індивідуальному порядку визначати ціну своєї прихильності. І не продешевити в процесі.

А друга причина, яка штовхає Ігоря Валерійовича на негайний приліт у Київ, це банальний страх. Страх того, що "дубини і хомутинніки" всіх мастей тісним ошийником підлабузництва й обіцянок сплетуться довкола Зеленського. І на цьому тлі Коломойський, який з Ізраїлю може в теорії періодично дзвонити і наставляти новоспеченого коміка-президента на путь істинний, дуже скоро стане зайвим. Настільки зайвим, що за президента Зеленського його чекатимуть в Україні ще менше, ніж за президента Порошенка. Бо для колосального прошарку української еліти Зеленський - це шанс вилізти з вигрібної ями політичного минулого. А Коломойський - нітрохи не менша небезпека, ніж той же Порошенко.

Україна, звичайно, не Росія. Але якщо хтось думає, що молодий Путін тих часів, коли носив кличку "Моль", був тоншим стратегом за Зеленського, чи що Борис Березовський був істотно дурнішим за Коломойського - той, напевно, таки помиляється. А що вийшло з їхнього "передвиборного тандему", думаю, усі знають.

Тому Коломойський і поспішає до Києва. А нам навіть складно сказати, яким би ми хотіли бачити президента Зеленського - з "папіком" чи без нього.