Три справжніх цілі США: Навіщо Помпео приїхав в Україну

Візит держсекретаря США Майка Помпео до України, що відбувся тільки з другої спроби і затягнеться на два дні, у планах виглядає масштабною подією.

В американського посадовця заплановані зустрічі з президентом Зеленським, очільниками МЗС та Міноборони Пристайком та Загороднюком, а також представниками громадянського суспільства, релігійними лідерами, і т.д.

Ставлення до цього візиту у самого Помпео теж, здається, двояке. Бо у якості легкої прелюдії до сьогоднішньої події всі згадують, звичайно, історію з журналісткою NPR Мері Келлі. Після запитання якої про Україну Помпео спочатку стверджував, що політика Держдепу США щодо України за весь час його перебування на посаді  "була дуже прозорою", а звільнення посла Йованович на вимогу Трампа було цілком обґрунтованим. А потім в режимі off-records довго й старанно матюкався, цікавлячись в журналістки, кому в біса потрібна ця Україна.

Звичайно, потім, в присутності цілого пулу журналістів, Помпео в деталях розписував, чому Україна таки важлива для США. Але з пісні слів не викинеш.

При тому особисте ставлення Помпео до стосунків між США та Україною – це тільки половина проблеми. Бо паралельно з тим нікуди не зникла проблема імпічменту Трампа, скандал довкола Йованович, до якого прямо причетний Помпео, і ціла купа темних історій, в яких задіяні Джуліані і Парнас, Луценко і Шокін, і ще багато-багато політиків та посадовців.

За подібних умов вважати, що Помпео їде до України задля того, щоб розширити співпрацю, скоординувати подальшу політику стосовно конфлікту на Донбасі, чи з якоюсь іще практичною метою було б наївно. Хоча б тому, що подібні речі передбачають тривалу підготовку за дипломатичними каналами, зустрічі якихось робочих груп, попередні розмови уповноважених осіб, тощо. Натомість в Києві зараз і посла американського немає, не те що активних контактів.

І в реальності держсекретар США поспішає до України щоби гасити політичну, а не військову пожежу. І пожежа та не в Києві, а у Вашингтоні.

Напередодні вирішальних для Трампа подій в Сенаті США виконавча влада повинна відповісти на одне просте, і, можливо, навіть не вербалізоване питання сенаторів від Республіканської партії.

Воно виглядає приблизно наступним чином: "Якою буде політика США стосовно України у випадку, якщо ми не допоможемо республіканцям дати Трампу копняка?".

І нещодавній словесний демарш Помпео, під час якого лояльність до Трампа взяла гору над здоровим глуздом, зовсім не покращив політичного становища чинного президента США. Особливо на тлі заяв Джона Болтона стосовно рішень і поведінки Трампа у момент тиску на Україну, які теж стали неслабким ударом по захисту чинного президента США. Ударом, який, в перспективі, може розколоти позицію сенаторів-республіканців.

Тому й суть цього візиту держсекретаря США зведеться до кількох доволі простих пунктів. Перший з них буде полягати в тому, що США Україну підтримували, підтримують і будуть підтримувати і надалі. Як і було зазначено в повідомленні Держдепу – Помпео їде, щоб "висловити підтримку українському суверенітету і територіальній цілісності". Запланована допомога з боку США на суму більш ніж мільярд доларів, в тому числі третина з цієї суми, призначена для військових потреб – нікуди від нас не подінеться. А за хорошого збігу обставин не виключено, що навіть трохи зросте.

Другий ключовий момент візиту Помпео полягатиме в тому, що він нагадає – в першу чергу, американським ЗМІ – про корупцію в Україні. Просто в черговий раз поговоривши на цю тему з кимсь із українських посадовців. Не те, щоби ця корупція його сильно хвилювала – але дискусія стосовно неї мала би зміцнити позицію Трампа у справі з минулорічними фінансовими маніпуляціями з допомогою для України.

А третім, можливо, єдиним практичним аспектом візиту очільника американської дипломатії в Україну стане вербалізація ставлення США до спроб Зеленського виконати мінські домовленості. Яка зведеться, скоріше за все, до збереження Вашингтоном нейтралітету в цьому питанні.

Звичайно, подібну програму візиту складно назвати видатним звершенням американської та української дипломатії. Особливо на тлі стосунків між Києвом та Вашингтоном, які були якихось два роки назад. Але й повною катастрофою ситуацію називати теж, мабуть, не варто.