Вихід технократів: До чого призведе призначення Маркарової послом до США

Призначення Оксани Маркарової послом у США стало несподіванкою наполовину. Оскільки, з одного боку, чутки про заміну чинного посла Володимира Єльченка періодично з'являлися. Та й зміна президента США, що, вочевидь, буде поєднана із радикальною зміною міжнародної політики Вашингтона, передбачала можливість перестановок в українському посольстві.

З іншого боку, кандидатура Маркарової здивувала. Оскільки на посаду посла у США, зазвичай, призначали людей з істотним досвідом дипломатичної роботи. У того ж Єльченка за плечима 40 років відповідного стажу.

Натомість Оксана Сергіївна має ступінь магістра екології та магістра міжнародних публічних фінансів. І досвід роботи в чисельних фінансових інституціях, в тому числі, на посаді очільника Мінфіну. При тому досвід співпраці з міжнародними фінансовими інституціями – зокрема, з МВФ, різноманітними донорами та інвестиційними фондами – у неї теж, беззаперечно, є. А в силу особливостей біографії вона цілком підпадає під поняття "молодого політика – реформатора".

Тому з точки зору збереження іміджу України як держави, готової до реформ, в очах нової вашингтонської адміністрації, кандидатура Маркарової є фактично ідеальною. Її знання у сфері функціонування міжнародних фінансових організацій можуть зіграти Україні добру службу. Це за умови, що до її думки на Банковій хтось дослухатиметься. Врешті, й стать Маркарової, яка стане першою амбасадоркою України в США, теж гратиме їй в плюс на тлі гендерно збалансованої адміністрації Байдена.

Але при тому назвати призначення Маркарової ідеальним теж не виходить. Оскільки воно ідеально вписується в не дуже хорошу практику чинного президента України та його офісу. Мова йде про спроби жорстко "замкнути на себе" всі важливі дипломатичні напрямки. Відтіснивши МЗС від формування політики у стосунках із США, ЄС та Росією.

Ця лінія адміністрації Зеленського нічим не відрізняється від політики попереднього президента України. Який теж особисто контролював роботу МЗС в "напівручному" режимі.  А от в чому різниця таки разюча – це в результатах роботи. Після чисельних порошенківських здобутків на міжнародній арені, ще більш чисельні і грубі провали Банкової – будь то "прямі переговори" Єрмака із Джуліані, які добряче зіпсували імідж України в США, чи його ж таки невдачі в Мінській ТКГ – схоже, нічого не навчили команду Зеленського. Яка, з одного боку, не відмовилась від спроб "ручного контролю", а з іншого – так і не доклала зусиль, щоб покращити власний кадровий потенціал на міжнародному напрямку.

Думкою щодо призначення Маркарової Depo.ua також поцікавилось у експерта Інституту майбутнього Ілії Куси.

Фото: uifuture.org

- Чому посла Володимира Єльченка повернули до України? Йдеться про "принцип ротації", як стверджує очільник МЗС Кулеба, чи були якісь інші резони?

Доступної інформації про причини звільнення Єльченка з посади наразі немає. Вони можуть бути пов'язані як з роботою самого посла і його стосунками з Києвом, так і з його особистими мотивами. При тому можливе і бажання змінити посла разом зі зміною адміністрації в Штатах. Хоча наразі не почався навіть перехідний період нового президента, тому говорити, що це пов'язане з приходом до влади Джо Байдена складно.

- Призначення посла без дипломатичного досвіду, але з іміджем реформатора – це вдалий політичний хід чи бажання Банкової зберегти контроль над двосторонніми стосунками?

Мені здається, зміна посла взагалі нічого реально не змінює. Оскільки від посла залежать якісь речі на "оперативному" рівні. Відносини України та США не залежать від особи посла. Ці відносини не настільки повноцінно оформлені. Ключовим питанням буде, яку політику вестиме Україна в зв'язку із приходом нової адміністрації, і відповідь наразі є неочевидною. А поки що наші стосунки зі Штатами є неповноцінними. Вони обмежуються питаннями безпеки і багатостраждальною проблематикою реформ та корупції. І все. Це асиметричні стосунки, в яких Україна виступає, здебільшого, як бенефіціар. А чітко виражених стосунків в інвестиційній політиці, торгівлі, інфраструктурних проектах немає. І в США Україна теж, насправді, є периферійним питанням, яке йде в контексті політики стримування Росії.

- Чи вплине призначення нового посла на стосунки України зі США?

Політика стосовно США у нас формується радше на Банковій, оскільки наше МЗС не повністю інтегроване в процес прийняття та формування рішень. Більше того – навіть не просто на Банковій, а на рівні окремих людей, не завжди дотичних до дипломатії. Наша політика на американському напрямку не сформульована. І зараз, коли переміг Джо Байден, неправильно ставити питання, чого ми від нього очікуємо. Треба для початку розуміти, що ми від нього самі хочемо. І вже на основі цих сподівань приймати рішення оперативного, тактичного характеру, такі, як зміна посла. А без сформованих очікувань – яких немає ні в Україні, ні в США, – призначення нового посла нічого не змінить.