Росія на порозі втрат: Чи захистить Зеленський у Парижі українську ГТС

Українське Міненерго без зайвих вагань і за лічені години відхилило вчорашню пропозицію "Газпрому" до "Нафтогазу" стосовно транзитного контракту на один рік і з взаємною відмовою сторін від претензій. "Пропозиція, яку зараз отримано, – неприйнятна для України, з огляду на те, що треба відмовитися від арбітражів і підписати договір тільки на один рік користування нашої ГТС", - заявив глава відомства Олексій Оржель в ефірі "Свободи слова".

Подробиці стосовно того, чому для "Нафтогазу" вигіднішим буде відмовитись від транзиту взагалі і сконцентруватися на судовому переслідуванні російського газового монополіста, аніж погодитись на російський "газовий ультиматум", Depo.ua вчора ретельно розглядало.

І тепер, судячи з усього, питання стосовно газового транзиту остаточно переходять зі сфери економіки у сферу політики. Себто вони й раніше, звичайно, були політичними — але дотепер говорили про них, бодай формально, представники "Газпрому" та "Нафтогазу". А зараз ці питання стануть предметом дискусій глав держав, скоріше за все — одразу чотирьох, під час зустрічі в "норманському" форматі 9 грудня — чи коли вже вона там, врешті-решт, відбудеться. Що б на цю тему не писав виконавчий директор "Нафтогазу".

І цілком ймовірним є варіант, за якого Росія, яка традиційно намагається пов'язати "все зі всім", поставить в залежність процес врегулювання конфлікту на Донбасі від поступливості української сторони в газових питаннях.

При тому, що продовження конфлікту відбуватиметься у несприятливих для обох сторін умовах. Оскільки на півдні Європи зріють проблеми як для Києва, так і для Москви.

З 30 листопада починається експлуатація трансанатолійського газогону — TANAP. На церемонії будуть присутні президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган і президент Азербайджану Ільхам Алієв, які не без видимого задоволення констатували, що їхній проект — це тільки початок створення Південного газового коридору, який проляже від Туркменістану через Азербайджан, Грузію, Туреччину — аж до Італії.

Поки що, звичайно, все далеко менш масштабно. По газогону найближчим часом піде всього 16 мільярдів кубів на рік, з яких 6 — залишаться в Туреччині, а 10 — підуть до Європи. Порівнюючи з розмірами "газового пирога" у 180 мільярдів кубів, який контроює російський "Газпром", зміна незначна.

Але впродовж найближчих двох років потужність TANAP планують збільшити до 32 мільярдів кубів, з яких дві третини транспортуватимуть до Європи. При тому, якщо вдасться налагодити поставки туркменського газу до Азербайджану — чому наразі активно протидіє Росія — то потужність проекту можна і далі збільшувати.

Поряд із багатомільярдними інвестиціями в альтернативну енергетику та активним будівництвом країнами ЄС терміналів для прийому скрапленого газу, складається враження, що частка Росії на газовому ринку Європи неминуче буде скорочуватися. Ця ситуація для України є доброю і поганою водночас.

Погана новина полягає в тому, що наш спадок з радянських часів, газотранспортна система, в яку Верховна Рада, попри анбадлінг "Нафтогазу" так і не дозволила "заходити" жодним іноземним інвесторам, за великим рахунком, приречена. Якщо Росія втратить частку європейського ринку — а сумніватись у цьому на даному етапі практично не доводиться — то рано чи пізно зменшиться не тільки "відсотковий", але й абсолютний показник прокачки газу. І Кремлю цілком вистачить трьох "потоків" для поставок газу до ЄС. При тому ніякі політичні нюанси не змінять цієї суворої економічно реальності. Перспективи на подальше активне існування мають тільки ті частини "великої труби", які можна використати чи для реверсних поставок із Європи, чи для дистрибуцій по країні скрапленого газу — якщо Україна колись таки збудує відповідний термінал.

Натомість хороших новин для України одразу дві. Перша із них полягає в тому, що ЄС буде менше залежати від російського газу, що зменшить реальну дієвість "газової зброї" Путіна. В цьому плані літо 2019 року, коли Росія (до речі, як і Норвегія) почали повільно, по відсотку-другому, втрачати долю на ринку — в першу чергу, через наступ дешевого скрапленого газу — є переломним.

А друга добра для України новина полягає в тому, що ціна на газ на європейському ринку внаслідок приходу нових гравців неминуче буде знижуватись. Не важливо, який то буде газ — скраплений американський чи арабський, російський чи норвезький — будь-який продавець за умови, коли пропозиція перевищуватиме попит, буде змушений демпінгувати.

І зважаючи на подібну ситуацію, залишається надіятись, що попри тиск промислових лобістів та бажання зробити дешевшу комуналку для зе-виборців, чинний президент у Парижі не розміняє долю Донбасу на ілюзорні "перспективи" подальшого існування приреченої за означенням газотранспортної системи.