"Регіонали", фіаско Думчева і Банкова: Хто той Подоляк, який став політтехнологом Єрмака

Почнемо з головного: "перлиною" професійної біографії Михайла Подоляка, поза сумнівом, є його участь у місцевих виборах 2015 року в Києві як політтехнолога партії "Рух за реформи" та її лідера Сергія Думчева. Результатом тієї кампанії стало фіаско і "Руху", і лідера політпроекту. Це було настільки неочікувано, що вражені провалом Думчев і його однопартійці навіть не прийшли на підсумкову прес-конференцію.

Така реакція зрозуміла, адже у вибори було вкладено великі гроші. Називалися цифри від 36 млн грн до 20 млн доларів США, "успішно освоєних" штабом кандидата, де на чільних ролях перебував пан Подоляк. Думчев і його "реформатори" під час кампанії не економили ні на чому, все робилося "по-багатому". Нікому не відома партія провела свій з’їзд на одному з найбільш дорогих майданчиків, у столичному Палаці "Україна". Досі на пам’яті білборди "Голосуй вДУМЧИВо", які заполонили місто, помітними були партійні агітаційні намети, працювали десятки громадських приймалень "Руху", поштові скриньки киян спамили десятками тисяч примірників газети "Київський носоріг" (ця тварина була обрана за партійний тотем), штаб щедро платив за розміщення символіки на балконах містян…

Та 25 жовтня 2015 року вкрита позолотою карета з носорогом перетворилася на гарбуза. Кандидат, якому політтехнологи гарантували вихід у другий тур виборів мера Києва, у турі першому став лише восьмим з мізерними 3,92%, пропустивши вперед суперників, які провели значно менш витратну кампанію. За Думчева проголосували лише 34 тисячі киян. Ще менше, 27 тисяч голосів, отримав "Рух за реформи", ставши дев’ятим з 3,14% і не потрапивши до столичної міськради. Після того цей проект, як і сам Думчев, пішли в забуття.

Затих на якийсь час і сам політтехнолог Михайло Подоляк. До речі, з’явився він у оточенні Сергія Думчева не з доброго дива, а за рекомендацією когось із впливових регіоналів. Саме з цією політсилою був пов'язаний попередній етап з портфоліо технолога. Але нібито Подоляк не досидів з Думчевим до завершення кампанії і вони розбіглися.

Початки ж біографії Михайла Подоляка пов’язані з Білоруссю, звідки його депортували 2004 року. Прибувши до України, якийсь час він попрацював головним редактором інтернет-сайту "Обозреватель", що належить бізнесмену Михайлу Бродському. Паралельно зайнявся піаром – подейкують, не надто ретельно добираючи замовників.

Як розповідало свого часу видання "Ділова столиця", працюючи в "Обозревателі", Подоляк несподівано "засвітився" у Межигір'ї – резиденції тодішнього президента Віктора Януковича . На територію з суворо обмеженим доступом він потрапив у пулі тодішніх "зірок" журналістики першої величини – разом із Савіком Шустером, Євгеном Кисельовом, Андрієм Куликовим, телевізійним томпенеджером Олександром Ткаченком і головредом холдингу "Сегодня", а нині керівником проросійського проекту "Страна" Ігорем Гужвою. Маловідомий редактор видавався чужорідним тілом у такій компанії. Секрет відкрили ЗМІ: писали, що Подоляк був радником Сергія Льовочкіна, глави адміністрації Януковича, а на парламентських виборах 2012 року фактично контролював від свого патрона мажоритарні округи в Києві. І що цікаво, з тим самим результатом, що і трьома роками пізніше: тоді кияни прокотили всіх кандидатів у депутати від регіоналів, які маскувалися під самовисуванців.

Згадують медіа також про участь Подоляка у кампанії з покращення іміджу одіозного нардепа з Донбасу Юрія Іванющенка ("Юри Єнакієвського"). І тут мети не досягнуто: після Революції Гідності колишній авторитетний регіонал став фактично персоною нон-грата в Україні.

А сам Подоляк за кілька місяців після невдалої спроби знайти собі роботу у виборчому штабі Блоку Петра Порошенка виник у партії Думчева.

Зараз він знов при ділі, тож не зайвим буде нагадати схему роботи технологів "Руху за реформи" зразка 2015 року. Розміщувалися білборди з гучними, але беззмістовними гаслами (до речі, схожими на ті, які полюбляв Зе-штаб на президентських і парламентських виборах-2019). Засобами масової інформації – сайтами, газетами, телебаченням, радіо – розганялися хвилі буцімто замовних матеріалів, частина яких базувалася на фальшивих даних неіснуючих соціологічних "досліджень", в яких потрібний кандидат купався у променях народної любові, а його політсила не полишала перших позицій рейтингів. Коштують такі технології дорого, але ж саме це вигідно всім учасникам описаного ланцюжка. Натомість викликає обґрунтовані сумніви ефективність таких кампаній для замовників. Підтвердженням є як провальний проєкт "Думчев", так і кампанії регіоналів 2012 року. Жодні викинуті на піар мільйони не дають гарантії перемоги, якщо виборцю разом із відверто піарними кроками не пропонують і позитивного (конструктивного) порядку денного.

Цей момент варто врахувати і новому клієнту Михайла Подоляка.

Які задачі ставитиме перед ним Андрій Єрмак?

Весь час перебування Єрмака біля президента на нього здійснюються системні атаки. Перші з них викликані незрозумілими для суспільства і навіть колег по фракції "слуг" діями Єрмака у стосунках із Росією. Це одна історія, і вона ще не завершена.

Та просто зараз главі ОП належить відбитися від атаки компромату, яку здійснюють впливові опоненти, що перебувають за кадром і проявляють себе лише через вкидання порцій "чорнухи" через нардепа Гео Лероса. Останній вперто обходить мовчанкою запитання про джерело походження тієї інформації, яку він викладає в соцмережі та яку начебто передав у антикорупційні органи. Сумніви у справжніх намірах джерел компромату і не надто висока активність офлайнових ЗМІ у висвітленні цієї теми дають підстави припустити, що про "плівки Лероса" невдовзі забудуть. Тим паче що діяльність влади чи не щодня продукує нові теми для скандалів.

Хоча останнім часом згадуваність Андрія Єрмака у новинному полі в позитивному і нейтральному контекстах зросла, поки про "зашквар" його брата Дениса пам’ятають. Хоча чиновник, про пряму причетність якого до корупції у "записах Лероса" не йдеться, насправді може використати на свою користь інший скандал. Його почав Ігор Уманський, вчора призначений радником глави президентського офісу. Колишній міністр фінансів з уряду Дениса Шмигаля розповів ЗМІ про схеми корупції на митниці і в податковій службі. Там фігурують фантастично великі, мільярдні суми, і саме це може стати справжньою бомбою, якщо тему підтримають і "розігріють". На завтра парламент запланував створення спеціальної слідчої комісії з вивчення цієї інформації.

Не дати цій темі зникнути з поля зору суспільства, здається, є і справжньою метою працевлаштування Уманського на Банковій. Яким чином зуміє застосувати свої таланти в цій роботі політичний технолог Подоляк – побачимо вже незабаром. Адже доведеться не стільки очорнювати конкурентів роботодавця, скільки займатися формуванням позитивного порядку денного, який має виходити від шефа президентської канцелярії.