Від підозр до посадок: П'ять запитань до Луценка та команди

Обидва випадки викликали у суспільстві шквал емоцій та очікувань, безпосередньо звернених у бік Генпрокуратури і особисто її очільника Юрія Луценка.

З моменту призначення на посаду у травні цього року, практично кожен крок генпрокурора та його підлеглих аналізується та обговорюється. Луценку закидають і консервування заскорузлої системи, і зволікання з арештами касти недоторканих парламентських корупціонерів, і навіть – провал реформ у Генпрокуратурі. За кілька місяців на посаді до нього накопичилося чимало запитань. На них варто відповісти без емоцій, щоб з’ясувати, чого більше у роботі новоспеченого генпрокурора – плюсів чи мінусів.

Запитання перше: заради країни чи власної кар’єри?

Призначення Юрія Луценка Генеральним прокурором було компромісним рішенням та стало заключним акордом епопеї з переформатування уряду. Всі пам’ятають ті події, коли країна балансувала на межі розвалу коаліції та дострокових виборів. Призначення Луценка, з одного боку, було способом збалансувати інтереси політичних еліт та дещо заспокоїти нестійку парламентську більшість. З іншого боку, особисті кар’єрні інтереси Юрія Віталійовича теж були більш ніж задоволені – він отримав непоганий майданчик для нарощення власного політичного рейтингу. Достатньо було б здійснити кілька гучних посадок, і суспільство буквально аплодувало б новому генпрокурору. Особливо на тлі практично повної відсутності реформ в інших сферах.

Достатньо було б здійснити кілька гучних посадок, і суспільство буквально аплодувало б новому генпрокурору.

Втім, все поки що обмежилося двома-трьома затриманнями, найгучнішими з яких були справи екс-регіонала Олександра Єфремова та заступника губернатора Миколаївщини Романчука. Чи завершаться ці й подібні справи не менш гучними "посадками" – поки що незрозуміло.

Як зазначив політолог Володимир Фесенко, демонстрація конкретних результатів у боротьбі з олігархами, "схемщиками" та казнокрадами справді здатна вивести Юрія Луценка на перші позиції у державі. І він, очевидно, буде робити все, щоб цей шанс не змарнувати.

"Очевидно, що для Луценка ця посада передбачає ще більшу політичну перспективу та заявку на перші позиції в державі. І це не тому, що Луценко такий "святий". Просто така активність збігається з його прагматичними планам. Відповідно, зараз йому дуже важливо показати результат реформи прокуратури і боротьбу з олігархами, "схемщиками", "рішалами" та "казнокрадами". Результат може стати найбільш ефективною реформою в країні", - сказав Володимир Фесенко.

Запитання друге: чи виконує генпрокурор свої обіцянки?

Коли Юрій Луценко йшов на посаду, він озвучив три свої головні завдання: 1) доведення до логічного завершення розслідування злочинів Януковича під час Революції гідності; 2) переатестація прокурорів на місцях; 3) боротьба зі зловживаннями всередині системи.

Доказова частина для заочного суду над Януковичем і його оточенням все ще очікує передачі до суду. Сам Луценко визначав дедлайн 1 грудня

Заради справедливості варто зазначити, що принаймні два з них вже почали виконуватись. Місцеві прокурори або переатестовані, або призначені на конкурсах. Серйозного переформатування зазнали  обласні прокуратури: лише за перші три місяці роботи Луценко змінив 15 керівників регіональних прокуратур і 32 їхніх заступники. Втім, чи була це та сама «боротьба зі зловживаннями», чи новий генпрокурор просто розставляв на керівні посади людей, яким він особисто може довіряти, – поки залишається незрозумілим.

Щодо злочинів на Майдані, то доказова частина для заочного суду над Януковичем і його оточенням все ще очікує передачі до суду. Сам Луценко визначав дедлайн 1 грудня. Щодо пункту третього – боротьба зі зловживаннями всередині системи, то у такій складній системі, як прокуратура, це завдання пролонговане у часі та не може бути остаточно завершене, оскільки боротьба із корупцією – процес перманентний. Тож, поживемо – побачимо.

Запитання третє: чи стане духу притягти до відповідальності "елітних" підозрюваних?

Чи не найбільше нарікань до генпрокурора Луценко стосується притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб, причетних до розкрадання державного майна. Приклади на слуху: Онищенко з його газовими схемами в Укргазвидобуванні, які, не виключено, працюють і зараз, та скандальний олігарх Новинський. Обидва одразу ж після надходження повідомлень про зняття недоторканості до ВРУ поквапилися виїхати з країни. Що це – черговий «прокол» Генпрокуратури чи недосконалість чинного законодавства – сказати важко.

Як відомо, процедура притягнення до відповідальності народних депутатів настільки ускладнена, що лише ледачий не втече за ті кілька тижнів, які в нього завжди є. Окрім того, численні «схемщики» та «рішали», які доволі часто інтегровані в саму систему прокуратури, щоразу намагаються пригальмувати процес, коли у ГПУ виникають запитання до чергового «елітного» підозрюваного.

Тому, чим швидше Юрій Віталійович вичистить ГПУ, залишивши лише перевірених людей, тим легше йому буде підтримувати курс Президента на деолігархізацію. Вона повинна торкнутися і кураторів “схем” в ГПУ – деяких одіозних представників НФ та “Відродження”, підконтрольних олігарху з Дніпра.

Навіть якщо Луценко насправді налаштований рішуче, саботаж всередині прокурорської бюрократичної машини нівелює його рейтинг та перетворює Генпрокурора на «весільного генерала». А це вже зовсім не в його інтересах.

Запитання четверте: обґрунтована критика чи "чорний піар"?

Саме таке запитання може виникати у пересічних громадян, коли вони чують або читають якийсь компромат на Генпрокурора чи його оточення. З одного боку, може здатися: якщо Луценка критикують – отже, він комусь-таки «наступив на хвоста» і діє у вірному напрямку.

Враховуючи, що на кон виставлене його політичне майбутнє, будь-який скандал стосовно найближчого оточення відразу вдарить по рейтингу Луценка.

Основній інформаційні замовлення з боку критиків сьогодні, на думку Фесенка, зазнають заступники Луценка. Саме вони є руками Луценко, його зброєю, які наближають очільника ГПУ до нових політичних горизонтів.

"Юрій Луценко дуже обережно та прискіпливо ставиться до підбору кадрів. Адже, враховуючи, що на кон виставлене його політичне майбутнє, будь-який скандал стосовно найближчого оточення відразу б’є по його рейтингу. Чим краще працюють «капітани Котані», а це сьогодні зброя Генпрокурора, тим сильніше їх намагаються дискредитувати. Особливо зараз помітно, як накочують інформаційні хвилі на Бедриківського, також б’ють по Грищенку, Шкутяку, Жербицькому. Відповідно це і сигнал для них: розслідування в частині справ точно йде у вірному руслі", - зазначив Фесенко.

Найближчим тестом для генпрокурора стануть дві справи: надання згоди Верховною Радою на зняття недоторканості з Новинського та розгляд у суді справи колишнього президента Януковича.

Чи досягнуть мети ці удари, і чи дасть команда Луценка серйозні приводи для невдоволення суспільства – стане зрозуміло трохи згодом. Однак попри намагання дискредувати команду, Луценко «гне» свою лінію.

Запитання п’яте: чи стане духу довести справу до кінця?

Поки що на всі намагання дискредитувати команду та самого Луценка ГПУ відповідає новими резонансними справами. Втім, на одних лише демонстративних затриманнях довго не протримаєшся – щоб довести свою спроможність, потрібно доводити справи до судів та конкретних вироків, незважаючи на те, кого вони стосуються.

Так чи інакше, найближчим тестом для генпрокурора стануть дві справи, що зараз на слуху: надання згоди Верховною Радою на зняття недоторканості з Новинського та, звичайно ж, розгляд у суді справи колишнього президента Януковича і його оточення.