Від "Гепи" до короля Харкова: Цікаві факти про Геннадія Кернеса

За що Кернес ледь не сів за грати 

Вийшовши за поріг середньої харківської школи №76, Геннадій Кернес не пішов як однолітки до армії, а відкрив першу сторінку своєї трудової книжки. Трохи попрацював на місцевому заводі "Світло шахтаря", далі закінчив професійне училище №14 за фахом "кресляр-конструктор" і повернувся на рідний завод слюсарем. Та трудився він там із пів року, після чого його кілька місяців бачили на міському молочному комбінаті, де Кернес був зливальником-розливальником молока.

Та й там не затримався: влаштувався учнем годинникаря, сам став майстром і навіть відкрив майстерню. Та грошей, як зізнавався слідчому пізніше він сам, не вистачало. А можливості й спокуси почали з’являтися. Тоді в країні подув вітер змін і Геннадія здуло цим вітром із майстерні в іншому напрямку індивідуальної трудової діяльності. Підробляв на різних роботах. Отримавши патент, 1986 року відкрив майстерню з пошиття одягу, згодом перейшов до кооперативу "Ікар", де займався тією ж шевською справою.

Але вабила його, здається, дещо інша слава. Саме щодо того періоду ЗМІ публікували дані про кримінальні "таланти" молодого хлопця. Розповідали всяке.  Писали, що Кернес зайнявся махінаціями з валютними чеками радянської мережі магазинів "Берізка", де продавалися дефіцитні речі: якимось чином начебто купував їх за номіналом і потім продавав уже за реальним курсом на "тіньовому" ринку. Недоброзичливці подейкували, що разом з групою однодумців "кидав" власників дефіцитних тоді авто, трохи крутив "наперстки", не цурався хуліганства. Але саме за шахрайство отримав 1992 року три роки позбавлення волі, які не відсидів, бо розкаявся, і вийшов на волю. Насправді типовий для немалої частини вихідців з пролетарських районів великих міст початок життєвого шляху. А от далі все залежало від долі і якостей людини – продовжить ковзати слизьким чи вирветься догори. Зрештою Кернес рушив до успіху. В процесі руху дуже не любив згадувати подробиці зі своїх молодих років. Судимість із нього давно знята, тож про що говорити, коли перед людиною раптом відкрилися нові, політичні обрії?

Чому Геннадій Кернес - Гепа

У 2010 році екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко називав його "кримінальним авторитетом на прізвисько Гепа" і багато хто вважає, що саме з тих часів прізвисько до мера Харкова і причепилося. Українці взагалі люблять давати прізвища своїм улюбленим політикам. 

Насправді ж є версія про те, що Геннадій Кернес в юності дуже швидко… бігав. Він настільки талановито і ефективно вшивався від переслідуючих його міліціянтів, що друзі дали йому прізвище "гепард". А "Гепа" - це вже якось по-домашньому і менш пафосно.

Як Кернес прийшов в політику

Покинувши слідчий ізолятор, Кернес впритул зайнявся розвитком свого бізнесу. Став власником НПК-банку, активно і успішно займався приватизацією комерційних об’єктів і цілої низки підприємств у рідному місті, відкрив юридичну фірму. Був президентом компанії "НПК-Холдинг", яка працює й досі, увійшов у коло власників телекомпанії "Тоніс-центр" і газети "Вечірній Харків".

Його похід у політику почався 1998 року, а першим офіційним статусом Кернеса у владі став статус депутата Харківської міської ради. Медіа не виключають, що такі зміни в житті успішного на той час бізнесмена могли бути пов’язані зі змінами в особистому житті: Геннадій Адольфович вдруге одружився. Його супутницею стала донька колишнього заступника Генерального прокурора України Оксана Гайсинська. Її батько – виходець із харківських юридичних еліт, до 2007 року працював у системі прокуратури (в кінці кар’єри був прокурором Київської області).

По закінченню каденції у звичайних депутатах, на місцевих виборах 2002 року Геннадія Кернеса обирають до міськради вдруге, а там він стає секретарем. Та щось пішло не так: уже за місяць, на наступній сесії міської ради тодішній мер Володимир Шумілкін домігся вигнання Кернеса із секретарів за спробу відразу після обрання потягнути на себе ковдру владних повноважень.

Під час Помаранчевої революції 2004 року Кернес з’являвся на Майдані. В його одязі була присутня кольорова гама, притаманна тодішнім переможцям тих подій. Можна припустити, що вже тоді проявилася ця риса у майбутнього харківського мера – вміння вчасно стати на бік сильнішої сторони.

2006-го Кернес таки сів у крісло секретаря міськради. На той момент міським головою став відомий за межами Харкова Михайло Добкін. За даними багатьох джерел, Кернес давав гроші на виборчу кампанію кандидата Добкіна і був реальним керівником його виборчого штабу. Кажуть, із батьком Добкіна Кернес зійшовся на ґрунті приватизаційної діяльності. Саме з того періоду походить легендарний ролик, де закадровий голос Кернеса вчить мера зі "скучним обличчям" читати на камеру написаний "трохи по-дебільному" агітаційний текст – звернення Михайла Добкіна до виборців.

На місцевих виборах 2010 року перемозі Кернеса, який балотувався у мери рідного міста, допомогла Партія регіонів, лідер якої Віктор Янукович якраз став президентом країни. Тож помаранчеві кольори було відкладено Кернесом у дальню шухляду – він балотувався як кандидат від нової партії влади, очолював міську організацію регіоналів. Кампанію Кернеса підтримував Михайло Добкін, який на той час обійняв пост голови Харківської обласної держадміністрації, а надалі продовжив кар’єру в столиці як народний депутат – регіонал.

Тоді Геннадій Адольфович вволю позаймався популізмом і використанням адмінресурсу: відкривав все, що відкривалося в місті, давав особистий номер телефону в прямому ефірі телебачення тощо. Тим не менше, він лише на 0,63%, або на 2738 голосів, випередив головного опонента – представника ВО "Батьківщина" Арсена Авакова. Опозиція заявляла про фальсифікації, але не довела свою правоту у судах.

Ставши мером, Кернес запам’ятався не тільки вирішенням комунальних проблем, але й брутальною манерою поведінки та спілкування з міськими чиновниками, які подекуди через несумлінне виконання своєї роботи звалися у нього "сучими псами" - з тонким розрахунком на емоції виборця, під камерами.

Події Революції гідності Кернес зустрів, м’яко кажучи, стримано, як і належало тодішньому регіоналу. Але й занадто ревним офіціальним прихильником президента-втікача Януковича він не був. ЗМІ зазначали, що Кернес мав певне відношення до протидії спробам дестабілізувати ситуацію в Харкові за сценарієм Донецька і Луганська. У свою чергу, опоненти закидали мерові якраз ігнорування цієї ситуації. У березні 2014 року Генпрокуратура України порушувала кримінальну справу проти Кернеса за підозрою у незаконному позбавленні волі, катуваннях і погрозах активістам харківського Євромайдану. Та справа до суду не дійшла.

Поступово різка критика на адресу харківського мера, що лунала було з Києва, стихла. ЗМІ писали, що Кернесу вдалося знайти спільну мову з представниками нової державної влади. Тож наступні свої місцеві вибори, які пройшли 2015 року, Геннадій Адольфович виграв у першому турі з результатом понад 65% голосів виборців.

Замах на Кернеса: Хто зробив з нього інваліда

На мера Харкова і бізнесмена Геннадія Кернеса, за даними журналістів, кілька разів здійснювалися замахи. Але вирішальний злам у його житті стався в понеділок, 28 квітня 2014 року. Серед білого дня під час велопрогулянки у мера стріляли й важко поранили в спину, зробивши прикутим до інвалідного візка.

Фото: УНІАН

Замовників і виконавця замаху досі не встановлено. Геннадія Кернеса було доправлено до клініки в Ізраїлі. Тим часом у Харкові вбили його близького друга Юрія Димента. Пізніше Михайло Добкін припускав, що за замахом на мера стоять представники кримінальних кіл донецького походження, які перебралися до Харкова. Іншою версією була помста сепаратистів за події в Харкові 2014 року.

Російський історик та політичний аналітик Валерій Соловей в інтервʼю Гордону розповідав, що взимку 2014 низка керівників Харківської області та Харкова нібито отримали $500 млн першого траншу за те, щоб здати Харківську область Російській Федерації. Серед них були Кернес і Димент.

"Йшлося про суму в $ 2 млрд. За це Харків повинен був першим відкрити свої ворота і зустріти хлібом-сіллю російські танки. Я анітрохи в даному випадку не гіперболізую", — сказав Соловей. - Та територія, яка пізніше, влітку 2014 року, стала називатися в російському дискурсі "Новоросією", повинна була вся, підкреслюю, бути включена до складу Російської Федерації"

Пізніше після того, як ці плани було зірвано, російська сторона, за словами історика, вимагала повернути аванс. На відміну від багатьох тих, хто одразу повернув гроші, Кернес відмовився, за що і отримав кулю в хребет. Димента вбили. Після цого Кернес все повернув. 

2019 року Кернес кандидував у народні депутати України як високий третій номер виборчого списку партії "Опозиційний блок". Ті вибори партія Ріната Ахметова програла.

Чому помер Кернес

16 вересня цього року Кернеса літаком доставили до клініки "Шаріте" (Берлін) через ускладнення від коронавірусу. Відтоді про стан його здоров’я довго не було достовірних відомостей. Поліція Харкова навіть відкривала справу за фактом зникнення мера за ч.1 ст. 115 ККУ (умисне вбивство) з приміткою "безвісти зниклий".

Чи не всі вибори-2020 Кернес провів у лікарні. Тим не менше, він з великою перевагою обійшов усіх опонентів уже в першому турі. 9 грудня на першій сесії нової міськради Харкова Кернеса без його фізичної присутності визнали таким, що вступив на посаду мера. Але у звичне крісло він уже не повернувся. 11 грудня у Кернеса відмовили нирки, 17-го було повідомлено про його смерть через ускладнення від коронавірусу.

Читайте також - Кернес помер: Що буде далі