Вибори-2019 і спостерігачі Путіна: Що Україні робити з росіянами від ОБСЄ

Якщо недопуск на українські президентські вибори російських "самодіяльних", або приписаних до "спостережних місій СНД та ОДКБ" провокаторів можна тільки вітати, то ситуація зі спостерігачами від ОБСЄ далеко не така однозначна

Україна всерйоз готується захищати виборчий процес від російських "спостерігачів". Список усіх осіб та організацій, причетних до будівництва антиросійських електоральних шанців, включає у себе практично весь український істеблішмент.

Парламент кавалерійським наскоком, менш ніж за три доби, приймає "Закон про внесення змін до деяких законів України щодо спостереження за виборчим процесом в Україні".

Перо Олексійович Порошенко обіцяє віддати наказ Державній прикордонній службі не пускати спостерігачів від Росії на президентські вибори 2019 року.

Комітет виборців України попереджає, що на президентських виборах у березні 2019 року можуть бути присутніми фейкові місії спостерігачів, які фінансуються Росією.

Служба зовнішньої розвідки публічно стверджує, що на роботу російських спецслужб із втручання в українські вибори буде витрачено близько 350 млн. доларів США. Як саме можна витратити таку суму на подібний захід, уявити, звичайно, складно, а СЗР якихось уточнень не дає. Втім, залишимо ці питання на совісті розвідників, і спробуємо глянути на ситуацію неупереджено.

Поки йдеться про "російську самодіяльність" - на кшталт спостережних місій "від СНД", від "ОДКБ", від "Союзної держави Росії та Білорусі" - всі сказані слова, зроблені заяви і прийняті нормативні акти можна вважати безумовно корисними і доречними. Люди, в яких замість моральних зобов'язань в голові будуть тільки вказівки московського керівництва, можуть як підірвати легітимність виборів у випадку, якщо їх виграє неприйнятний для Москви кандидат, так і здійснювати якісь дії на користь кандидатів промосковських.

Але ситуація зі спостерігачами із ОБСЄ радикально інша. Конфлікт довкола того, можуть бути власники російського паспорту у складі спостережної місії спостерігачів за виборами від Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, чи не можуть, розгорівся ще всередині січня. Тоді міністр закордонних справ України Клімкін повідомив очільницю бюро Інгеборгу Сольрун Гісладоттір про те, що громадян Росії у якості спостерігачів в Україні бачити не хочуть. У відповідь на що та нагадала, що існує ціла низка міжнародно-правових рішень, які зобов'язують Україну приймати спостерігачів, не зважаючи на картинки на палітурці паспорта. Зокрема, приймати спостерігачів Україна зобовязана згідно з Копенгагенським документом ОБСЄ від 1990 року, Хартією європейської безпеки ОБСЄ 1999 року, та рішенням Ради міністрів ОБСЄ №19 / 06, прийнятим в 2006 році. Про вихід із жодного з цих документів Київ ніби не оголошував.

На тому конфлікт ніби "завис" - для того, щоби спалахнути з новою силою. Цього разу забороняти росіянам в'їзд вирішила вже Верховна Рада. А спецпредставник США по Україні Курт Волкер делікатно, але чітко заявив, що спостерігачів з Росії можна допустити до роботи на виборах українського президента, якщо вони увійдуть до складу місії ОБСЄ.

А речник місії БДІПЛ ОБСЄ в Україні Томас Рейнер учора повідомив, що список спостерігачів із 92 осіб перебуває на затвердженні в українському МЗС. Двоє із них - росіяни.

Таким чином, прийнявши сьогоднішній закон, Верховна Рада поставила МЗС у цікаву позицію. Якщо там відмовляться прийняти росіян з ОБСЄ - то порушать зафіксовавні в міжнародних угодах обіцянки. До слова, за Віденською конвенцією про право міжнародних договорів від 1969 року ці обіцянки мають вищий юридичний статус, ніж національне законодавство (поки не суперечать Конституції). Україна є учасником і цієї конвенції, до слова.

Ну, а якщо приймуть - то порушать свіжоспечений сьогоднішній закон, який винятків для ОБСЄ не передбачає.

Таким чином, Україна стає перед вибором. Пустити на свою територію двох росіян - які, можливо, будуть агентами ФСБ, чи ГРУ, чи ще якоїсь трибуквенної російської штуки. Але які будуть працювати у складі (і, напевно, під наглядом) великої міжнародної команди. І навряд чи зможуть реально вплинути хоч на вибори, хоч на загальний звіт. А альтернативою їх допуску є можливість публічно продемонструвати власну готовність "згадувати" про міжнародне право, коли це нам вигідно, і "забувати" - коли наші бажання не співпадають з нашими обіцянками. Над цим вибором варто подумати.

Особливо в світлі того, що і бюрократи ОБСЄ, роздратовані поведінкою Києва, гіпотетично можуть піти на різкі рухи. Банально відкликавши решту спостерігачів.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна