Чому світові ЗМІ почали писати про реформи в Україні

Протягом останніх місяців в західних ЗМІ дуже хвалять українські реформи. І помітний контраст, бо не так давно нашу владу критикували за їхнє гальмування, погану боротьбу з корупцією та перешкоджання роботі НАБУ. З'являлися навіть публікації про необхідність "Акту Магнітського" до українських політиків, з арештом їхніх капіталів на Заході, якщо вони і далі не будуть боротися з корупцією. Така різка зміна інформаційного фону може свідчити зокрема про те, що американці визначилися з тим, кого підтримають на майбутніх українських виборах.

Стосунки українського президента з американськими партнерами за останні кілька років були різними. Окрім критики повільних реформ на владу відверто тиснули через МВФ, який неофіційно є інструментом американської зовнішньої політики, висуваючи незручні умови продовження кредитної програми.

Не мовчали і в американському посольстві у Києві. Марі Йованович часто звинувачувала владу у гальмуванні боротьби з корупцією, а у променях слави і уваги західних друзів купалися керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін, нардеп Сергій Лещенко з Мустафою Найємом та інші антикорупціонери.

Втім, попри це, Київ продовжував отримувати військову підтримку від США, як фінансову, так і у вигляді різних засобів і навіть "Джавелінів". Американці підтримували діючу владу, але у той же час підшукували альтернативу.

Саме тому в кулуарах ходили чутки, що кандидатом на виборах-2019 від Білого дому може стати Анатолій Гриценко. У всіляких опитуваннях раптово починав фігурувати Святослав Вакарчук. Пікантності ситуації з лідером гурту "Океан Ельзи" додавав той факт, що він раптово поїхав вчитися в Стенфорд за програмою підготовки нових лідерів. І єдиний концерт у 2018-му планувався на 24 серпня - День Незалежності. Ну що ще могли подумати українці? Звісно ж, Вакарчук мав оголосити про похід в президенти зі сцени. Та не сталося.

Очевидно, що Штати вирішили змінити план. Ось кілька прикладів з останніх позитивних публікацій про Україну. Стаття The New York Times, де розхвалюють реформу охорони здоров'я. А тут і Financial Times підтягнувся, розповівши, що ця влада зробила значно більше, ніж будь-яка інша з 1991-го року. Ну і Washington Post розмістив інтерв'ю Петра Порошенка, де український президент розповів про свої успіхи, і ще й додав, що на виборах "все буде добре", і для "нього також". Раніше у цьому виданні взагалі надрукували його колонку, де він вкотре доносив до американського читача правду про успіхи наших реформ. Цікаво, що все це в розділі Opinion, себто "Думки" - не найпопулярнішому на сайті, та все ж.

Попри те, що США - це оплот демократії, а їхні ЗМІ можна назвати яскравим прикладом вільної роботи у токсичних умовах нелюбові і конфліктів з президентом Трампом, якось дуже дивно співпадають їхні публікації з настроями Білого дому.

Коли там незадоволені політикою України, немов гриби після дощу у топових ЗМІ виростають критичні статті про нашу владу. Коли все навпаки - бачимо суцільний позитив. Не так давно США хвалили Україну за закон про антикорупційний суд, а спецпредставник Курт Волкер обіцяв збільшення поставок озброєнь і зараз приїхав у Київ. Також в уряді побувала делегація НАТО, а попереду голосування за ініційовані Порошенком зміни до Конституції, де буде прописаний курс на ЄС та Альянс. Все це приправлено позитивним інформаційним фоном із США.

Загалом, Київ і Вашингтон немов дихають в унісон. Як стало відомо Depo.ua від джерел у ВР, все схоже на те, що США підтримають на виборах-2019 саме чинного президента України.

Американці, котрі розглядали молодих і перспективних антикорупціонерів та "кандидата надії" Гриценка, схоже дійшли висновку, що нового сильного лідера в українському політикумі, на якого можна зробити ставку, сьогодні нема. Тут, між іншим, проглядається недопрацювання посольства в Києві, яке так і не знайшло альтернативу Порошенку. У середовищі антикорупціонерів наразі таких явно не видно - всі якісь сирі.

Співпраця ж з Порошенком і його командою вже налагоджена. Президент продемонстрував вміння йти на поступки, хоч і під тиском, у важливих для Заходу антикорупційних та інших моментах. Очевидно, що логічно продовжити співпрацю саме з ним на наступні роки, поки не визріла повноцінна альтернатива. І запастися ще п'ятьма роками саме для того, щоб цю альтернативу знайти та виховати.