Зеленський і НАТО: Нащо Орбан їде до Києва у розпал коронавіруса

Заява міністра закордонних справ Дмитра Кулеби про те, що за місяць президент Володимир Зеленський має шанси вживу, віч-на-віч зустрітися з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном – незаважаючи на те, якою буде епідемічна ситуація в обох країнах – вийшла в дечому сенсаційною.

Оскільки іще чотири доби тому міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто повідомляв про перспективи візиту глави своєї держави в Україну виключно після завершення пандемії коронавірусу.

Звичайно, цього раз про подію говорив очільник українського, а не угорського МЗС, що дає певний простір для "неточностей". Але припустити, що Кулеба взяв і банально сказав неправду, теж не виходить – в іншому разі, Будапешт спростував би інформацію за лічені години.

Незважаючи навіть на той факт, що попередня зустріч Кулеби з Сіярто відбувалась просто-таки на райдужному тлі, принаймні у питаннях, які стосувалися економічної співпраці.

Зокрема, Кулеба вже домовився про продовження кредиту у 50 мільйонів євро від Угорщини на розвиток інфраструктури у прикордонних регіонах, термін якого збігав 2 червня. Як і про реконструкцію мосту через Тису у Загоні, будівництво автобану до кордону з угорської та української сторони, відкриття нового пункту пропуску Велика Паладь-Нодьгодош – і масу інших "прикладних" проектів.

Щоправда, анонсуючи візит Орбана, Кулеба цього разу залишив собі шпарину для відступу, заявивши, що "проведення зустрічі залежить від здатності обох країн напрацювати те рішення, яке усуне проблемні питання в наших стосунках і дозволить усе розблокувати".

При тому очільник дипломатії абсолютно відверто назвав мету української сторони: на переговорах Київ домагатиметься зняття угорського вето на поглиблення співпраці України з НАТО. По можливості – без зміни українського законодавства.

Зазначимо, що певні сподівання у цьому напрямі команда президента озвучувала в кінці лютого, коли нардеп з фракції "Слуга народу" Ірина Верещук прогнозувала відновлення роботи комісії Україна-НАТО у травні.

Ще однією, непрямою ознакою того, що у Зеленського готувалися до певного успіху, пов'язаного зі співпрацею з НАТО,  є той факт, що гендиректор з питань оборони офісу президента Апаршин обіцяв появу воєнної стратегії України протягом двох-трьох місяців. У яку офіційно закладуть курс України на членство в альянсі.

Звичайно, в лютому іще всерйоз сподівалися на проведення Парламентської асамблеї країн-членів НАТО в Україні, перспективи якої сьогодні виглядають нульовими. Але МЗС, як бачимо, продовжує публікувати бадьорі реляції.

Що підштовхує до думки про наявність непублічного масиву угод, які стануть надбанням громадськості у разі зустрічі Орбана із Зеленським.

При тому характер тих угод наразі залишається таємницею. Оскільки до повної капітуляції стосовно мовного та освітнього законів, на якій наполягав дотепер Будапешт, команда Зеленського восени була явно не готова. І причини для негайної зміни позиції наразі відсутні.

Тому традиційні болючі питання сторони, скоріше за все, спробують вирішити, користуючись повноваженнями виконавчої влади, за допомогою яких дія законів буде послаблена, але не скасована.

А в якості "особливих бонусів" для Будапешта Україна може запропонувати, наприклад, розблокування роботи угорських організацій – на кшталт фонду Егана Еде, через який закарпатські угорці отримували грантову підтримку і проти якого у СБУ розпочали не надто переконливу справу за "фінансування сепаратизму".

Іще одним "чутливим питанням" для Будапешта може бути збереження можливості фінансово підтримувати етнічних угорців на Закарпатті і зберігати якийсь мінімальний транскордонний рух – без якого сільське господарство Угорщини може цього року опинитися без робочих рук. Хоча подібні питання, залежать, звичайно, від інтенсивності епідемії, передбачити яку наразі ніхто не в силі.

Від вирішення подібного кола проблем, ймовірно, і залежатиме доля візиту Віктора Орбана до Києва. Цей візит, хоч і виглядатиме як поганий приклад у плані порушення карантину, може принести помітні зовнішньополітичні дивіденди обом лідерам, які наразі опинилися в далеко не найкращій внутрішньополітичній ситуації.