Скандальний кредитний закон не вийде зі стін Ради

Закон "Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті" вийшов оригінальним. Сумніви викликає все без винятку - якість законодавчого рішення, його потенційна вартість для кожного українця, пояснення депутатами своєї мотивації при голосуванні, і, врешті, понуре колупання ними підлоги з тихеньким "ми більше не будемо", озвучене вже сьогодні.

Для початку - про економічний аспект. Який полягає в тому, що за цим законом всі валютні кредити слід взяти - і сконвертувати в гривню. За тим курсом, який був на момент укладення кредитного договору. Ну, там 5,05, чи 5,45 - як кому пощастило. В будь-якому разі, явно не 20. А що робити з різницею? Тут все просто. Її треба взяти - і списати. 

Ціна питання - якщо вірити Нацбанку - 100 мільярдів гривень. Якщо не вірити Нацбанку, а вірити Мінфіну і його очільниці Наталі Яресько - всього 95. Врешті, це не так вже й важливо.

Хоча до ціни вчорашнього рішення, ймовірно, слід би було додати ще й розміри кредитної лінії від МВФ, яка може під спалахом законотворчого генія тихо розчинитись в тумані. Оскільки заборона втручання держави та НБУ в переговорний процес між позичальниками і банками щодо реструктуризації валютних кредитів закріплена Меморандумом про економічну та фінансову політику, який укладений в рамках співпраці з МВФ.

Немає сумніву, що банківська система подібного закону може не пережити. Тому її доведеться, в разі чого, докапіталізовувати і всіляко стимулювати. Докапіталізовувати, відповідно, будуть за допомогою "віртуальних" грошей, які спробують якось зв'язати у державних цінних паперах, але які рано чи пізно "вилізуть" у вигляді інфляції, і розподіляться більш-менш рівномірним пресом по всьому населенню країни. Таким чином, всі ми - включно з багатодітними матерями і бабусями із тисячогривневими пенсіями - профінансуємо придбання квартир тими бідолахами (це - майже без іронії), які не здогадались, що отримуючи зарплату в гривні, брати кредит в доларах - заняття ризиковане.

При тому не виникає сумнівів, що помітна частина парламентарів, голосуючи "за" вчорашній документ, керувалась виключно гуманістичними принципами, розуміючи непросту ситуацію, в якій опинились громадяни України.

Проблеми з вчорашнім законом лиш дві. По-перше, він обвалить економіку. А по-друге, він стане кроком у зворотному напрямку. Кроком до соціалізму, планової економіки, і до держави, яка думає замість кожного.

Що, власне, самі депутати на другий день щиросердно визнають - за допомогою покаянних промов, довгих списків охочих "відкликати голос назад", і всіх процесуальних зачіпок, які тільки можуть вигадати.  Депутати виправдовуються тим, що закон, мовляв, був прийнятий за умов "тиску на зал" з боку активістів "фінмайдану", які оточили будівлю парламенту, голосно кричали і взагалі, "чинили провокації".

Але сьогодні уже остаточно зрозуміло, що скандальний документ не покине стін парламенту - через процесуальні порушення при голосуванні. Вочевидь через це документ буде переголосований і необхідної кількості "за" нізащо не набере. Після цього документ буде відправлений "на перековку", і, якщо і повернеться до зали, то уже в значно більш прийнятному вигляді.

А людям, які втрапили у валютні кредити, як не крути, доведеться якось розбиратись з банками. Які і самі цього разу зацікавлені знайти якийсь варіант компромісу з "обпеченими" позичальниками - хоча б із тієї простої причини, що навіть забравши і продавши на аукціоні "кредитно-валютну" нерухомість, не зуміють відбити власних втрат. Безумовно, це буде довгий, болісний, і сповнений ексцесів процес. Але його, рано чи пізно, доведеться пройти. Можливо, підготувавши якусь програму соціального житла для тих, кому домовитись так і не вдасться. Разом з перспективою для надто жадібних банків взяти помітну участь у фінансуванні цієї програми.

Бо погодившись на вчорашній закон, ми зробимо семимильний крок до введення в країні соціалізму з популістичним ухилом, за який так запопадливо агітують деякі наші радикальні і не дуже політики. А от Україна новий період соціалізму навряд чи переживе.