Вакарчук чи Садовий: Хто очолить "антизеленську" опозицію

Різні політичні сили зараз не можуть передбачити конкретних кроків Зеленського, якщо 21 квітня люди йому все ж довірять управляти державою, та майже стовідсотково можна прогнозувати, що в країні розпочнеться період войовничого космополітизму при владі. Простіше кажучи замість "розмовляйте українською", ми регулярно чутимемо "какая разница, на каком языке говорить". Відкат у питанні державної мови, мовних квот, підтримки української національного культурного продукту виглядає доволі очікуваним. Фактично у цих питаннях Україна ризикує повернутися у 1991 рік і починати все спочатку. Навіть попри те, що в Зеленського не буде політсили в парламенті і він навряд чи зможе призначити власну команду через цей самий парламент. Тому зараз ми спостерігатимемо за формуванням націонал-демократичної опозиції Зеленському.

Саме відчуття упослідженого становища в Україні україномовних громадян єднало за будь-яких режимів. Патріоти чинили опір сталінському режиму, потім дисиденти режиму брежнєвському. Прийняття за часів Януковича сумнозвісного мовного закону Ківалова-Колесніченка консолідувало проти "донецького" президента всі націонал-демократичні сили. Які взимку 2013-14 років стали провідниками Революції Гідності. То ж відступ Зеленського від нинішньої політики у сфері вживання української мови так само мобілізує проти нього досить потужну силу, як свого часу мобілізував проти себе Янукович.

Із тих процесів, які нині лише у зародковому стані, вже можна зробити певні висновки. Перший – почався кастинг на "антизеленського". Тобто, на політика, який зможе очолити широкий суспільно-політичний рух на захист україномовних українців. Про те, що такі рухи всередині політичного класу помітили й в оточенні Зе може свідчити допис у "Фейсбуці" народного-депутата Сергія Лещенка. Він пише, що Петро Порошенко начебто запропонував співакові Святославу Вакарчуку солідну посаду в обмін на підтримку на виборах. Дійсно, такої підтримки з боку популярного співака і громадського діяча у штабі Зеленського можуть побоюватися, адже звернення Вакарчука до громадян здатне зняти з багатьох виборців облуду голосувати за "кота в мішку". Однак на роль фронтмена "Океану Ельзи" у майбутніх політичних розкладах, як на нас, слід дивитися глибше.

Звісно, Порошенко вірить у свою здатність перемогти Зеленського у другому турі, та все ж Петро Олексійович – прагматик. І як прагматик, прораховує варіанти на парламентських виборах, адже на горизонті намалювалася перспектива появи у ВР після осінніх виборів коаліції, схожої за своїм складом до коаліції за президента Януковича. Порошенко до парламенту, скоріше за все, не піде, тому йому потрібен серйозний локомотив для "БПП" або якоїсь іншої політсили. Україномовний патріот Вакарчук потенційно може стати головним критиком політики Зеленського. Якщо, звісно, це йому потрібно. Бо тут можна згадати його невизначеність щодо нинішніх президентських виборів. Дуже довго вагався і зрештою не захотів балотуватися, фактично, відкривши перед Зе перспективу стати єдиним помітним "новим обличчям".

Останнім часом від Вакарчука звучать натяки щодо Зеленського, залишилося ці натяки конвертувати у політичний проект. Але формувати його не за принципом олігархічних квот, а взяти до списку фахових і при цьому національно свідомих соратників. Тим самим, ставши альтернативою "Слузі народу". Чи стоятиме за цим проектом постать Порошенка, не головне. Тим більше, що в разі його поразки у другому турі, українці швидко отримають нагоду переконатися, що він – далеко не найгірший президент.

Та, схоже, думати Вакарчуку доведеться швидко, адже бажаючих зайняти нішу "антизеленського" вимальовується чимало. На це, зокрема, натякає заява Андрія Садового, що його "Самопоміч" піде на вибори ВР самостійно, простіше кажучи, союз з Гриценком закінчився. Зрозуміло, що партія львівського мера також йтиме на вибори з антиватною риторикою. Скористаються нагодою підняти свої рейтинги і націоналісти, хоча, як раніше аналізував Depo.ua, зробити їм це буде нелегко. А ще є "Батьківщина", яка після третього місця своєї шефині на цих виборах, опинилася в ідеологічному цейтноті. Простіше кажучи, поки Зеленський (якщо стане президентом) та його команда не нароблять багато дурниць, єдино можливою технологією проти нього і його партії на парламентських виборах можуть стати звинувачення у проросійськості. Так, в чомусь вони будуть натягнутими, утім свого виборця ці політсили отримають.