Вагнерівці, тарифи і земля: Коли сьогоднішні протести можуть вирости у великий Майдан

Цього вихідного понеділка з протестом на Банкову, під стіни Офісу президента, прийшли організації "Рух опору капітуляції", "Демократична сокира" та деякі інші. Інформаційну подачу для акції забезпечив сам Володимир Зеленський, у минулотижневому інтерв’ю "1 + 1" заявивши, що під час спілкування із де-факто президентом Білорусі Олександром Лукашенком розповів тому про деталі спецоперації із затримання членів приватної військової компанії "Вагнера". За це активісти виписали главі нашої держави символічну підозру в державній зраді. Під час акції лунали гасла "Зелю – геть!" і "Імпічмент! Відставка! Суд!". Організатори заявили про п’ять тисяч учасників мітингу.

Святе місце довго не порожніло і вже наступного дня, у вівторок, центром столиці пройшли підприємці з руху SaveФОП. Вони прагнули принести до будівель влади труну і вінки як "символи смерті малого бізнесу". Відбулися невеликі бійки з поліцією, зокрема на Майдані Незалежності і біля Офісу президента.

Понеділкова акція щодо "вагнерівців", з огляду ще й на вихідний день, не стала інформаційним цвяхом дня. А от протест ФОПів отримав значно більш широке висвітлення у ЗМІ. Збіг це обставин чи результат продемонстрованого відверто напоказ організаторами акції радикалізму (похоронна символіка, відповідна гучна музика під Верховною Радою, бійки…), але картинка вийшла що треба. Причому звернімо увагу на цікавий нюанс: така кінематографічність волею-неволею може допомогти владі затьмарити протести політичні, відвернути від них увагу аудиторії провідних ЗМІ. А також показати, що всі ці мітингарі не хочуть стабільності в країні, про яку так дбає "зелена команда".

Прецеденти, коли протестувальників виставляли (частково через радикальні дії частини з них, частково через "режисерські таланти" нинішньої влади) такими собі руйнівниками спокою, за останній час траплялися не раз. Хрестоматійним став приклад акції 20 березня там же, на Банковій, на захист прав активіста Сергія Стерненка і політв’язнів. Тоді мітингарі не лише вимагали відставки силовиків, запалили і кинули із сотню фаєрів у бік будівлі президентського Офісу. Фасад будівлі ОП прикрасився різними написами, зробленими червоною, жовтою та іншими фарбами. Але головне – було розбито скло на вхідних дверях і кілька шибок на вікнах ОП. Якби цих дверей не було, їх треба було б вигадати: представники влади заявили, що акція прихильників Стерненка дискредитує суть протестів і тягали "постраждалий предмет" по телестудіях, демонструючи цілій країні обписані двері як доказ злочинності намірів опозиції. А поліція відкрила кримінальне провадження проти учасників мітингу.

Нові двері на Банковій були встановлені аж у кінці травня. Але саме після згаданих березневих подій, з яких команді президента вдалося роздмухати відносно помітний скандал, біля стін влади значно поменшало подібних акцій. І лише зараз вони поновлюються, та й то не факт, що надовго: попереду літнє політичне міжсезоння, коли і влада, і опозиція думають про море, а не про свої і суперників рейтинги.

Регулярно мітингують не лише націонал-демократи, а й ФОПи. 15 грудня 2020 року підприємці заявили про початок "податкового майдану" і намагалися встановити намети біля стели на Майдані Незалежності, та їм завадили силовики. За тиждень ФОПи пікетували концерт "95 кварталу" в палаці "Україна". Того ж дня кілька тисяч підприємців вийшли на Майдан, вимагаючи дозволу працювати під час січневого локдауну і припинення податкового тиску на малий бізнес. Також бізнесмени вимагали відставки уряду і своїх опонентів із числа депутатів парламенту, які виступають за посилення фіскального навантаження на бізнес. Ще раніше ФОПи протестували проти обов’язкового запровадження касових апаратів тощо.

Але, повторимо, після грудня великих акцій підприємців не було, як не організовувалися після подій березня на серйозні мітинги й політичні опоненти Володимира Зеленського. А тут раптом – два таких публічні та досить помітні заходи за два дні.

І хоч поки ці акції більше нагадують зібрані нашвидкуруч, все ж цікаво, чи можуть вони стати ланкою чогось більш загрозливого для влади, дійсно серйозного протесту, який не залишив би байдужими ширші, ніж це є зараз, групи населення.

Де народжується новий Майдан

Уже не перший рік соціологи фіксують високий рівень апатії в нашому суспільстві і наразі ця тенденція поглиблюється. У березні-2021 Центр Разумкова дослідив готовність українців до участі в акціях протесту. За отриманими соціологами даними, близько 40% громадян на початку весни заявили про готовність взяти участь у санкціонованих мітингах і демонстраціях, 20% респондентів готові до участі в несанкціонованих мітингах. Водночас майже половина опитаних (48%) ставати учасниками будь-який вуличних акцій не бажають, а трохи менше третини (29%) не братимуть участі в акціях протесту у жодному разі.

Ці цифри загалом співпадають із результатами проведеного у грудні 2020 року опитування Київського міжнародного інституту соціології. За ними, кількість не готових брати участь в акціях масового протесту за рік від кінця 2019-го зросла з 49% до 57%, а готових мітингувати поменшало на 10%. У грудні 2020 р. в акціях протесту були готові брати участь 38% дорослих жителів України.

Причинами, здатними спонукати людей вийти на вулицю, за даними опитування Центру Разумкова, українці назвали значне підвищення тарифів на комунальні послуги (36%) і цін на товари першої необхідності (33%). Невиплата зарплат могла би стати приводом до публічного обурення для 23% респондентів, низький рівень зарплат, висока злочинність і беззаконня — по 21%.

Як бачимо, домінують соціальні мотиви. Але є й причини політичні, хоч і не такі популярні серед українців. 15% готові взяти участь в акціях на захист порушених прав людей, 14,5% — проти здачі владою національних інтересів у конфлікті з Росією, а тиск влади на учасників АТО і патріотів може покликати на вулиці 12% опитаних. По 11% готові взяти участь в акціях на підтримку вимоги імпічменту президента України і проти згортання курсу України на євроінтеграцію. Проти свавілля місцевої влади готові протестувати 13%, скорочення робочих місць, зняття мораторію на торгівлю землею сільськогосподарського призначення викликають гостре невдоволення у 12%.

Тож, попри апатію, існує низка тем, потенційно здатних підняти активну частину суспільства на вуличні протести, які, залежно від ідеологічного спрямування, будуть підтримані й розвинуті політиками від тих чи інших груп опозиції.

Що із цього переліку можна вважати актуальними загрозами для Банкової

Серед вибухонебезпечних тем чи не найбільш очевидною вважається пошук зради на Банковій у контексті провалу операції проти групи Вагнера. З одного боку, Володимир Зеленський сам, повторимо, сказав, що говорив про цю операцію з Лукашенком. Але коли говорив? У команді президента заявляють, що ця розмова відбулася, коли "вагнерівці" вже тиждень були затримані у Білорусі, тоді як на переконання активістів, український президент вчинив зраду. Та хай як би там не було, але наївно чекати, що хтось сьогодні порушить проти Зеленського кримінальну справу за відповідною підозрою. А якщо така справа і з’явиться, то лише для того, аби тут же її закрити за відсутністю факту злочину.

Одночасно влада намагається поховати справу "вагнерівців" і з іншого боку, через роботу (вірніше, бездіяльність) створеної парламентом тимчасової слідчої комісії з розслідування "усіх зрад" починаючи з 2014 року зі складною назвою "З питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України і становити загрозу національній безпеці України".

Читайте більше: ТСК з усіх зрад: Чому владі все одно доведеться розслідувати "вагнерівців"

Саме ця ТСК за ідеєю опозиції мала би стати головним офіційним інструментом перевірки дій найвищих керманичів держави аж до президента України на предмет, про який заявляють патріоти. Але наразі комісія не працює через невдоволення її керівниці, "слуги" Мар’яни Безуглої, присутністю в комісії колишнього першого заступника генпрокурора і заступника секретаря Радбезу часів президента Януковича Рената Кузьміна, нині члена фракції "ОПЗЖ".

Як вчора заявили у партії "Європейська солідарність", ТСК (більшість у якій мають представники партії "Слуга народу" і їхні партнери: 6 "слуг", по депутату від груп "За майбутнє" і "Довіра") не включає до свого порядку денного питання "вагнерівців" як першочергове, хоча було досягнуто домовленості, що комісія почне роботу саме з цього питання і з такою умовою представники фракцій "Голос", "Батьківщина" і "ЄС" беруть участь в роботі цієї комісії. Якщо влада маніпулюватиме справою "вагнерівців", "Євросолідарність" та інші опозиційні фракції погрожує відкликати своїх представників із ТСК. Відкликати – не проблема. Тепер опозиціонерам треба думати, як переконати активного і патріотичного виборця, що зрада з вагнерівцями була, і що розслідування влада блокує, бо боїться наслідків у вигляді імпічменту.

Інша, хоч і не вбивча, але потенційно неприємна для влади тема – фіскальний тиск на малий і середній бізнес. Досі атаки "оптимізаторів оподаткування" із владної команди підприємцям якось вдавалося відбивати. Але, якщо президент підпише ухвалений Радою 17 червня закон про "амністію капіталів"", з 1 вересня почнеться річна кампанія із декларування статків громадян. Чи зможе якась політична сила каталізувати це невдоволення і мобілізувати людей на протести? Поки таких лідерів на обрії не видно.

Нагадаємо суть питання: Чому податкова амністія стосується багатьох, а скористаються нею одиниці

Тема третя, здатна похитнути міцні на сьогодні підвалини ЗЕ!влади: зростання комунальних тарифів. Взагалі питання цін і тарифів – вічна тема як для критики влади, так і для заяв популістів. За даними травневого соціологічного опитування КМІС, понад половина респондентів (54,4%) заявили, що за останні два роки фінансове становище їхньої родини погіршилося. При цьому 9 із 10 респондентів за останній рік зіштовхувалися зі зростанням тарифів на комунальні послуги (91,5%) і відчули на своєму гаманці галоп цін на продукти (90,6%).

Тож як опозиції не скористатися такими настроями співгромадян? Бо про "вагнерівців" та шкоду, завдану цим скандалом національній безпеці, пояснювати пересічним куди складніше. На темі цін і тарифів уже працюють і "Батьківщина", і "Опоплатформа – За життя", та інші політсили. Піку розкрутки варто чекати восени – узимку, коли почнуть приходити платіжки з новими цифрами. І хтозна, чи розуміють навіть на Банковій, якими в реальності буде новий рівень цін і чи потягнуть його українці.

Значно більш близькою є перспектива певного напруження через початок вільного обігу сільгоспземель. Нагадаємо, історичний момент старту цього ринку настане уже завтра, 1 липня. Попередні спроби тієї ж Юлії Тимошенко разом з "ОПЗЖ" похитати позиції влади "земельним питанням" успіху не принесли. Всі необхідні для продажу землі закони були ухвалені. Звісно, вже 2 липня чекати земельних бунтів селян не варто: технічно всі процедури торгівлі почнуть працювати щонайменше за місяць. Але влада таки з цього питання нервує: чим інакше пояснити її категоричне небажання проводити референдум щодо продажу землі в приватні руки? А де тонко, там і рветься: опозиція чекатиме на нові помилки владної команди у тонкому для українців земельному питанні.

Загалом картина складається така. Причини для масового невдоволення населення начебто і є. Але кожна з опозиційних груп (умовно назвемо їх "патріоти, популісти, проросійські сили") гойдатиме кожна своє, ідеологічно близьке їй питання чи кілька питань. Вони накладатимуться одне на одне, взаємно перебиваючи і гасячи інформаційні хвилі. Знов з’являтимуться приховані агенти влади, які традиційно заспівають про "майдан без політиків". Саме такий стан і потрібен Банковій, яка малює для українців картину руху держави у правильному напрямку, а той, хто бунтує – або прихильник попередників чи олігархів, або просто маргінал.