Вадим Денисенко про саміт "нормандської четвірки": Ми нічого не виграли, ми зупинилися на "червоній лінії"

Про це в інтерв'ю Depo.ua розповів ексдепутат, політолог Вадим Денисенко.

- Після переговорів вже остаточно зрозуміло, що газова тема була найважливішою для Путіна на саміті в Парижі. Чи стало вже ясно, домовились чи не домовились Зеленський з Путіним стосовно цього питання?

- Дійсно, вчорашні переговори були перш за все газовими і потім вже безпековими. Бо в складі делегації України в Парижі був явний перекіс в сторону представників, які займаються газовими питаннями, порівняно із тими, які повинні були займатися питаннями безпеки. З приводу того, чи домовилися про щось в Парижі, гадаю, що основна частина розмови була саме про газ. На мою думку, питання газу підвисло і Путін традиційно буде його підвішувати до кінця року. На мою думку, Путін розуміє, що Зеленський зробив дві політичні заяви, які є з його точки зору найважливішими для зростання його рейтингу: про те, що тарифи впадуть в два рази і про те, що він звільнить полонених, а газове питання буде безпосередньо прив’язане до повернення полонених. І тут ми трошки в сторону відходимо. Та варто сказати, що Путін тут переграв Зеленського, і не тільки його, а, на жаль, і всіх нас. Адже в заявах прозвучала не фраза "обмін всіх на всіх", а юридично вивірене формулювання росіян "всіх ідентифікованих осіб на всіх встановлених осіб". Саме в цьому "ідентифікованих" криється диявол – це означає серіальність даної історії. Як і те, що Путін збирається звільняти лише частину людей. Тому можна із впевненістю стверджувати, що звільнення полонених буде напряму пов’язане із вирішенням газового питання Україною.

- Щодо переліку "ідентифікованих осіб" – на вашу думку, незаконно ув’язнені Кремлем жителі окупованого Криму до нього наразі потрапляють?

- Я думаю, що тут шанси абсолютно мінімальні. Це будуть тільки політичні рішення. В даному випадку, у фразі "ідентифікованих" і "не ідентифікованих" криється величезна загроза для всіх кримчан, а перш за все – для кримських татар.

- Чим важливий український транзит для Путіна, Росії та "Газпрому"?

- З першого січня, якщо Росія не підписує контракт з Україною про транзит, "Газпром" втрачає щомісяця $400 млн через штрафні санкції, тому що вони повинні прокачувати певну частину газу, а "Північний потік – 2" – недобудований. Це одна частина історії. З приводу того, наскільки серйозні в нас козирі – зараз Україною виграно в судах позовів на $3,5 млрд. Якщо виходити з сьогоднішньої ціни на газ, $160 за куб – це приблизно 20 млрд кубів газу. Цього вистачить, щоб в середньому приблизно три роки не закуповувати газ. Тому у нас є залізобетонні аргументи. Чи готовий зараз президент України до жорсткої позиції і говорити про те, що ми вимагаємо 5 років транзиту? На мою думку, буде так, як говорилося вже раніше – на три роки транзит і повернення до прямих поставок, що є, безумовно, величезним кроком назад.

- На переговорах не було теми миротворців, яка підіймалася за Порошенка. На вашу думку, чому її не було?

- Не підіймалося не тільки питання миротворців, давайте почнемо з того, що якщо робити філологічний чи текстологічний аналіз того, що говорив Зеленський, є кілька дуже сумнівних моментів. Президентом не було вжито слово "агресія", про що вже багато хто зазначив. Не було вжито формулювання "російські війська", замість цього вживалося "іноземні формування". І з моєї точки зору, один з найгірших моментів – це те, що вживався термін "сепаратисти", тоді як раніше на подібних переговорах вживали термін "бойовики". Сепаратисти – це означає, що в нас – громадянська війна, тобто внутрішній конфлікт. На жаль, з вуст українського президента ми чули саме "сепаратисти", а не "бойовики". І тут питання: було це свідомо, чи його радники вже аж настільки бездарні, що не могли пояснити йому різницю.

Відносно миротворців. На мою думку – це одна з ключових помилок даних переговорів. Про це ніхто не згадує сьогодні, але без миротворчої місії говорити про контроль над кордоном або врегулювання ситуації – нереалістично. Тому, на жаль, це була свідома помилка зі сторони України.

- Щодо того, чому Зеленський уникає називати сепаратистів бойовиками: вчора на брифінгу президент України пояснював, що не став доводити Путіну факти присутності російської армії на території України, "показувати фотографію і казати "ви там є", щоб не "витрачати час". Можливо, це така стратегія – уникати суперечок з президентом Росії в тих питаннях, де вони точно зараз не дійдуть згоди?

- Ці переговори не можна назвати великою стратегією України, тому що на них вперше ситуація була "три проти одного". По суті, не зважаючи на відносно нейтральну позицію Німеччини, ми можемо сказати, що Меркель, Макрон і Путін грали в одну гру. Натомість Україна не виставляла жодної своєї умови. В політичному аспекті ми отримали те, що було підписано комюніке, в якому вперше Україна взяла на себе зобов’язання втілити в життя формулу Штайнмайєра без прив’язки до Мінських угод.

Раніше завжди формула Штайнмайєра йшла як частина Мінських угод. Зараз прописано окремим пунктом, (це передостанній пункт комюніке), що ми беремо на себе зобов’язання імплементувати формулу Штайнмайєра без будь-яких умов. Причому протягом чотирьох місяців. По суті президент Зеленський отримав домашнє завдання. Що смішно, він навіть сам обмовився у власній заяві, мовляв, не думайте, це для мене не домашнє завдання. Та воно і виглядало як домашнє завдання від старших наставників до молодого стажера.

Чому він вживає слово "сепаратисти" і не вживає слова "агресія" та "бойовики"? Вочевидь, усе ж таки це абсолютно низький рівень професійності команди, яка його готувала до переговорів. З однієї сторони, вони дуже боялися внутрішніх катаклізмів і завдяки мітингам та відчуттю наелектризованості ситуації не було перейдено певні межі, які зараз називають "червоними лініями", а з іншої сторони, він не хотів іти на певні конфлікти з Путіним. Тому Зеленський і сказав, що не буде показувати фотографії, хоча насправді міг би і показати, чому б не загострити ситуацію? В нас була достатньо хороша переговорна позиція, ми її, по суті, крок за кроком здавали.

Якщо говорити, що відбулося вчора – то так, "червоні лінії", на щастя, не перейдені в силу того, що було зроблено вулицею і опозицією. Але в той же час ми впритул підійшли до цих "червоних ліній". Ба більше – ми відступили на кілька кроків назад.  В тому числі – і в цих нібито дрібних філологічних речах. Хоча на філологічній експертизі будується дуже багато, в тому числі, і судових рішень…

- Щодо очікувань від саміту, в одних вони були завищені, інші чекали на зраду і капітуляцію. І коли було нарешті опубліковано комюніке, і ті й інші видохнули. Мовляв, ані зради, ані перемоги нема. Але імплементація формули Штайнмайєра – це хіба не зрада?

- З моєї точки зору, так, це безумовно елемент зради, якщо буде втілюватися без паралельного безпекового фактору. Зеленський заявив, що ми повинні спочатку вирішити безпекові речі, але в комюніке підписано заяву тільки про формулу Штайнмайєра. Тому зараз треба дивитися, що буде далі.

- Загалом, які би ви назвали головні зради і перемоги від цього саміту "нормандської четвірки"?

- Ми дійшли до "червоної лінії" і через неї ще не переступили. От ми стоїмо зараз на цій межі. Питання, чи будуть продавлюватися зміни до Конституції. Зеленський сказав, що не будуть її міняти, але формулу Штайнмайєра неможливо втілити в життя без цього. Окремий закон про тимчасово окуповані території не можна прийняти без змін до Конституції. При цьому Путін завжди наполягав на цьому. До останнього часу Порошенку вдавалося балансувати, апелюючи до того, що є "Народний фронт", низка інших фракцій і це не буде проголосовано в парламенті. Навіть 226 голосів не буде, не кажучи вже про триста. Зараз у Зеленського набагато складніша ситуація, він не може прикритися парламентом. Цілком імовірно, що на нього будуть тиснути ці наступні чотири місяці. Адже він може дати як мінімум 226 голосів для передачі до Конституційного суду змін до Конституції. Питання – буде він на це іти чи не буде.

З моєї точки зору, це не можна робити, доки не буде припинення вогню. У Зеленського є величезний аргумент – сказати, що ведуться обстріли, тому ми ніяких політичних рішень ухвалювати не можемо. Наскільки він буде готовий це говорити – поки що незрозуміло.

Якщо говорити про другу лінію, до якої ми підійшли і невідомо, перейдемо ми її чи ні – нею є йомвірність відкликання із судів позовів до Російської федерації. Зокрема – на підході позов безпосередньо до Гааги і до Путіна. Питання – готовий до цього Зеленський чи не готовий. На нього ми поки що не маємо відповіді і отримаємо її  до кінця року, коли будуть підписані газові угоди. При цьому, наголошую, що в нас неймовірно сильна переговорна позиція. Путін щомісяця втрачатиме $400 млн.

- А є якісь перемоги?

- Головною перемогою я вважаю те, що не перейшли "червоні лінії". Ми боялися, що буде розведення по всій лінії фронту. Розведення відбувається тільки в трьох точках. Та актуальним є питання, які це будуть точки. Бо вони можуть бути більш вигідні Україні для розведення і більш вигідні для росіян. Станом на зараз, дякувати Богові, розведення по всій лінії не відбувалося і вистачило розуму цього не робити. Крім цього, ще тиждень тому від керівництва ОП ми чули безапеляційні заяви про вибори в ОРДЛО весною 2019 року. На щастя, станом на зараз це питання, як мінімум, відійшло на другий план. Такі моменти, звичайно, є позитивними.