Вадим Денисенко: Квасьнєвський сказав правду - не варто ставати європридурками

ЄС був рожевою мрією наївних романтиків і зараз нам необхідно терміново знайти нову мету. І такою метою може стати формування сильної держави

Вадим Денисенко: Квасьнєвський сказав пр…

Незважаючи на оптимістичні заяви представників влади в частині європейських перспектив України, останній тиждень приніс на цьому напрямку досить невтішні новини. Головною з них стала сенсаційна заява екс-президента Польщі Олександра Квасьнєвського про те, що нашій країні не варто мріяти ані про членство в ЄС, ані про членство в НАТО. Військового негативу додав і директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін, на думку якого Росія активно готується до відкритого вторгнення в Україну. А "десертом" стала заява нобелівського лауреата Світлани Алексієвич, яка звинуватила українців і поляків у вбивстві білорусів під час Другої світової війни. Про те, як Києву адекватно реагувати на всі ці інформаційні виклики і загрози, "ДС" поговорила з депутатом Верховної Ради від БПП "Солідарність", Вадимом Денисенко.

Д.С .: Слова Квасьнєвського викликали бурхливу реакцію деяких українських політиків і експертів. Мовляв, колишній президент Польщі і великий друг України нас зрадив. Але, якщо відкинути емоції, то чи є сенс ламати списи в темах про ЄС і НАТО, якщо в найближчій перспективі вступити в ці об'єднання наша країна не зможе?

В.Д .: По-перше, не слід забувати, що Олександр Квасьнєвський є польським політиком, і він завжди працював виключно на Польщу, тому зрадити Україну він не може аж ніяк. По-друге, на жаль, ми занадто сильно підсіли на еврооптимізм. Хоча за останні два роки було достатньо часу, аби протверезіти і зрозуміти, що умовна різниця між єврооптимістом і, вибачте, европридурком, не так вже й велика. Необхідно залишатися реалістами і триматися якомога далі від настільки жаданої нами "еврозалежності". Квасьнєвський сказав те, що нам і так давно було відомо: найближчим часом в Європі на нас ніхто не чекає. Більше того, керівництво ЄС налякане загрозою можливої ​​війни з Росією на території Прибалтики і Польщі. Тому для Брюсселя набагато важливіші питання безпеки кордонів ЄС, і заради їх вирішення він готовий пожертвувати Україною.

Про це свідчить хоча б той факт, що за останні два роки ЄС так і не надав нам серйозної військової допомоги, зокрема, в поставках зброї. Так, Брюссель запровадив проти Росії цілий ряд економічних санкцій, але не варто забувати, що такі держави, як РФ, можуть жити з санкціями десятиліттями і на їхню політику це аж ніяк не впливає. Класичний приклад - Іран. Ключовий посил у виступі Квасьнєвського зводиться до того, що ми можемо розраховувати лише самі на себе, і повинні посилювати свою армію. Але, на жаль, ми цього не робимо.

Д.С .: А як же формування контрактної армії?

В.Д .: Всі розмови про те, що ми будуємо контрактну армію - це розмови ні про що. Якщо держава вже бере участь в затяжному збройному конфлікті, а саме такою і є АТО на Донбасі, то базову військову підготовку повинні проходити всі молоді люди. Але для цього слід змінити систему призову і перейняти досвід тих же країн ЄС, де 18-ти або 19-річні хлопці проходять 2-3 місяці якісної базової підготовки. Це набагато ефективніше, аніж утримувати в армії призовників рік-півтора, як це відбувається сьогодні.

Окрім того, Україні слід закуповувати новітні військові технології і не чекати, що хтось щось нам подарує, адже це нам необхідно вибудовувати систему оборони держави, а не США чи ЄС. І, паралельно, керівництву країни слід максимально швидко проводити комплексні реформи всієї армії і боротися з корупцією. Саме про це говорить наш польський друг Олександр Квасьнєвський, і я дуже сподіваюся, що його слова стануть для влади України холодним душем.

Звичайно, європейці помиляються, коли вважають, що вирішувати свої проблеми з Росією ми повинні самі, але це їхнє право на думку. Нашим же завданням є якісна підготовка до можливої ​​ескалації конфлікту з Росією. Ми повинні зробити так, щоб можливі успіхи команди Путіна на українському фронті стали для неї, як мінімум, пірровою перемогою. Росіяни повинні розуміти, що якщо вони вирішать піти проти Україн відкритою війноюи, то вони, звичайно, можуть розвалити нашу державу, але після цього вони розваляться й самі. Тільки такий фактор може стримати Кремль, все інше не має для нього ніякого значення.

Д.С .: Заява Квасьнєвського може зменшити відсоток проєвропейської риторики у вітчизняній політиці і припинити маніпуляції на цю тему?

В.Д .: Безумовно. Слова колишнього польського президента суттєво ускладнять будь-які маніпуляції на темі єврооптимізму. Що, в свою чергу, створить серйозні проблеми для цілої низки політиків, які планують побудувати на цій темі свою передвиборчу кампанію. Навіть більше, коли в кінці року ми остаточно зрозуміємо, що безвізового режиму з ЄС ми не отримаємо, кількість ентузіазму у всіх вітчизняних евроактивістів істотно зменшиться.

У той же час, ми зобов'язані винести з цієї ситуації певну користь. ЄС був рожевою мрією наївних романтиків, і зараз нам необхідно терміново знайти нову мету, щоб замінити її. І такою метою може стати формування сильної держави. А початок її реалізації покладе край як наївним мріям в напрямку ЄС і США, так і русофілії, на яку, як і раніше, страждає частина наших співгромадян.

Д.С .: Але, будувати сильну державу в умовах безперервної війни не так вже й просто. Тим паче, що зберігається загроза повномасштабного вторгнення Росії, про що днями заявив один з найавторитетніших вітчизняних експертів і директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін ...

В.Д .: Це - один зі сценаріїв, який ніколи й не виключався зі списку загроз. І цілком ймовірно, що рано чи пізно Володимир Путін піде на його реалізацію. Але, як на мене, то зараз Кремль ще не готовий до повномасштабної атаки на Україну, і віддає перевагу гібридним військовим діям на території всієї Європи. Путіну важливо провокувати конфлікти силами інших країн і при військовій підтримці Москви. Всі прекрасно знають про те, що існують проблеми в Естонії, де третина громадян розмовляє російською мовою, а в Нарві взагалі складно почути естонську. Є передумови для виникнення конфлікту з Латгале в Латвії, залишається непростою ситуація на Балканах, в іспанській Каталонії і на інших напрямках.

В ідеалі Кремль хоче спровокувати конфлікти у всіх згаданих регіонах, і це на сьогодні є головним завданням Путіна. Тому загроза повномасштабної війни з Україною поки на другому плані.

Д.С .: Ще одну заяву, що розбурхала вітчизняні ЗМІ та експертне середовище, зробила днями лауреат Нобелівської премії Світлана Алексієвич, яка заявила, що поляки і українці під час Другої світової війни вбивали білоруських євреїв. З огляду на авторитет Алексієвич, складно просто відмахнутись від її слів, але як правильно на них реагувати?

В.Д .: Коли Алексієвич отримала Нобелівську премію, багато хто розцінив це, як жест доброї волі Заходу проти Путіна, якого вона активно критикує. Але в зв'язку з цим в першу чергу необхідно враховувати, що Алексієвич є пострадянським космополітом, і вона так само щиро говорить про нібито причетність поляків і українців до вбивств білорусів, як і про Володимира Путіна. І тут важливо правильно розставити акценти.

Наприклад, чи можемо ми стверджувати, що нобелівський лауреат говорить неправду? Ні, але її твердження є правдою лише частково. Адже батальйон "Нахтігаль", сформований з українців, дійсно в 1942 році перебував на території Білорусі, де далеко не завжди виконував хороші накази. Але, якщо б ми кілька років тому перевели подібне обговорення виключно в наукове поле, де визнані експерти дали б об'єктивні оцінки всім сторонам, які брали участь у Другій світовій війні, то зараз у нас не було б проблем, викликаних заявами Алексієвич. Такі дискусії не повинні стати предметом політичних маніпуляцій. Їх треба завести в наукове русло, і тоді ми отримаємо зважені відповіді на всі питання, які нас цікавлять.

Д.С .: Останніми днями між поляками і українцями пробігла "чорна кішка", тоді, коли нашу музичну групу не пустили на концерт в Перемишль. Як може використати цей епізод російська пропаганда?

В.Д .: До чергової річниці Волинської трагедії залишаються лічені дні і, звичайно, Кремль використає цю історію, щоб посіяти ворожнечу між поляками і українцями. Окрім того, нас чекає черговий вкид в український медіа-простір різних провокаційних заготовок. Тому дуже важливо зараз оперативно підключити до обговорення тих трагічних подій авторитетних істориків, щоб вони задавали тон в цій дискусії і перекрили голоси провокаторів. І ми могли б, досить безболісно, ​​нейтралізувати зусилля Росії по розпалюванню міжнаціональної ворожнечі, якби держава підключила відповідний гуманітарний ресурс. Але, оскільки за цей напрямок у нас відповідає В'ячеслав Кириленко то, швидше за все, цю місію буде провалено.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme