Обійми Путіна: Чи стануть Цемах і Єжов "двохсотими"

Головний редактор російської пропагандистської агенції "РИА Новости Украина" Кирил Вишинський і колишній перекладач голови уряду України Володимира Гройсмана Станіслав Єжов, які повернулися до Росії в рамках обміну між Москвою і Києвом, вже публічно заявляють про намір повернутися на колишню Батьківщину. 

Перший із них відразу після обміну став головною зіркою росЗМІ й почав активно роздавати інтерв’ю. Головний меседж – він повернеться, щоб довести свою невинуватість, як тільки буде зрозуміла дата суду над ним у Києві. Сьогодні ж Вишинського вивели на прес-конференцію, де він заявив, що не писав заяви на обмін, а відповідний оприлюднений документ – підробка.

Нагадаємо, цього персонажа затримали 15 травня 2018 року за підозрою в державній зраді (ст. 111 Кримінального кодексу України). Йому також інкримінують спробу повалення конституційного ладу, сепаратизм, розпалювання національної ворожнечі й незаконне зберіганні зброї. Був заарештований і до останніх днів перед обміном перебував у СІЗО.

Але не всі зрадники мають підстави сподіватися, що іще знадобляться російській владі. Так, уже хоче назад перекладач Єжов, але навряд чи повернеться. Перед вильотом до Москви він поводився найбільш агресивно і виклично. На запитання журналіста – чи не на танках (російських, звісно) він планує повернутися, відповідає: "Потягом, літаком".

Та це його приватні мрії. А російська реальність може бути значно більш суворою. Насправді майбутнє трьох десятків переданих Кремлю перевертнів видається нерайдужним. Можливо, це останні кадри, на яких можна побачити живого Володимира Цемаха. Надто цінний це свідок, який міг би назвати причетних до збиття малайзійського Боїнга в небі над Донбасом 2014 року. Та вже майже напевне не назве, після того, як потрапив у руки російських "спеціалістів".

Нагадаємо про долю російських диверсантів Євгенія Єрофеєва і Олександра Александрова, яких 2015-го зловили на Луганщині, засудили в Україні і за рік обміняли на Надію Савченко. Журналіст Андрій Цаплієнко, посилаючись на власні дані, повідомив, що Єрофеєва вбив невідомий у нього вдома, а Александров опинився у Сирії, де невдовзі й загинув. Схожа доля, ймовірно, "світить" і Цемаху. З тією різницею, що через похилий вік донбаського пенсіонера воювати навряд чи відправлять. Не виключено, що його перспектива – раптова смерть.

Розуміють своє майбутнє – зникнути в безнадії десь на російських задвірках або бути використаними у нових спецопераціях проти України як розхідний матеріал – і решта "обмінного фонду", чим можна пояснити їхній загальний песимістичний настрій в останні хвилини перебування на українській землі. Чомусь не раділи перспективі опинитися в омріяному "русском мірє", на інтереси якого вони працювали.

Але це вже їхні проблеми. Українській владі й журналістам варто відстежувати новини про долю цих людей. Щоб їхні життєві приклади стали нашою зброєю у гібридній війні та стримували від фатальних вчинків тих, кого в дитинстві не навчили, що зрадники і найманці нікому зрештою не потрібні.

Про їхні туманні перспективи можна судити вже з того, як зустріли обидва рейси в Києві і Москві. Якщо у нас полоненим тиснув руки особисто президент Зеленський, то в Кремлі пояснили: "Це не прерогатива президента – зустрічати утримуваних іншою країною осіб в аеропорту". Красномовна і відмова прес-секретаря Путіна Дмитра Пескова коментувати шанси отримання російського громадянства громадянами України, яких обміняли в Росію.