В Австрії Коломойського звинувачують у покупці депутатського мандату, – ЗМІ

Депутат Національної Ради Петер Пільц на пресконференції 16 вересня у Відні оприлюднив зміст судових документів, в яких лунають звинувачення на адресу Австрійської партії свободи (АПС) щодо буцімто продажу українським бізнесменам місця у парламенті для їхнього ставленика, передає Depo.ua з посиланням на DW.

Йдеться про депутатський мандат Томаса Шелленбахера, який у минулому скликанні австрійського парламенту був співголовою групи зв'язків з Україною.

За словами Пільца, він має у своєму розпорядженні свідчення під присягою двох наближених до керівництва АПС осіб, які стверджують, що особисто були учасниками змови щодо продажу мандату українським бізнесменам.

Свідчення учасників подій Петеру Пільцу вдалося отримати з матеріалів судової справи: Ернст Н. з 2016 року позивається до функціонерів Австрійської партії свободи, бо йому, мовляв, винні два мільйони євро "за посередництво".

Під присягою у суді Ернст Н. заявив, що саме він звів підприємця Шелленбахера з впливовими функціонерами АПС. Позивач запевняє, що був учасником зустрічей, на яких було домовлено, що в обмін на прохідне місце у списку партії для Шелленбахера українські бізнесмени, що стоять за ним, нададуть 10 млн євро: 4 млн євро буцімто для партійної каси АПС, ще по два, мовляв, одному з чільних представників Австрійської партії свободи і, власне, самому Ернсту Н. як посереднику. Зрештою, заявляє позивач, гроші таки і були заплачені українцями, але він свою частку не отримав.

Адвокати Томаса Шелленбахера та функціонерів АПС, як констатує з посиланням на судові документи видання Profil, рішуче спростовують слова Ернста Н. і заперечують отримання "українських мільйонів". У першій інстанції "посередник" програв за браком доказів, нині триває розгляд апеляції.

На пресконференції Петер Пільц не назвав імен українських бізнесменів, про яких йдеться у судових документах. Натомість імена українців, про яких йдеться, названі у позові Ернста Н., копію якого надав Петер Пільц. Крім того, у розпорядженні редакції є копія свідчень під присягою ще одного австрійця - Фелікса В., - який заявляє, що був свідком низки зустрічей, на яких йшлося про 10 мільйонів від українців. 

Мільйони за мандат Шелленбахера, згідно з позовом Ернста Н., надали Ігор Коломойський, а також нинішній депутат Верховної Ради Ігор Палиця і син тогочасного міністра юстиції України Максим Лавринович. 

Прямих доказів участі українців у змові щодо фінансування АПС немає - лише позов і заява під присягою. Однак незалежно від того, чи існували "валізи з грошима": і Палиця, і Лавринович, як з’ясувала DW, вочевидь, мали в Австрії спільні з Коломойським і Шелленбахером бізнес-інтереси.

Шелленбахер та Коломойський можуть бути знайомими ще з 2012 року, коли фірма австрійця IBS Umwelt- und Verkehrstechnik GmbH будувала водоочисну станцію у Буковелі – найбільшому гірськолижному курорті країни, співвласником якого є Ігор Коломойський. Того ж року IBS виступила і формальним покупцем готелю "Панганс" у Земмерінгу, за який заплатила п'ять мільйонів євро. При тому що річний оборот IBS на той момент не перевищував мільйона євро. Походження грошей привернуло увагу правоохоронців. Антикорупційна прокуратура відкрила провадження за підозрою у відмиванні коштів, однак 2018 року справу закрили: з України не було отримано інформації, яка свідчила б про можливе незаконне походження грошей.

Виконавчим директором і співвласником фірми, яка купила готель разом із Шелленбахером, до 2015 року був Ігор Палиця - бізнес-партнер і близький соратник Коломойського по партії "Укроп". Своєю чергою, Палицю і Шелленбахера, вочевидь, пов’язує більше, ніж просто бізнес. З 2011 року у рідному місті австрійця партнери заснували благодійний фонд. Фондом опікувався земляк Палиці з Івано-Франківщини Віктор Бабущак, якого Шелленбахер прописав у себе вдома, вочевидь, щоби полегшити оформлення документів на проживання. За інформацією Profil, Шелленбахер прописав у себе вдома і Ігоря Палицю. 2013 року на фірму, створену Бабущаком в Австрії, переоформили готель "Панганс", який потім продали швейцарській фірмі, за якою, як вважають обізнані співрозмовники DW у Земмерінгу, стоїть Коломойський.

Згодом троє вихідців з Івано-Франківщини, серед них і Бабущак, виступили номінальними власниками або директорами низки новостворених австрійських компаній, через які в Австрію прийшли мільйонні інвестиції, передовсім у нерухомість. Двоє з цих українських менеджерів раніше були співробітниками компанії "Укрнафта", співвласником якої є Ігор Коломойський. Засновником частини фірм з цього конгломерату, зареєстрованих здебільшого за однією адресою у Відні, виступив також Максим Лавринович.

Чи існували взагалі 10 мільйонів готівкою у валізі і чи пов’язані "українські" мільйони, які пройшли рахунками фірм Шелленбахера з купівлею депутатського мандату від Австрійської партії свободи, правоохоронні органи так ніколи і не з’ясують. Антикорупційна прокуратура Австрії у відповідь на запит DW підтвердила, що раніше вже вивчала оприлюднені Петером Пільцем свідчення людей, які заявляють, що були учасниками змови про купівлю мандату. Однак провадження за відповідною підозрою відомство зрештою закрило. Причина: "згідно з чинним законодавством, дії, які лежали в основі провадження, не підпадають під кримінальну чи адміністративну відповідальність". Річ у тім, що особи, які складають виборчі списки партій, не є посадовцями у розумінні антикорупційного законодавства. 

Довідка: Політична кар’єра Томаса Шелленбахера - більш ніж дивна. Власник інженерного бюро з провінційного містечка Санкт Леонгард ам Форст незадовго до парламентських виборів восени 2013 року перереєстрував місце проживання у Відні. Після цього нікому у столиці невідомий як політичний діяч Шелленбахер опинився на дев’ятій позиції у віденському списку кандидатів Австрійської партії свободи до Національної Ради.

На виборах це місце виявилося непрохідним – інженер так і не потрапив би до парламенту, якби не сталося справжнє диво: троє столичних партійців АПС один за одним відмовилися від мандату і його отримав приїжджий інженер Шелленбахер. У парламенті цей політик виступив з трибуни лише кілька разів. Про те, що він взагалі був депутатом ніхто б і не згадав, якби роками пізніше Петер Пільц не оприлюднив віднайдені ним у судових архівах звинувачення на його адресу.