Джуліані працює: Чи зможе Зеленський уникнути доручень Трампа

"Сигнали" з Вашингтону, пов’язані з бажанням чинного президента США отримати докази "українагейту", а якщо точніше – то неправової участі української влади у зборі доказів проти очільника передвиборного штабу Трампа, Пола Манафорта, надходили до Києва вже давно.

Що і не дивно – після березневого "публічного одкровення" генпрокурора Луценка про степінь впливу демократів на офіційний Київ бажання розкрутити достойний "українагейт" – на противагу безконечним звинуваченням у передвиборчій співпраці з росіянами – не могла не спокусити команду Трампа.

Тим паче, після того, як "київська курка" в особі генпрокурора пообіцяла знести не одне, а цілих два "золотих яєчка", додавши до можливого зловживання демократів в історії з Манафортом (яке від початку не виглядало надто переконливим) ще й сумнівну історію із сином політика, який може стати головним суперником Трампа на виборах наступного року.

Юрій Луценко, якщо хтось забув, ще в кінці березня стверджував, що має документи про "мільйонні платежі" іноземним громадянам за їхню роботу в сумнівній газовй компанії Злочевського Burisma, до діяльності якої нібито був причетний Хантер Байден. Луценко вже тоді був "готовий передати документи" американським правоохоронним органам. Надворі закінчується серпень – а документи, як і раніше, лежать десь у сейфі Луценка. Чи, ймовірніше, в його уяві. А у Вашингтоні починають розуміти, що обіцяний компромат може і "не встигнути". Тому адвокат президента США Рудольф Джуліані і вирішив, здається, піти ва-банк, призначивши конфіденційну зустріч із помічником президента України Володимира Зеленського Андрієм Єрмаком у Мадриді. Яка – завдяки зусиллям журналістів NYT, стала не так щоби зовсім конфіденційною.

На зустрічі Джуліані  "наполегливо закликав" Єрмака "просто розслідувати кляті речі". І стверджує, що після розмов із помічником Зеленського "досить впевнений, що вони (в Україні) збираються розслідувати це". Звичайно, Джуліані стверджує, що діяв як приватна особа і Трамп не скеровував його, але в представників Демократичної партії США, схоже, є своя, досить відмінна думка, оскільки на зустрічі Джуліані з Трампом, окрім питань із розслідуваннями, обговорювали ще й можливість і терміни візиту Зеленського до Вашингтону.

Попри те, що сторони заперечують факт зв’язку між цими двома темами, вся історія явно попахує шантажем українського президента. Якого, вірогідно, настійливо переконують "допомогти" американському колезі, надавши інформацію, яка явно знадобиться Трампу під час скорих вже передвиборних баталій. Масла у вогонь додають посадовці Держдепу, які анонімно звинувачують Джуліані в ускладненні візиту Зеленського до Білого дому та у створенні думки, що така зустріч залежить від згаданих розслідувань в Україні.

Не додає ситуації простоти й позиція лідера демократів у Палаті представників Конгресу Стені Хоєра, який публічно вже пояснив Єрмаку, що пряма підтримка республіканців перед виборами може дорого обійтися Україні. Якщо зважити на той факт що демократи контролюють Палату представників, ці погрози жодним чином не виглядають надуманими.

У такий спосіб Зеленський опинився в ситуації, коли без підтримки інтересів Трампа його повноцінний візит до Вашингтону, а не рукостискання у варшавському коридорі, може бути відкладений на неозначене майбутнє.

Але у випадку, якщо він забезпечить Трампові цю підтримку, чимала частина фінансової допомоги, яка проходить затвердження у Конгресі, може "загубитись" під ударами демократів. Не кажучи вже про очевидну загалом можливість наступити на ті ж граблі, по яких вже прогулялася команда Порошенка, і "поставити" на кандидата, який прийде до фінішу президентських виборів у США другим.

В цій ситуації єдиною адекватною альтернативою, здається, є щільна робота з посадовцями із обох партій, покликана "вивести" Україну з участі в американських виборчих процесах.

Але якщо зважити на той факт, що Валерія Чалого Зеленський з посади фактично звільнив, а наступника для нього наразі немає, то виходить, що і український МЗС, і українське посольство підходять до цієї політичної бурі без керівників. А вся надія – на "човникову дипломатію" представників "Зе!Команди". Очільник якої опинився у позиції "витязя на розпутті", вибираючи між двома однаково неприємними альтернативами.