Умови для миру: Як Макрон та Меркель почнуть тиснути на Зеленського

Автор: Андрій Коваленко

Після візиту до Брюсселя на початку червня, розмов з генсеком НАТО, президент України Володимир Зеленський відвідав Париж, де зустрівся з французьким главою держави Еммануелем Макроном. Сьогодні ж український лідер завітає в Берлін, де поговорить з канцлером Ангелою Меркель. Головним предметом розмов є війна на Донбасі, виконання Мінських домовленостей і відновлення діалогу з Росією у "нормандському форматі". 

Макрон зустрічався із Зеленським вже вдруге. Перший раз вони переговорили перед другим туром президентських виборів в Україні, коли Зе був лише кандидатом. Друга розмова мала вже предметний характер і з неї можна зробити низку висновків. 

По-перше, Макрон заявив, що Франція готова до проведення переговорів в "нормандському форматі" між Україною, Росією, Францією і Німеччиною. Навіть зробить все для її організації. Але перед цим сторонам потрібно зробити кроки, які "підтверджують намір виконувати зобов'язання". Французький президент таким чином натякнув на Мінський формат, де окрім припинення вогню та відведення сил та засобів є й політичні зобов'язання України, зокрема амністія, вибори в ОРДЛО та особливий статус неконтрольованим територіям Донбасу. 

"Стосовно ситуації на Донбасі, конфлікту, який триває вже 5 років та роздирає Європу… Ми хочемо повернутися до Мінського формату, щоб країна повернулася до миру. Я готовий підтримати вас, пане президенте, у цьому намірі. І у діалозі з Росією", – зазначив Макрон. 

Дуже цікавим став казус про переговори з терористами. Макрон обмовився, що український глава держави ніби й готовий йти на прямі переговори з сепаратистами. Володимир Зеленський швидко зреагував і сказав, що жодного діалогу з так званими лідерами ОРДЛО не буде: "ми не готові до переговорів з сепаратистами. Ми готові до Мінського формату". А також нагадав про повернення полонених і припинення вогню.

По-друге, дещо розійшлися погляди в Зеленського і Макрона у питанні повернення Росії в ПАРЄ. Якщо український президент продовжив наполягати на тому, що підстав для повернення в Раду Європи у РФ нема до того, поки не буде відновлений суверенітет України, то його французький колега не був таким категоричним. Макрон підтримав збереження санкцій проти Росії як таких, але приналежність до Ради Європи на його погляд не має бути частиною цих санкцій, бо від цього "страждає російський народ". 

"Що ця приналежність означає для російських громадян? Це означає приналежність до юрисдикційного простору, це означає можливість подавати позови проти держави Російська Федерація, коли вона не виконує права. І якщо Росія буде виключена з Ради Європи, то це все унеможливить. Із головуванням Фінляндії ми розпочали процес консультацій для того, щоби повернути повною мірою Росію, щоби вона могла так би мовити, по-перше, платити внески і також при цьому не діяти як активний член Ради Європи. Тобто йдеться не про нормалізацію, ми хочемо уникнути повного виключення, повного виходу Росії з Ради Європи, тому що ми вважаємо, що це шкодитиме інтересам громадян Росії і ми хочемо забезпечити їхню можливість відстоювати свої права", - сказав Макрон. 

Тут треба нагадати, що раніше регламентний комітет ПАРЄ схвалив проект резолюції, який розглянуть 24 червня. Цей проект може змінити правила організації щодо запровадження санкцій стосовно делегацій, що може призвести до повернення російської делегації у ПАРЄ, але із можливістю застосовувати до них певні обмежувальні заходи. В Україні міністр закордонних справ Павло Клімкін назвав таке рішення занепадом Ради Європи.

Примус до миру

Володимир Зеленський на міжнародній арені сьогодні дотримується позицій і продовжує лінію Петра Порошенка. Основні його меседжі - санкції проти Росії, повернення полонених та нормандський формат. Про залучення до нього Великої Британії та США, які анонсував Зеленський перед виборами, вже забули. Бо сама ідея була нереалістичною від початку і предметно її навіть не обговорювали. В ЄС санкційний тиск підтримують, але стимулюють українську владу так само дотримуватися Мінських домовленостей та наполягають на діалозі з Росією. 

Візит Зеленського у Францію, яка є ледь не головним роботодавцем в Україні ще й на фоні $64 млн інвестицій у проект поставки питної води в Маріуполі, а також переговорів із бізнесом про будівництво електростанції в Чорнобилі, дав зрозуміти, що ЄС намагатиметься перехопити ініціативу в США в українському питанні. Зокрема, відродивши "нормандський формат", який був заблокований небажанням Росії брати участь в переговорах, в яких не вдається дійти компромісу. Так само невдало склався формат Волкер-Сурков. І після зміни влади в Україні Франція та Німеччина як головні європейські гравці спробують вкотре знайти точки дотику.

Макрон вже анонсував можливу зустріч із Путіним, а також натякнув, що Європа повинна вибудовувати нові відносини з Росією в площині довіри та безпеки, і не має слухати лише НАТО. З Німеччини лунають проросійські голоси, зокрема екс-канцлера Шредера, про зняття санкцій з РФ. Але, насамперед, там зацікавлені в запуску "Північного потоку-2" в той час, як Дональд Трамп вже готовий ввести санкції. США таким чином знову діятимуть всупереч німецьким інтересам. Так само, як і Меркель, не зацікавлений в інтересах Вашингтона у Європі і Макрон. Український конфлікт як він так і Меркель вважають своєю сферою відповідальності. Бо вирішивши його ЄС зможе нормалізувати економічні та бізнесові стосунки з Росією, поліпшити мікроклімат, зокрема знявши санкції. Як би це банально не звучало, ЄС цікавлять гроші. Саме тому можливе повернення РФ у ПАРЄ може бути пряником, який дасть змогу посадити Путіна за стіл переговорів. І не просто так Макрон обмовився про прямі переговори Києва з ОРДЛО… 

Володимир Путін наразі вичікує конкретику зі сторони України, як він сам каже, а також якихось пропозицій, маючи козирі в рукаві у вигляді наших військовополонених, а також підтримуючи вогонь війни на Донбасі. Путін продовжує наполягати на прямих переговораї української влади з ОРДЛО. В той же час Зеленський не може піти на це, як мінімум до парламентських виборів. 

Сьогодні в Берліні Зеленський з Меркель говоритиме про реформи, боротьбу з корупцією, санкції проти Росії і, знову ж таки, про Донбас та "Північний потік-2". Не секрет, що Україні важливе збереження російського транзиту. І німці обіцяли ще Порошенку посприяти в цьому, тим більше, що "Північний потік-2" одноосібно не задовольнить всі європейські газові апетити. Тому український транзит їм і самим потрібен. В той же час ЄС хвилює позиція США і вплив американців на українську владу. США не тільки проти "Північного потоку-2", вважаючи його загрозою безпеці Європи і намагаючись продавати всім, як Польщі, власний зріджений газ. Маючи вплив на українську владу американці цілком можуть створити проблеми ЄС із транзитом через Україну - про це вже пишуть європейські аналітики. 

В цій історії цікавою буде майбутня зустріч Дональда Трампа з Путіним, а потім із Зеленським. Оскільки саме США розглядаються в якості головного рушія по вирішенню питання війни. В той же час, від Зеленського їм потрібна як мінімум допомога у війні з демократами - пожвавлення розслідування справи Байдена і Burisma, а також докази втручання НАБУ у вибори президента США 2016-го. І від цього залежатиме рівень подальшої підтримки США для України - як фінансової, так і військової.

Із останніх подій можна зробити досить простий висновок. Франція та Німеччина продовжать боротьбу з американською політикою. Вони мають власні погляди на стосунки з РФ. І для безболісного вирішення питання, їм потрібні переговори Путіна і Зеленського, навіть у нормандському форматі. Для цього на Київ продовжиться тиск щодо виконання Мінська, а ми в свою чергу говоритимемо, що Росія і бойовики продовжують стріляти, і на прямі переговори з ОРДЛО ніхто не піде. Фактично Київ як і раніше вимагатиме від Росії якихось поступок, звільнення заручників і так далі. Бо Зеленський хоче повторити успіх Макрона - ставши президентом отримати з партією більшість в парламенті. 

Санкції зберігатимуться. США в свою чергу продовжить боротьбу з "Північним потоком-2" і посиленням Німеччини та Франції, а також руйнуватиме можливість нормалізації російсько-європейської співпраці. І тут наші інтереси збігаються з американськими, бо відновлення українського суверенітету (так-так - ОРДЛО і Крим) є головним аспектом потенційного зняття санкцій. 

Росія ж чекатиме і піде на діалог лише з метою досягнути домовленостей щодо федералізації України і входженням ОРДЛО у склад нашої держави на позиціях автономії. До такого варіанту Росія схилятиме як ЄС так і США, демонструючи сторонам, що Україна - fail state. І по ній потрібно домовитися. Деякі аналітики бояться компромісу сторін щодо нас. Мовляв, ЄС, США та РФ домовляться щодо федералізації і поділять сфери впливу в нашій країні. Але наразі, принаймні після зустрічі в Парижі, зрозуміло - санкції збережуться, а війна на Донбасі - продовжиться. Нічого нового.