"Укренерго" проти Росії: Чому це схоже на полювання за преміями в стилі Коболєва

"Ми не можемо закрити очі на ці колосальні втрати і жити далі так, ніби нічого не сталося. Адже тільки наша кримська електромережа коштує близько 1 млрд доларів. Це тисячі ліній електропередачі, десятки електричних підстанцій та багато чого ще, не кажучи вже про два пансіонати, де раніше оздоровлювалися українські енергетики", - повідомив тоді т.в.о. директора "Укренерго" Всеволод Ковальчук.

За його словами, "Укренерго" вручило росіянам офіційне письмове повідомлення про інвестиційний спір. Конверти отримали: міністр закордонних справ Сергій Лавров, міністр фінансів Антон Силуанов, міністр юстиції Олександр Коновалов, прем'єр-міністр Дмитро Медведєв і президент РФ Володимир Путін.

Інтереси української компанії в рамках спору представляє юридична компанія Covington & Burling LLP. І якщо до вересня спір не буде врегульовано, компанія оголосила про намір наслідувати приклад "Нафтогазу України" і подати позов до міжнародного арбітражу. "Наш позов буде стосуватися не тільки майна, яке ми втратили через анексію півострова, але і доходів, які недоотримали через таку втрату", - уточнив Ковальчук.

Тут варто згадати, що вперше про підготовку позову в "Укренерго" повідомили ще у листопаді минулого року. Сума позовних претензій до Росії становить $7 млрд. Цифра виглядає солідно, проте наразі це як золото Полуботка, про яке багато говорили, але так і не знайшли. Відсудити у Росії такі гроші буде вкрай важко. Якщо у "Нафтогазу" був предмет для оскарження – газова угода 2009 року, в якій передбачалася можливість арбітражу за умов незгоди з певними пунктами домовленостей – то в "Укренерго" вже на старті виникають проблеми, адже анексію Росією Криму визнала лише частина світової спільноти.

Ми можемо скільки завгодно показувати, що росіяни у нас украли на півострові, проте Москва не визнає самої анексії. Тому у кращому випадку, "Укренерго" вдасться добитися того, що міжнародний суд прийме наш позов до розгляду. Так, це буде маленька перемога, але загальний успіх судового позову дуже сумнівний. На жаль, але реалії саме такі.

То ж можна припустити, що мета ініційованого позову – сам процес. Недарма в "Укренерго" згадали про "Нафтогаз України". Той виграв арбітраж у Стокгольмі, співробітників "Нафтогазу" уже преміювали на $20,7 млн за "заморожену перемогу" в спорі з "Газпромом", очільник НАК "Нафтогаз України" відтепер пересуватиметься на броньованому автомобілі Cadillac Escalade, при цьому жодного центу від "Газпрому" наша скарбниця поки не отримала. Чим не приклад для наслідування іншими державними компаніями? За кожну судову перемогу, навіть ту, яку опонент оскаржить, можна отримувати мільйонні прибутки. Андрій Коболєв стверджує, що велетенські премії – стандартна практика. То чому йому можна, а іншим – ні.

Власне, "Нафтогаз" створив небезпечний прецедент, який тепер наслідуватимуть. Добре, коли виграватимуть судові спори, але погано, коли за те, для чого держава цих менеджерів найняла, вимагатимуть з держави мільйони.