Українці вбивали євреїв у Другій світовій. І що з цим робити?

1. Це плювок в душу українців; 2. Бандерівці-вбивці. І головне, що перші – просто ідіоти, а другі провокатори. А держава продовжує ховати голову в пісок.

Весь цей внутрішньоукраїнський срач став можливим лише з однієї причини – ми не хочемо вивчати історію Другої світової війни. Чи вбивали українці євреїв? Так, це абсолютна правда. Така ж, як і вбивство євреїв росіянами, білорусами, поляками, словаками і всіма іншими, без винятку, народами Європи.

Головне ж питання не в тому, вбивали чи ні, а в тому, наскільки масово і наскільки системно. А от якраз ні масовості, ні системності не було. Але про це знають лише одиниці. І фахово говорити можуть лише одиниці.

Я не хочу входити в дискусію "сам дурак" і зводитися до питання героїзації УПА чи не героїзації УПА – це шлях, який нас уже завів в глухий кут. І виступи, подібні до вчорашнього і далі будуть подразником, як на внутрішньому, так і на зовнішньому фронтах.

Що нам потрібно зробити?

1. Перш за все треба усвідомити, що історія Другої світової буде нас наздоганяти протягом багатьох років, якщо ми не почнемо нею займатися всерйоз. Точно так, як нею займаються росіяни, євреї, поляки, американці інші народи. Без цього ми не зможемо вибудувати власну внутрішню лінію захисту, коли в українському суспільстві нарешті з'явиться консенсус, втиснутий в кілька елементарних формул, які тиражуватиме школа, телевізор, політики і т.д.

2. Написати нову фахову історію Другої світової війни і про роль українців в цій війні. Це має бути кількатомне фундаментальне видання, яке потім треба розшити на підручники, статті, виступи, лекції і, я сподіваюся, фільми. Без цього ми не зможемо вести діалог зі світом, який кричить, що українці вбивали євреїв чи були зрадниками Сталіна.

3. Ми повинні підготувати суспільство до того, що нам доведеться вибачитися за певні моменти історії. Але паралельно суспільство знатиме і те, наскільки героїчно боролися українці за свою свободу і свободу європейців.

На жаль, ми знову впираємося в популістичний водоворот, коли виступ президента Ізраїлю не змушує нас задуматися над чимось, не спонукає до рішень, а просто дає привід для срачу.

І останнє. Після всієї цієї історії варто було б звільнити керівника інституту історії Академії наук. Просто за те, що досі ми такої історії Другої світової не написали. Варто звільнити профільного віце-прем'єра, бо в нього навіть в думках немає вибити гроші на написання такої історії, хоча гроші на це в бюджеті є і будуть в 2017 році.

Але, на жаль, ми нічого подібного не будемо робити. Сратися в соцмережах – це ще не означає, що голова увімкнена. Просто, треба пам'ятати, коли президент Ізраїлю говорить, що українці вбивали євреєв - йому вірять і будуть вірити. А нам поки що ніхто вірити не буде. Бо ми не готові давати власні авторитетні аргументи.

Просто Друга світова - це все ще велика частина геополітики, яку ми ігноруємо, як останні дурні.