Українці розчаруються в Байдені та Вашингтонському обкомі

Візит віце-президента США Джона Байдена в Україну засвідчив неминучість розчарування українців як в здатності самого Байдена "навести порядок", так і в діяльності "Вашингтонського обкому" загалом.

Від візиту другої людини Сполучених штатів до України, який припав саме в переддень втрати урядом Арсенія Яценюка імунітету, очікували досить багато – Байден мусив стати таким собі каталізатором відставки уряду або, принаймні генерального прокурора Шокіна. Але уже сьогодні зрозуміло, що нічого з переліченого вочевидь не станеться. Здається, високий американець вирішив зайвий раз не чіпати крихку українську конструкцію, аби та не розсипалася взагалі з його вини.

Вашингтон якоюсь мірою став заручником української ситуації. Начебто і уряд не демонструє ніяких здобутків на шляху реформ, і боротьба з корупцією топчеться на місці, але будь-яке кадрове зрушення несе ризики політичної нестабільності, чого аж ніяк не хочеться Вашингтонському обкому. От і виходить – що не зроби, а все може обернутися на гірше, а в таких випадках механізм, який нехай косо-криво та повільно, але працює, краще взагалі не чіпати.

То ж 11 грудня очікуваної багатьма відставки Яценюка не буде. Швидше за все парламент лише обмежиться визнанням роботи уряду незадовільною і не затвердить програми на наступний рік. Також цілком можливо, що уряд зазнає косметичних змін, які не торкатимуться головного, насамперед фігури Арсенія Петровича в якості прем'єра. Яценюк залишиться при посаді, але тепер уже у підвішеному стані, адже імунітету на наступний рік він точно не матиме. Така ситуація мала б стимулювати уряд до більш напруженої роботи, але навряд чи щось змінить принципово.

Для Байдена і США це означатиме лише одне – приказка "Байден прийде – порядок наведе" залишиться лише жартом і в суспільстві назріватиме невдоволення не лише власною владою, а й Вашингтонським обкомом, який, як виявилося, навести лад на українській кухні, не особливо то і здатний. І як і взагалі буває в таких випадках православний люд шукатиме вирішення своїх проблем "на стороні" у вигляді "третьої сили". Зазвичай такою третьою силою стають або політичні пройдисвіти, або відверті маргінали. І тих і інших в Україні предостатньо. Вони обіцяють усе і зразу – і пенсії підвищити і податки знизити, і той з них, хто перший відчує зміну електорального тренду, той і опиниться на коні. Питання тільки в тому чи надовго.