Чи вдасться Гройсману перевиховати нардепів

depo.ua дізнався в експертів, наскільки ефективним може стати таке нововведення.

Віктор НЕБОЖЕНКО: Треба передбачити захист народного депутата від гніву партійних феодалів

Існує старовинна політологічна проблема, якій, напевно, років сто. Вона полягає в диспуті про те, хто керує політичною силою - представники партії в парламенті чи ті, хто перебуває за межами вищого законодавчого органу у вигляді політичного керівництва партії. У деяких країнах монополія на політичне рішення перебуває у партійних бонз - це було в Японії, Мексиці, Туреччині. Вони визначали життя звичайного депутата. По суті, це феодалізм. Водночас в інших країнах права депутата набагато ширші...

Але варто враховувати, що такі взаємини можуть відбуватися, коли йдеться про справжні партії, з погляду класичної політології. У нас же партії - це, швидше, виборчі проекти. Що таке «Народний фронт» і «Блок Петра Порошенка»? Абсолютно ясно, що до наступних виборів вони називатимуться вже інакше. Більше того, хтось із них взагалі може зникнути з політичної арени. Тому, чесно кажучи, незрозуміло, як у нашій конкретній ситуації партія може приймати рішення про долю депутатів.

Ми чудово розуміємо, що за всіма цими партійними структурами стоять дві-три людини, а над ними - олігарх. Виходить, що саме цей олігарх вирішуватиме долю депутата, який якось не так повівся і не так проголосував. Тому потрібно в якійсь мірі передбачити захист народного депутата від гніву партійних феодалів.

Гройсман трішки поспішив. Він людина нова в політиці. Дуже часто в політиці трапляється, коли сама ініціатива закінчується погано для самого ініціатора. Гройсман, перебуваючи на вершині парламентської піраміди, чомусь вирішив, що це рішення ніколи в житті його не торкнеться і не принесе страждання його близьким. Але ситуація може змінитися в будь-який момент. Щоправда, я не думаю, що справа все-таки дійде до введення імперативного мандата.

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ: Як тимчасовий крок ініціатива Гройсмана зіграє стабілізуючу роль

Я гадаю, цей крок пов'язаний з тим, що в парламенті нового скликання почався процес «тушок». На жаль, Верховна Рада восьмого скликання не уникла долі попередніх скликань. Сергій Мельничук офіційно став першою «тушкою», перейшовши з Радикальної партії у «Волю народу». І очевидно, що це не останній перехід. Одна справа, коли депутат обирається за мажоритарним округом як самовисуванець, після чого приєднується до тієї чи іншої фракції - йому дали мандат виборці. Інша річ, коли за тебе проголосували люди як за представника певної політсили, а ти вирішив приєднатися до іншої.

Звичайно, цей крок можна критикувати як антидемократичний. Але він тимчасово, на цьому етапі, гратиме позитивну роль, оскільки потрібно зменшити вплив олігархів, які зараз стоять фактично за кожною фракцією в парламенті. Щоб не було скупки-перекуповування депутатів, то як тимчасова міра це зіграє стабілізуючу роль. А в перспективі, коли у нас з'являться професійні політики, а не агенти олігархів, це рішення потрібно буде скасувати.

Володимир ФЕСЕНКО, політолог: Питання політичної відповідальності депутатів - актуальне

Володимир Гройсман лише озвучив пропозицію, хоча сама ініціатива виходить від самих депутатів. Пов'язано це з інцидентом з депутатом Сергієм Мельничуком. Депутат, який пройшов у Верховну Раду за списками Радикальної партії, був виключений з її лав за порушення фракційної дисципліни і вирішив перейти - за чутками, за певну фінансову винагороду - у депутатську групу «Воля народу» Ігоря Єремєєва. Це викликало скандал, бійки і знову порушило тему імперативного мандата.

При цьому потрібно розуміти, що фіксація імперативного мандата вимагатиме змін до Конституції. Тут звичайного закону недостатньо. А для цього необхідний і час, і 300 голосів. Тим не менше, питання політичної відповідальності депутатів - актуальне. І в парламенті шукатимуть запобіжники і засоби покарання таких депутатів.

Фото: УНІАН, Українське фото