Убивство Махаурі як привід розібратися із добровольчими батальйонами

В ситуації із вибухом на Бесарабці буде ще багато інформації, багато нюансів і деталей. Тимур Махаурі чи Алі Тімаєв – як його насправді звали. Хто така та топ-модель Наталя, яка з ним їхала, чи був він справді особистим ворогом Кадирова… Я ж хочу звернути вашу увагу на одну деталь, можливо, найважливішу для нас з вами, пересічних українців.

Ця деталь – посвідчення Махаурі. Ось це. Бачите – "Чеченський батальйон імені шейха Мансура". Розвідник. Воював на Донбасі, в АТО, за свободу і незалежність України. А до того – своєї рідної Чечні.

І все начебто красиво і правильно. Але є й інша інформація. Наприклад, така, що в Туреччині, де він жив деякий час, Махаурі підозрювався у низці вбивств. А ще злі язики говорять, що Тимур в Києві був далеко не останньою людиною у відповідних етнічних кримінальних колах. І це вбивство, воно може мати забарвлення аж ніяк не те, про яке в п'ятницю увечері встигли радо розпатякати в телеефірах деякі дуже охочі до камер і софітів політики.

З одного боку, ну, кілер. Ну, кримінальний авторитет (доводилося чути і такі версії). Злочинність була, є і буде. Принаймні, в наших широтах. Але водночас із цим – посвідчення. І як тепер сприймати цього персонажа? Закривати очі – і на що саме? На кримінальний шлейф чи на імовірну участь у донбаській війні?

Але якби все обмежувалося одним Махаурі – це була б одна історія. Та цей кривавий казус підштовхує нас до одного дуже простого і, в принципі, очевидного питання. А скільки ж в АТО, зокрема, в отаких добровольчих батальйонах (які й зараз не дуже комунікують з державою, а тоді, 2014-го, і поготів; так, в тому числі й через те, що тоді не було з ким і чим комунікувати, я не забув) – отаких бійців з кримінальним минулим? Як мінімум минулим, а то й упевненим сьогоденням.

Так, інколи частинки інформації виринають із цього безмежного моря на поверхню. Згадайте історії "Айдару", "Торнадо". Але це тільки верхівка айсбергу, яка – це вам скаже будь-який профільний учений – складає не більше 10% від загального об'єму. Так і в нашому випадку – то там, то тут мелькають чутки, недовимовлені фрази про те, що "і з нашого боку не все там чисто". Але – це ж з нашого боку. Тому про це стараються не говорити. Аж поки не починає говорити вибухівка.

Добровольчі батальйони, окрім своєї безперечної позитивної ролі в найтяжчий час для України, мали і негативний момент. Згадайте історію "Правого сектору" – ні, не ДУК, а, так би мовити, політичного крила цієї організації. Скільки туди вписувалося "мутних" персонажів, які потім – а інколи і моментально – створювали проблеми для репутації контори. Безконтрольність. Легкодоступність. Прямий доступ до зброї. Все це не могло не підштовхнути людей із кримінальним минулим чи просто авантюрним настроєм до участі у таких організаціях. Тоді, 2014-го, ніхто особливо не заглядав дареному коню в зуби, не до того було. А тепер уже й не можна – герої, воювали за Україну. (Чи, може, й не воювали, а тільки "відмітилися", але хто тепер буде розбиратися.)

Як ставитися до конкретного Махаурі? Не знаю. Хоча вже неважливо, бо він мертвий, і будь-які слова уже не матимуть значення. Але скільки таких "махаурі" – чеченських, грузинських, перш за все українських – ще там, на Донбасі, або уже тут, в мирних містах? Причому не просто так, а із зброєю – ви ж не забули, що в січні цього року Махаурі затримувала поліція Києва із незаконною зброєю, і він навіть отримав умовний строк?

Чи кожен доброволець, який воював на Донбасі, є потенційним чи реальним злочинцем? Звісно ж, ні. Але ми зараз не в тій ситуації, аби закривати очі на проблему. Тому є цілком очевидним, що потрібен жорсткий контроль з боку відповідних державних органів. Казус Махаурі може і має стати для цього, вибачте за цинізм, чудовим приводом. Фронт – там. А тут – інше життя. І тут ти, як і всі, маєш бути законослухняним громадянином. І ніякі подвиги (навіть без лапок) на Донбасі не можуть бути індульгенцією в мирних містах і селах. До речі, в тому числі й фактор "індульгенції" сформував колись із ветеранів Афгану досить потужні кримінальні угруповання. Не треба повторювати помилок минулого. Краще на них учитися.

І ще один цікавий момент. Помітили, хто одним з перших прибув на місце вбивства Махаурі? Нардеп Дейдей. Який не так давно, всього 5 років тому отримав строк (якраз ті ж 5 років) за розбійний напад. А вже цього року в генпрокуратурі розкрутили справу щодо пана народного депутата, де фігурують мільйони гривень. Цікавий збіг, чи не так? Чи не збіг? І кому Дейдей обіцяє мститися за смерть Махаурі-Тімаєва – Росії, Кадирову чи?..