У Ляшка криза жанру

З моменту офіційного виходу "радикалів" з парламентської коаліції пройшло три місяці, а команда Олега Ляшка досі не визначилася зі своїм політичним курсом. Все, на що виявилися здатні послідовники "людини з вилами", - підтримка кампанії проти підвищення комунальних тарифів, яку ще з минулого року осідлала Юлія Тимошенко.

Ідейні митарства Ляшка почалися в вересні минулого року, коли він, власне, і заявив, що його партія залишає більшість у Верховній Раді. Правда, в наступні півроку політик продовжував торгуватися з Банковою, сподіваючись вибити для своєї команди вигідні умови збереження у владі. Коли ж цей задум провалився, "радикали" оформили розлучення з коаліцією де-юре. Ось тільки час для тріумфального переходу в опозицію було вже втрачено. Вірніше, ключові питання, на яких Ляшко міг би вибудувати свою стратегію війни проти президентського табору, - тарифна політика, боротьба з офшорами і спекуляції на темі підвищення соціальних виплат - виявилися зайняті партією "Батьківщина". У підсумку "радикалам" дісталася лише роль підспівувати у виконанні чужої політичної арії.

Упоратися навіть із цим завданням у команди Ляшка виходить погано, і на те є важливі причини. Обравши для маніпуляцій тарифну тему, "радикали" поставили себе в дуже незручне становище. Адже фракція цієї політичної сили була в числі тих, хто голосував за проект бюджету на 2016 р, що передбачає поетапне зростання комунальних тарифів. А тепер Ляшко з соратниками біснуються в залі засідань парламенту, вимагаючи скасувати те, що самі ж і приймали.

Парадоксальність ситуації також полягає в тому, що ролі підспівувачів вистачає тільки на те, щоб своїми діями забезпечувати Юлії Тимошенко приріст нових прихильників - тарифна війна у частині електорату міцно асоціюється в першу чергу саме з лідером "Батьківщини".

Ще одного важливого напрямку для самопіару - боротьби з офшорами - у "радикалів" також не виходить стати чимось більшим, ніж масовка для Тимошенко. Якщо так триватиме й надалі, політична сила Ляшка ризикує перетворитися в електорального донора для "Батьківщини".

У "радикалів" є розуміння, що час йде і потрібно щось робити. Але виходить поки не дуже. Наприклад, Ляшко спробував осідлати тему "неправильного використання кредитів МВФ". Зокрема, головний "радикал" країни казав, що гроші міжнародних донорів повинні йти на створення робочих місць, а не на затикання дірок в економіці. Однак зовсім без грошей не зробиш ні того, ні іншого. А блокування роботи парламенту минулого тижня якраз могло зірвати прийняття важливих законів, необхідних для отримання Україною наступного траншу кредиту МВФ.

Критика МВФ - це нині прерогатива "Опозиційного блоку", і стогнати в унісон зі "скотиняками" - погана ідея для Ляшка. І тут він не став би першою скрипкою, тому тема міжнародних кредитів швидко зникла з порядку денного Радикальної партії.

В цілому метання "радикалів" між гаслами конкурентних політичних сил свідчать про те, що у команди Ляшка настала серйозна криза жанру. Про це говорять і все більш хаотичні маневри фракції, і її лідера, коли рішення про блокування і деблокування трибуни парламенту змінюються з феєричної швидкістю, а сам Ляшко демонстративно йде з погоджувальних нарад, на скликанні яких наполягав. Він болісно шукає для себе нову роль, а щоб не випадати з інформаційного поля тут і зараз, сліпо копіює протестні ініціативи конкурентів з опозиційного табору.

Валіза без ручки для Коломойського

Стале перемир'я між командою Ігоря Коломойського і Банкової поступово відсунуло на другий план політичний проект олігарха - партію "УКРОП". Утримувати партію з повноцінною організаційною структурою до виборчого міжсезоння - задоволення недешеве, а Ігор Валерійович відомий своєю звичкою економити на чому можна і не можна. З іншого боку, Коломойський завжди дотримувався переконання, що набагато вигідніше вкладати ресурси в народних депутатів, міністрів та інших корисних діячів - так можна добитися бажаного результату більш оперативно і з меншим ризиком. А гратися у вибори потрібно лише для того, щоб забезпечити собі майданчик для переговорів. Тому в даний час "УКРОП" не затребуваний і не буде затребуваний до того часу, коли чергові вибори не стануть реальністю. Партія фактично живе в режимі standby при мінімальному фінансуванні. А Геннадій Корбан, який отримав умовний термін, ідейний керівник "УКРОП", тепер частіше знаходиться в Ізраїлі, ніж в Україні.

Оскільки серйозного фінансового підживлення з центру немає, кампанії по довиборах, які пройдуть 17 липня в 7 мажоритарних округах, тягнуть на собі регіональні спонсори "УКРОПу". Наприклад, в 23-му окрузі у Волинській області в депутати за підтримки соратника Коломойського Ігоря Палиці балотується заступник голови правління його іменного фонду Ірина Констанкевич. В цілому тактика олігарха полягає в підтримці всіх своїх мажоритарників, щоб вони змогли застовпити за собою округи на майбутніх виборах.