Центр протидії дезінформації чи "міністерство правди": З ким буде боротися нове дітище Зеленського

Учора анонсували створення Центру протидії дезінформації. В ідеалі подібна структура має право на існування, проте в Україні навіть найкраща ідея ризикує перетворитися на джерело скандалів

Політичний оглядач
Центр протидії дезінформації чи "міністе…

За словами міністра культури Олександра Ткаченка, основними напрямками роботи Центру мають стати: виявлення дезінформації; реагування на дезінформацію; протидія дезінформації; просвіта щодо дезінформації; комунікаційні проекти. У свою чергу президент Володимир Зеленський заявив, що Центр протидії дезінформації у майбутньому має стати міжнародним хабом протидії дезінформації та пропаганді в усьому світі. І нагадав, що ініціював створення такого Центру під час виступу в ООН у вересні минулого року.

В соцмережах з’явилися прізвища людей, яких начебто планують залучити до роботи у новій структурі, а також повідомляється, що в Офісі президента вже буцімто точиться боротьба, хто з ОП контролюватиме цей Центр. Не будемо зосереджуватися на прізвищах, тим паче що днями їх офіційно оголосять, куди цікавіше проаналізувати сильні і слабкі сторони такого проекту.

Чому створення Центру протидії дезінформації - це хороша ідея

Дійсно, і про це правильно було сказано, з 2014 року Україна опинилася на передовій гібридної війни, яку веде проти нашої держави країна-агресор. За таких умов державна інформаційна політика була і залишається важливим елементом протидії новим формам і методам війни. На жаль, Мінінформполітики при минулій владі і Мінкульт, у сферу якого увійшла інформполітика у 2019 році, боролися за інформаційну безпеку країни недостатньо. Тому цей напрямок потребує суттєвого посилення. Особливо це стосується кібербезпеки.  

Провідні соціальні мережі і самі, і після звернень владних структур, час від часу видаляють сотні аккаунтів і цілі ботоферми, які поширюють фейки. Утім ті виникають знову. Нині ключовим майданчиком для розповсюдження фейків в Україні стали пов’язані з Росією Телеграм-канали, і деяким з них влада оголосила війну. Яку, утім, лише заборонами виграти не можн. Для того, щоб боротися з подібними явищами, має бути чітка інформаційна політика, коли держава доноситиме до суспільства свою позицію через джерела, які заслуговують на довіру. 

Що не так з ідеєю створення Центру протидії дезінформації

Але вже тут влада наштовхується на першу слабку сторону анонсованого нею проекту Центру протидії дезінформації – аби населення довіряло джерелам, через які поширюватиметься позиція влади, і не вірило фейкам і теоріям змов, має підвищитися загальний рівень довіри до державних інституцій та їхніх керівників.

Яскравий приклад - кампанія з вакцинації проти коронавірусу. Спочатку навколо цієї теми самі державні мужі продукують купу скандалів, а потім скаржаться, що українці не поспішають щеплюватися індійською сироваткою, бо наслухалися дезінформації. Наведемо приклад: заступник міністра культури Тарас Шевченко пояснював, що із заблокованих "каналів Медведчука" звучало багато фейків на тему коронавірусу. Тоді чому "слуга народу", нардеп президентської фракції Юрій  Камельчук, відомий своїми сумнівними "викриттями" щодо COVID-19, продовжує продукувати заяви у тому ж стилі? Це лише один приклад. Насправді ж жоден Центр протидії дезінформації не наведе лад у державній інформаційній політиці, якщо з усіх владних коридорів, будь то парламентські чи урядові кулуари, інформація зливатиметься у тих самих масштабах, як нині.   

Наступна слабка сторона анонсованого проекту – вартість. Якщо братися за цю справу серйозно, а не задля тимчасового піару, тоді доведеться її серйозно фінансувати. Звідси питання: на нову структуру буде виділена стаття у держбюджеті, чи гроші йтимуть від невідомих доброзичливців. Якщо оберуть другий варіант, то дуже скоро з’являться скандальні викриття. І Центр, що фінансуватиметься непрозоро, ніякої довіри не матиме.

Інформаційна безпека загалом і кібербезпека як її складова мали б бути функцією спецслужб. А вже ті можуть залучати окремих цивільних фахівців чи навіть політтехнологів. У США цими питаннями займається Національне управління кібербезпеки -  підрозділ у складі міністерства внутрішньої безпеки. Крім того, при Міноборони США функціонує Агентство національної безпеки з акцентом на завдання армії, а при ФБР – група з розслідувань кіберзлочинів всередині країни. Всі ці структури мають солідні бюджети. У Китаї кібербезпекою займаються два управління при Генштабі. У Великобританії та Німеччині є центри з кібербезпеки, також урядові. В СБУ також є окремі управління і відділи, які працюють і з пресою, і в напрямку кібербезпеки. Навіщо створювати окремий орган, а не розвивати ті, що вже працюють?

Далі: хто зі спеціалістів із кібербезпеки долучиться до роботи нової установи? Досі в Україні, окрім відповідного напрямку в СБУ, існує кілька волонтерських проектів з протидії російській гібридній агресії. Серед них Центр "Миротворець", "Інформаційний спротив", "Інформнапалм" та низка інших. Поки невідомо, чи погодяться активісти цих ресурсів співпрацювати з Центром, який презентують вже в четвер. На заваді можуть стати ідеологічні розбіжності волонтерів із владою. Також, судячи з оприлюднених анонімними телеграм-каналами прізвищ імовірних співробітників Центру, там можуть опинитися особи, які свого часу негативно висловлювалися щодо "Миротворця".

Саме ідеологічна складова становить найбільший ризик, що проект Центру протидії дезінформації не "злетить", або ж стане легалізованою формою боротьби з внутрішніми політичними опонентами, передовсім – попередником Зеленського на посаді президента, його партією та їхнім медійним ресурсом. Простіше кажучи, чи під вивіскою Центру не вестиметься війна "зелеботів" із "порохоботами", що насправді не матиме жодного стосунку до протидії російській гібридній агресії.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme