Ватний реванш: Чим небезпечна перемога місцевих політсил на місцевих виборах

Під час літнього політичного затишшя, що передує старту місцевих виборів, критична налаштованість українських виборців не залишає простору для великого оптимізму як правлячій партії, так і її опонентам з числа політичних важковаговиків. За даними, отриманими в липні соціологічною групою "Рейтинг", лідером серед партій поки залишається "Слуга народу", підтримати якувисловили намір 27,8% респондентів з числа тих, хто планує голосувати і вже визначився з вибором. За "Опозиційну платформу" Віктора Медведчука – Юрія Бойка готові проголосувати майже 15,5%, "Європейську Солідарність" Петра Порошенка підтримують 14,3%, за "Батьківщину" Юлії Тимошенко вкине бюлетень кожен десятий опитаний соціологами виборець. На межі 5-відсоткового прохідного бар’єру балансують із 3-4% Радикальна партія Олега Ляшка, "Сила і Честь" Ігоря Смешка, Партія Шарія, ВО "Свобода" і "Українська стратегія Гройсмана".

З невеликими змінами така картина спостерігається увесь рік після дострокових парламентських виборів, що відбулися 21 липня 2019-го. Усі гравці балансують довкола своїх показників. Головна відмінність – "слуги" стрімко втрачають довіру прихильників простих рішень, а "Голос" -  колишня партія Святослава Вакарчука - випав з обойми прохідних 2,4% у згаданому опитуванні.

Результати "великих" політсил безпосередньо пов’язані з недавньою зміною тренду в настроях громадян: "медовий рік" президента Володимира Зеленського і його "Слуги народу" з виборцями, схоже, добіг кінця. Дедалі більше стає незадоволених курсом, яким ведуть нашу державу її нинішні керманичі. За даними "Рейтингу", цей тренд сформувався з початку 2020 року, відтоді розрив між тими, хто вважає справи України нормальними, і їхніми опонентами, продовжує зростати. І це ще не осінь-зима з їхніми депресіями і традиційним зростанням протестних настроїв наших громадян…

30% опитаних вважають, що за останні півроку економічна ситуація в країні значно погіршилася, 36% - що погіршилася, але трохи. Загалом 66% бачать довкола себе більше негативу – до порівняння, у жовтні 2019 року песимістів було 29%. Аж 40% очікують подальшого погіршення стану економіки, тоді як у жовтні-2019 45% чекали на покращення свого життя.

Головною причиною, через яку цієї осені в Україні може трапитися економічна криза, 57% назвали саме некомпетентність влади, а не інші причини – війну на Донбасі, коронавірус, тощо. Ці дані – ще не вирок владі, але вони яскраво ілюструють розчарування великої кількості громадян у своїх вчорашніх кумирах. Це значить, що люди починають озиратися довкруж і шукати собі наступних "обіцяльників". Оскільки ж, повторимо, на часі вибори до місцевих органів влади, то на увагу виборця претендують партії не лише загальнонаціональні, а й регіональні.

І схоже на те, що саме "свої" мають підстави претендувати на лаври переможців у багатьох регіонах. Понад половина, 53% опитаних "Рейтингом", висловили намір на виборах до обласних рад підтримати саме місцеву партію – навіть ту, яка буде балотуватися лише в одній області. Натомість лише менше третини, 27%, планують голосувати за якусь із національних політичних сил.

Одностайність у таких настроях продемонстрували і захід, і схід країни: і там, і там місцеву партію готові підтримати по 57% виборців. Ненабагато відстали центр і південь. Тобто саме місцевий патріотизм наразі об’єднав усю країну.

Причиною таких настоїв є не лише непрофесійність влади "нових облич", але й нездатність столичних політиків запропонувати людям нові сенси та ідеї, спроможні запалити виборця і вселити в нього готовність знов підтримати добре відомих діячів. Працює і особливість місцевих кампаній, під час яких люди з більшою готовністю голосують за "своїх" - за тих, яких добре знають мешканці тієї чи іншої території чи населеного пункту. За великим рахунком це й не політики, а господарники чи управлінці. Десь кращі, десь менш хазяйновиті, та про результати їхньої діяльності людям не потрібно розповідати по телевізору: виборець своїми ногами ходить по заасфальтованих і освітлених (або ні) вулицях, їздить у чистому і комфортному (чи навпаки) громадському транспорті – і на підставі цих відчуттів складає враження про кандидатів у мери чи місцеві депутати. Серед яких за останні роки з’явилися чимало яскравих постатей, потенційно готових успішно конкурувати з представниками київського бомонду. Зрештою, до "своїх" людям ближче, а "київські політики всі брешуть". Усі ці елементи і складають не надто оптимістичну для великих партій картину очікувань від найближчих виборів.

Та прогнозований успіх регіональних партійних проєктів може мати несподіваний наслідок – потрапляння у владу і політичну діяльність спочатку на місцевому рівні, а далі за ситуацією різного роду "темних конячок". Обпікшись на "нових обличчях" 2019 року, виборець може кинутися в іншу крайність. 

За відомою фігурою того чи іншого мера майже завжди стоять кілька непублічних місцевих "феодалів". Виборець про них може нічого й не знати або знати лише з чуток, та ці люди вклалися у виборчу кампанію партії місцевого значення і чекають на нагоду монетизувати перемогу через посилення своїх позицій в регіоні та компенсувати собі витрачене на вибори. Великі аванси, які сьогодні виборець виписує місцевим партіям, дає підстави "князькам" вже зараз починати будувати плани на яскраве майбутнє і думати про те, як їм розширити кордони автономності від центру. Тим паче, що потужний фінансовий ресурс, який громадам дала децентралізація, посилює у багатьох місцевих лідерів бажання за змогою подалі відсунутися від Києва, який "лізе не в свої справи" і хоче все контролювати.

Втім, контроль за ситуацією в регіонах – то не про нинішню державну владу. І це окремий привід для занепокоєння. Бо під маркою місцевих партій у регіональні ради цілком можуть пройти не лише "грошові мішки" і "мішечки" - ті здебільшого хочуть заробляти, а не гратися в політику. Більша небезпека криється в можливості потрапляння у владні коридори і набуття офіційного статусу прихованими і відвертими сепаратистами,  прихильниками повернення України в русскій мір якщо не цілком, то по областях.

Через високий рівень недовіри до центральної влади можемо отримати місцеві ради у складі з невідомо ким. А це - прямий шлях до феодалізації регіонів. Після голосування 25 жовтня на місцях, особливо там, де мешканці традиційно обирають у владу регіоналів та їхніх наступників, можуть складатися коаліції проросійських сил, які здійснюватимуть спроби диктувати слабкому Києву вже не економічні, а політичні правила гри. Згадаймо, як у січні 2014 року на сесіях обласних рад східних областей депутати підтримали президента Віктора Януковича та ухвалювали заяви щодо необхідності "політичного діалогу та стабілізації ситуації в країні". За умови збереження відцентрових тенденцій демарш десятка обласних рад, що мав місце за часів президента Петра Порошенка, може здатися несміливою спробою нагадати про себе.

Отже, слабкість вітчизняної партійної системи і те, що класичні партії не запропонували виборцю свіжих ідей, спільних і цікавих на рівні всієї країни, веде до розчарування населення і голосування за тих, хто вкрутить лампочку, залатає дорогу і відремонтує туалет у парку. А ті вже можуть продавати партійну франшизу невідомо кому. Так на рівні підготовки до місцевих виборів спостерігається черговий етап послаблення інститутів держави.