Точка біфуркації. Куди буде рухатися Україна

Всі бояться чесно сказати, що це мирна революція озлоблених бідних людей

Ми можемо багато говорити про молодь, яка ніби-то зробила ці вибори. Насправді роль молоді дуже серйозно перебільшена. Головною рушійною силою цих виборів став люмпен, який проголосував емоцією озлоблення проти раціональних доводів. І в основі цієї злоби лежить одна-єдина річ - бажання бути більш багатим. Я свідомо пишу не бідність, а саме бажання бути більш багатим. Бо багато з тих, хто є озлобленим мають доволі пристойні заробітки, часто куди більші, ніж у пересічного румуна чи чорногорця. 

Відразу після першого туру я вже писав, що ці вибори остаточно зламали наш старий суспільний договір: «вони крадуть, але й нам щось перепадає».  Якщо говорити трошки ширше, то ці вибори показали, що соціально-економічна модель держави, де-факто обвалилася. 

Перш ніж говорити про можливі шляхи розвитку, я хотів би, щоб ми всі зрозуміли кілька важливих речей. 

1. Телевізійний негатив ніхто не може відмінити без узурпації каналів під владу. 

2. Швидкі економічні зміни неможливі, особливо з огляду на наші борги перед МВФ. 

3. Дефолт, про який багато хто говорить, зараз призведе до незрозумілих наслідків, якщо ми не матимемо реальної зовнішньої підтримки для «перехідного» періоду.

Тепер ми підходимо до найголовнішого, а що ж нам всім далі чекати?

Головне питання на яке ніхто сьогодні не має відповіді, включно з самим майбутнім фаворитом: «Чи є можливість зменшити корупцію і відновити справедливість хоч трошки?». 

Без вирішення цього питання неможливо подолати революційні настрої суспільства, особливо зважаючи на те, що революція різко збільшує шанси на проведення ще однієї революції. 

Отже, які варіанти є у нас?

1. Створення диктатури. В нинішній ситуації, коли повністю розконсолідовані еліти, і немає жодних передумов для їхнього об‘єднання взяти абсолютну владу не так і складно. Особливо, зважаючи на те, що є висока імовірність того, що в найближчі півроку всі силовики опиняться в одних руках, що дозволить зачистити еліти доволі швидко. Правда міцність цієї диктатури залежатиме від того, наскільки великими чи малими будуть корупційні апетити вищого ешелону влади.

2. Повторення революції у відносно мирній формі в найближчі 2-3 роки з усіма відповідними наслідками.

3. Початок громадянської війни через недолугу зовнішню політику і продовження будівництва виключно корупційної моделі.  

Чи є у нас шанс піти більш правильним цивілізованим шляхом? Поки вони доволі мізерні. Ключове питання, яке зараз знаходиться без відповіді (і яке ніхто не озвучує) - що робити з корупцією силовиків, які є основним джерелом тіньової економіки і створення корупційних монополій. Поки  в країні немає жодного політика, який був би готовим до боротьби з цим злом. Без цього, ми не маємо жодного шансу на розвиток. 

Поки ми не дамо відповіді на це питання, неможливо почати створювати новий суспільний договір чи бодай повернутися до старого. І саме це є головним викликом, який так наочно показали ці вибори. Той хто зможе дати відповідь на це питання, матиме всі шанси правити більш ніж дуже довго.