Тиха прем'єріада: Хто і як ділить "шкуру" ще не звільненого Гончарука

Перед президентом Зеленським стоїть складне завдання створити уряд, який не псуватиме рейтинг влади і в той же час не посварить президента з олігархами

Економічний і політичний оглядач
Тиха прем'єріада: Хто і як ділить "шкуру…

Кількість інтриг та інформаційних вкидань навколо майбутніх кадрових змін в уряді вже давно вийшла за межі розумного. Інформаційне поле захаращене великою кількістю прізвищ, варіантів та схем побудови майбутнього уряду. І виловити крихти істини дуже важко.

Тим більше, що сам президент ще не сказав свою остаточнну позицію ані по Гончаруку, ані по силовикам. Хоча саме від нього залежатиме напрямок рішень парламенту, який збереться на позачергове засідання у середу. Але позицію, з якою Зеленський піде до депутатів, він озвучить, очевидно, не раніше моменту зустрічі зі своєю фракцією, яка відбудеться напередодні позачергового зібрання Верховної Ради. Сьогодні депутати просто не знають, що відбувається в ОП і які можливі варіанти перезавантаження уряду обговорюються.

Уряд

Головною інтригою залишається питання, що стосується особи прем'єра: чи змушуватиме Зеленський Гончарука писати реальну заяву на вихід, що відкриє шлях до переформатування всього уряду, адже за законом звільнення прем'єра тягне за собою і відставку всього уряду. Чи обмежиться заміною лише кількох міністрів. І якщо так, то ким будуть ці міністри.

За кілька останніх днів у прем'єри, окрім "99-відсокового" за шкалою Кошкіної Тігіпка, сватали також Авакова, Вітренка, Шмигаля, Богдана та багатьох інших. Дехто з "засватаних" відразу спростовували можливість їхнього призначення, як, наприклад нафтогазівець Юрій Вітренко. Але більшість претендентів таємничо мовчить. Чим додає підстав для висунення і обговорення різноманітних конспірологічних теорій.

Але все це, повторимося, лише вкиди, які мають на меті або скомпрометувати ту чи іншу фігуру, або навпаки, внести якесь вже підзабуте прізвище у інформаційний простір.

Тим часом про те, що збирається робити з урядом Зеленський можна побіжно судити лише по тому, якою насправді може бути мотивація президента до кадрових змін і які фактори на нього тиснуть в цьому контексті.

А головним чинником, про який в запалі неоголошеної прем'єріади дещо підзабули, є падіння рейтингу президента, уряду, парламенту та монобільшості. Адже саме це визначило необхідність щось змінювати. І, відповідно, кожне кадрове рішення ухвалюватиметься Зеленським в розрізі того, як відіб'ється заміна на популярності влади.

І з цієї точки зору ключовою і першочерговою стає заміна саме голови уряду Олексія Гончарука, адже саме з його прізвищем пов'язані основні репутаційні негаразди команди Зеленського. Через таку призму вчорашня вечеря Гончарука з Єрмаком в індійському ресторані виглядає зовсім не як стратегічна зустріч однодумців, а швидше як обговорення умов капітуляції.

Природньо, що за Гончаруком автоматом мають послідувати і низка міністрів. В контексті завданої ними шкоди публічній репутації президента ризикнемо припустити, що у "розстрільні" списки потраплять Мілованов (мінекономіки), Бородянський (мінкультспорт), Пристайко (МЗС) і Скалецька (МОЗ). А всидіти на своїх місцях, навпаки, зможуть ті, хто не відсвічував особливо і, відповідно, не залишив у інформаційному полі особливого негативного шлейфу.

Хто замість Гончарука

З точки зору того, хто може стати наступником Гончарука, то у Володимира Зеленського це питання є причиною безсонних ночей. Бо від того, наскільки вдалим виявиться його вибір, залежатиме виправлення ситуації з рейтингами. Або бодай їх збереження на нинішньому рівні.

Очевидно, що Зеленський розглядає різні кандидатури. І в цьому він абсолютно чесно зізнався, коли його запитали про зустрічі з Тігіпком. Внесення кандидатури цього підзабутого політика в інформаційний простір напевне було своєрідним вимірюванням суспільної температури на предмет того, яка фігура може бути сприйнята електоратом. І результати замірів, здається, Банковій сподобалися не дуже сильно. Тим більше, що Тігіпко підпадає під люстрацію.

Цілком може бути, що Зеленський піде альтернативним шляхом і не стане висувати кандидата що має впізнаваність у широких масах. А зупиниться на черговому ноунеймі - темній конячці, яка взагалі не має репутації.

Ризиками такого варіанту є можливість повторення історії з Гончаруком, коли весь негатив голові держави доведеться розділити з черговим профаном-прем'єром. Плюсом же може стати певна відтяжка у часі моменту істини, за яким крива довіри знову потягнеться донизу - для того, аби зашкваритись новому прем'єру знадобиться певний час.

Труднощі є у Зеленського і з силовиками, які влаштували міжвідомчу війну, жертвою якої знову таки стає рейтинг президента. Майже вирішеним виглядає питання по директору НАБУ Артему Ситнику, який втратив свій дах у вигляді підтримки з американського посольства. І єдине, що утримувало Раду від розправи - було зависле питання земельного закону. Адже до завершення його розгляду парламент не може розглядати інших питань. Але позачегове засідання ВР, ініційоване Зеленським, відкриває шпаринку можливостей і робить відставку Ситника цієї середи - цілком реальною перспективою.

Є підстави для Зеленського бути невдоволеним і діями генерального прокурора Рябошапки. Останній затіяв дуже суперечливу реформу прокуратури і занурився у її реалізацію з головою. При цьому забувши, що в нашій країні ГПУ, окрім органу задоволення чиїхось реформаторських амбіцій, є також і політичним інструментом утримання рейтингу президента на належному рівні. А на цьому фронті у Рябошапки - повний провал. Адже тільки лінивий не згадав у перший день весни про обіцяні ще рік тому посадки корупціонерів. Але чи стане президентське невдоволення приводом для обезголовлення прокуратури - побачимо у середу.

Позиції інших силовиків виглядають більш-менш впевненими. Венедиктова поки не встигла сильно накосячити у своїй сумлінній боротьбі з Офісом генпрокурора та НАБУ. Аваков виглядає як найбільший піклувальник про президентський рейтинг, а Баканов чітко виконує функції начальника президентської охранки, вчасно підносячі Зеленському потрібні папочки з документами.

В той же час не можна ігнорувати такий важливий фактор при доборі кадрів, як інтереси олігархів. Віктор Пінчук та Ігор Коломойський вибудовують бізнеспроцеси і зацікавлені в лояльному уряді. Є своє бачення конфігурації кабінету міністрів і у Ріната Ахметова, який демонструє сталість у вмінні зближуватись з усіма президентами, яких доля заносить на цей пост. І саме Ахметова може влаштовувати ситуація зі звільненням Гончарука та призначенням в.о. прем'єра Дениса Шмигаля, якого пов'язують з олігархом.

Всі ці моменти диктують Зеленському певні умови майбутньої кадрової ротації, де потрібно філігранно узгодити потреби свого рейтингу з об'єктивним станом речей в українській політиці та бізнесі. І зробити це настільки передбачливо, щоб у майбутньому ці аспекти не почали шкодити одне одному і раніше чим слід псувати настрій президенту своїм негативним впливом на його політичне обличчя.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme