Чому "нацики" роблять з України країну хуліганів

30 чоловік затримано, побито кіоски й пограбовано салон лотереї. Такий підсумок учорашніх походеньок прихильників "Національного корпусу" столичними Нивками. У соцмережах "Нацкорпусу" закидають гру на боці окремих підприємців, зацікавлених у витісненні компанії М.С.Л. з вітчизняного ринку ігорного бізнесу. Ця компанія, яка створила в Україні цілу мережу закладів – "Лотомаркет", "Золота підкова", "Спортліга" та ін. – у 2015 році потрапила під антиросійські санкції в Україні, але попри заборону знайшла можливість і далі працювати. Тому конкретно в історії з атаками на салони М.С.Л. зараз правда десь по середині, а щоб вона була на боці патріотів, мабуть, потрібно домагатися закриття бізнесу з російським корінням не такими методами. Люди, які несуть відповідальність за виконання санкцій, точно сидять не в "Лотомаркетах".

Націоналістичні організації, праві й ультраправі, регулярно використовуються в акціях, які лише додають головного болю поліції. Хоча, насправді, подібні угрупування у світі традиційно знаходять мову з системою. Особливо, якщо та не надто ліберальна і не ліва за своєю ідеологією, як у нас. В Україні ж потенціал та енергію молодих людей, яку можна спрямовувати на допомогу поліції в охороні громадського порядку, на боротьбу з незаконними розливайками і наркопритонами, спрямовують здебільшого для політичних провокацій і розбірок між бізнесменами, забудовниками і т.д. Приміром, Оболонський район, де на виборах до ВР переміг лідер "Нацкорпусу" Андрій Білецький, судячи з кримінальної хроніки, перетворюється на таке собі Соуето. Якщо він нездатний зробити спокійним навіть свій район, тоді про що може йти мова далі: патріотизм – це не розбиті шибки в кіосках, а відсутність криміналу на вулицях, де ти живеш, порядок у твоїх будинках. Натомість ми спостерігаємо, як молодь, ангажована правими організаціями, скочується до рівня гопників: замість нетерпимості до правопорушень, вони самі є двигунами правопорушень.

"Нацкорпус" Білецького потужна, проте не єдина організація, представники якої конкурують за право називатися найбільшими патріотами, націоналістами й захисниками ідеалів Майдану. Здебільшого ці організації заявляють про себе під якісь дати або події, коли отримують нагоду потрапити в об'єктиви телекамер. До активних належить Добровольчий рух ОУН, очолюваний одіозним Миколою Коханівським. Нині лідер руху знаходиться під домашнім арештом, йому закидають участь у бійці зі стріляниною. 23 жовтня, коли Святошинський райсуд Києва обирав Коханівському запобіжний захід, його братки влаштували в залі суду погром і забарикадувалися. Наступного дня силовики розблокували приміщення, під час цього дісталося й деяким журналістам. До цієї події, як і до багатьох інших за участю Коханівського та його ворохобників, завжди прикута увага російських ЗМІ та їхньої медіа-агентури в Україні. Зараз пан Микола тимчасово зійшов зі шпальт преси подібного ґатунку, але його товариші й далі радують роспропаганду обіцянками підняти "третій майдан". Нагадаємо, в партії ОУН неодноразово наголошували, що ДР ОУН до цієї політсили немає жодного стосунку.

Так би мовити "ветеранами" вуличного руху можна вважати КУПР – "Коаліцію учасників Помаранчевої революції". Цю організацію створив й беззмінно очолює такий собі Сергій Мельниченко. Під дати, подібні сьогоднішній, Мельниченко скликує народ на Майдан. Зараз "купрівці" не такі активні, як раніше, мабуть, просто не можуть конкурувати з молодими і хвацькими радикалами, проте вони нікуди не поділися. Разом із ними до річниці початку Майдану планує мітингувати Комітет визволення політв'язнів – фактично, філія "оунівців" Коханівського.

Крім цих організацій датою скористаються й інші угрупування націонал-патріотичного штибу. А таких вулицями наших міст бродить з десяток. І далеко не всі вони дійсно є такими, як про себе заявляють. Можна згадати ще недавно популярні "Наждак" і "Модний приговор". Їх організував Микола Дульський, якого в СБУ назвали замовником антипольських акції на західній Україні та обстрілу консульства Польщі у Луцьку наприкінці березня цього року. "Дульський – відомий агент впливу російських спецслужб, який за гроші веде активну антиукраїнську діяльність з 2015 року. Також встановлено, що його група причетна до замовних протестних заходів 15 березня біля Центрвиборчкому", заявляли в СБУ. Наскільки відомо, Дульський десь у Росії, але аж до моменту втечі туди він дуже навіть добре почувався в Києві і навіть балотувався в мери столиці. Спочатку молоді люди тренувалися бити пики геям і неформалам у "Модному приговорі", а потім потрапляли до "Наждака". Зараз ці дрібні шкідники зникли, але люди, яких вони ангажували, нікуди не поділися.

Варто також розуміти, що всі радикальні масовики-затійники мають кураторів або прямо співпрацюють з відомими політиками. Тому їхніх бійців можна побачити на політичних акціях, вигідних цим політикам. Приміром, С14 Євгена Карася, яка умудрилася потрапити до списку терористичних організацій за версією міжнародного консорціуму з визначення й аналізу тероризму TRAC, тісно пов'язана зі "Свободою", "Братство" Дмитра Корчинського, схоже, має покровителів в коридорах МВС, "Чорний комітет" Богдана Тицького співпрацює з "радикалами" Ляшка. Принаймні, Ігор Мосійчук активно захищав Тицького у суді, де ватажка "ЧорКому" судили за звинуваченнями в організації заворушень під ВР. Є ще "Автономний опір", який базується у Львові. Напередодні Покрови правоохоронці провели обшуки в "автономістів" і затримали групу осіб. Затриманих активістів запідозрили в спробі держперевороту. Скандал набув значного розголосу, оскільки серед затриманих виявилися переселенці з анексованого Криму. Затримання лівих націоналістів продовжилися і на Покрову. Праві, які давно конфліктують з "Автономним опором", зі зрозумілих причин на захист ліваків, яких підозрюють у співпраці з російськими спецслужбами, не стали.

Проте існують і зовсім мізерні претенденти на роль "королів вулиць розбитих ліхтарів". Розповідаючи історію погромів лавок Roshen, Depo.ua згадував про угрупування "Реванш" і "Синдикат". "Реваншисти" уперше заявили про себе три роки тому, на Покрову. Під час мітингу під парламентом вони кидалися в міліціонерів камінням, розбили кілька вікон у будівлі ВР, коли намагалися взяти її штурмом. Сценарій подій був схожий до сутичок на Банковій 1 грудня 2013-го, тільки без грейдера: з натовпу вийшли молодики у балаклавах і почали бешкетувати, був навіть персонаж, що махав цепурою. Всі політичні сили тоді відцуралися від погромників і назвали їх провокаторами.

Це, звичайно, неповний список. Існує ще неоязичницький "Білий молот" Владислава Гораніна, групи, які відкололися від "Правого сектору". Насправді, в середовищі, де за норму сприймають вуличні розбірки, під що підганяють якусь простеньку ідеологію, плодити "наждаки" і "реванші", які триматимуть у страху міста, нескладно. Була б зацікавленість тих, хто дасть на це гроші. На жаль, націоналісти погано знають історію: коли комусь дуже хочеться повторити долю "штурмовиків", то не треба забувати - у кожного Ернста Рьома є своя "ніч довгих ножів".

Фото: Інформатор