Демонтаж Шмигаля чи Зеленського: З якою метою адепти міфу про "зовнішнє управління" качають тарифний майдан

Рейтинги стрімко йдуть донизу, для прийняття практично кожного серйозного рішення у Верховній Раді монобільшості необхідні "милиці" у вигляді груп-сателітів, миру на Донбасі як не було при попередниках, так нема і зараз, навколо ковідного карантину повний абсурд – кількість хворих статистично зменшується, проте локдаун (точніше, недолокдаун) ввели, та й від історії з поставками вакцини від коронавірусу тхне корупцією. А тут із Нового року ще й тарифи стрибнули догори. Це головні, але не єдині проблеми. Приміром, почастішали повідомлення про придбання "слугами" нерухомості, недешевих автівок та інших благ цивілізації, що є дуже показовим: "слуги" не лише освоїлися при владі, але й намагаються взяти від неї максимум, мабуть, відчуваючи швидкоплинність свого перебування на горі української політики.

Квінтесенцією сьогоднішнього стану в Зе-команді можна вважати слова нардепа-"слуги" з Дніпра Максима Бужанського: "… якщо при нас звичайному, пересічному громадянину стає жити гірше, аніж за минулої влади, то навіщо ми цю владу собою замінили?". Цим питанням він задався у зв’язку зі зростанням тарифів. Бужанський поділяє обурення громадян новими тарифами і погрожує Кабміну: у того є тиждень, щоб урегулювати питання. Коли ж цього не станеться, лякає нардеп, тоді "є ризик побачити на тарифному майдані не тільки громадян, але і народних депутатів, конституційною більшістю. З подальшим голосуванням в залі тут же прийнятих кардинальних ініціатив". Тобто, Бужанський фактично прямим текстом натякає уряду Дениса Шмигаля, що його можуть відправити у відставку ще до закінчення опалювального сезону.

Товариш і однопартієць Бужанського Олександр Дубінський пішов іще далі. Пише: антитарифні протести - лише початок політичної кризи 2021 року, яку спричинила "повна і беззастережна передача країни в зовнішнє управління". Нагадаємо: це той самий Дубінський, який рік тому активно боровся із "соросятами", а наслідком тієї масованої інформаційної кампанії стало повалення уряду Олексія Гончарука. Тобто, нинішня риторика про необхідність демонтажу "системи зовнішнього управління" - ніщо інше, як перелицьована технологія "у всьому винні соросята". Прямо скажемо: технологія ефективна, адже людям куди простіше повірити у змову ворогів, аніж визнати свою відповідальність за ситуацію, що склалася в країні. 

Коли за народ ратують люди, яких пов’язують з олігархами, котрі сидять на енергетичних ресурсах і є вигодонабувачами від підвищення цін на газ, світло, пальне і так далі, стає зрозумілим, що у владних коридорах триває внутрішньовидова боротьба. А вигідна Росії антизахідна кампанія, яка не перший місяць розкручується в телеефірах - ніщо інше, як змагання за контроль над умами. У ньому пересічні громадяни грають роль масовки, невдоволення якої, у даному випадку високими тарифами, дозволить посилити тиск на уряд. Тож кількість антитарифних мітингів лише зростатиме, їх висвітлення у телеефірах збільшуватиметься. Про що свідчить спроба мобілізувати громадян на акції через соцмережі та месенджери. Ці акції вигідні дуже багатьом: за відсутності ефективних політичних гасел антитарифний майдан - просто знахідка для бажаючих погойдати і Шмигаля, і парламентських "слуг". Тож не виключено, що зараз звучатиме тема дочасних виборів Ради.

Однак повернемося до згаданих вище Бужанського і Дубінського (хоча не лише вони зі "слуг" загострюють тему тарифів). Одразу впадає у вічі, що безпосередньо Зеленського вони не займають, тобто, він – ні в чому не винен, то все Кабмін. Це чудово вкладається у колективну психологію виборців діючого президента: президент хоче кращого, але йому заважають. У такий спосіб вони виправдовують власний вибір, зроблений у 2019 році. Борці з "тарифним геноцидом" кажуть цим виборцям: ми розділяємо ваше обурення, готові з вами виходити на майдани, тільки там має звучати гасло "геть зовнішнє управління". Іншими словами, замість Євромайдану - Антиєвромайдан.

Завдання мінімум для таких протестів – добитися якщо не повного, то хоча б часткового перезавантаження уряду. Проте простежується й завдання максимум – вбити клин у стосунки офіційного Києва із Заходом та максимально послабити Зеленського, який із втратою політичної лояльності з боку західних партнерів стане дуже вразливим. Простіше кажучи, він опиниться у ситуації вибору – або йти на союз із проросійською "ОПЗЖ" та іншими силами, які розкручують антизахідну істерію, або наступним, кого "демонтують", буде він сам.