Примара Колесніченка-Ківалова: Навіщо у Зеленського заговорили про окремий закон для захисту російської мови

Сьогодні Конституційний суд продовжить розгляд справи про відповідність Основному Законові закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Нагадаємо, визнати "мовний закон" таким, що не відповідає Конституції України, у КСУ попрохав 51 народний депутат, 21 червня 2019 року ці нардепи подали відповідний позов – переважно це були представники парламентської фракції "Опозиційної платформи – За життя". Сам предмет їхнього роздратування Верховна Рада ухвалила 25 квітня минулого року. Набув чинності цей закон 16 липня 2019-го.

Раніше чільні представники владної команди не раз заявляли про своє бажання змінити закон про державну українську мову. В кінці травня спікер парламенту Дмитро Разумков у ЗМІ висловив думку про доцільність внесення змін до закону – не розшифрувавши, що це мають бути за зміни і для чого їх вносити. При цьому голова ВР додав, що всю передвиборчу кампанію 2019 року принципово розмовляв російською мовою, але як спікер спілкується українською. Відповіддю Разумкову стала акція активістів під стінами Верховної Ради проти перегляду мовного закону, під час якої голові парламенту принесли символічні російські "лапті".

Втім, як виявилося, Банкова має відмінну від думки спікера офіційну позицію з мовного питання. Представник президента у КС, депутат парламенту від фракції "Слуга народу" Федір Веніславський під час розгляду справи у вівторок чітко заявив, що питання мовного закону має виключно політичне забарвлення. "Це суто спекулятивні ігрища навколо мовного питання, які завжди виникають напередодні виборчих процесів і роз'єднують країну", - розставив акценти Веніславський того ж дня у телевізійному інтерв’ю.

Найбільш важлива теза виступу представника Зеленського в КСУ на слуханні 7 липня є такою: "мовний" закон намагаються штучно прив'язати до теми порушення прав національних меншин і корінних народів. Але, зазначив Веніславський, закон, який оскаржується, не має предметом свого регулювання правовий статус мов етнічних спільнот і корінних народів, адже його метою є винятково забезпечення функціонування української як державної. Тому аргументи, які наводили в суді автори подання, на думку юристів Банкової, є "абсолютно штучно притягнутими", бо позивачами не надано доказів порушення їхніх прав і жодного аргументу щодо дискримінації саме російської мови в Україні. А ми ж розуміємо, що саме карту "ущемлення" прав російськомовних виборців намагаються розіграти на старті місцевих виборів представники партії Медведчука-Бойка і позафракційний "православний олігарх" Вадим Новінський, що примкнув до них.

Тобто позиція Банкової у "мовній" справі, що розглядається в КСУ, зрозуміла і заслуговує на повагу. Залишається дочекатися вердикту суддів-конституційників, який, хочеться сподіватися, не вийде за межі здорового глузду. Хоч деякі рішення КСУ, винесені в останні місяці відносно неконституційності законодавчих ініціатив президента, стали для Банкової неприємним одкровенням, для чого служителям Феміди саме в цій ситуації грати в чужі політичні ігри, ще й тоді, коли президентський офіс висловив свою думку чітко і недвозначно?

Це вочевидь зрозуміло і позивачам, але вони будуть до кінця відпрацьовувати мовну тему як одне зі своїх передвиборчих гасел. Переконуватимуть свого виборця, що йому таки погано живеться в сучасній Україні, що його ущемляють і ледь не ловлять за "язик". Бо саме завдяки таким інформаційним приводам, як розгляд позову до КСУ, чи висловлювання спікера Разумкова, штучно повертається в політичний мейнстрім питання, яке вже давно не є для громадян нашої країни не те що болючим, але навіть проблемою другої черги.

У свою чергу, цією інформаційною подачею від ідеологічних опонентів скористаються патріотичні сили – та ж "Європейська солідарність" і низка позапарламентських структур на кшталт партії "Свобода" чи "Національних дружин". Останні вже провели мітинг під стінами Конституційного суду. Тож і захисників у мовного закону є чимало. Кожна сторона мобілізуватиме через мовне питання свій електорат. Ролі розписані, далі буде.

Хто в цій ситуації опиняється на неприємній розтяжці – то це чинна влада. Ще раз процитуємо Федіра Веніславського, який, фахово відстоюючи в КСУ закон про українську як державну мову, дав зрозуміти, що російська та інші мови національних меншин в Україні потребують ухвалення окремого закону. Майже напевне вже до початку наступної сесії Верховної Ради, тобто в перші дні вересня, така законодавча ініціатива буде подана до парламенту або від імені президента, або його "слугами". Інакше вони матимуть негарний вигляд в очах свого щонайменше наполовину російськомовного виборця. Якому до того часу новінські з рабіновичами вкладуть у вуха, що його, російськомовного, утискають, і без окремого закону це неподобство триватиме.

Яким може виявитися законопроєкт про російську та інші мови меншин? Є побоювання, що суспільству можуть спробувати підсунути як пробну кулю – а раптом пройде – щось на кшталт сумної пам’яті закону Колесніченка-Ківалова, який фактично ставив українську на одну шальку терезів із російською в Україні та 2012 року викликав жорсткий опір незгодних із цим приниженням українців. "Мовний майдан" фактично став першим справді масовим проявом непокори владі Віктора Януковича.

Насправді будь-який закон про мови нацменшин суперечитиме закону про державну мову. Чи потрібен римейк цих подій Зеленському під час і без того хиткої ситуації, яку чимало експертів прогнозують на осінь-зиму-2020-2021 – питання риторичне. Якщо Банкова все ж зважиться на внесення такої ініціативи, ухвалити її можна буде виключно за допомоги фракції ОПЗЖ, яка подасть це як аргумент про свою "перемогу" під час виборів.

Тобто для Банкової – жодних плюсів, а мінуси – дуже жирні. Бо описаний розвиток подій означатиме зближення команди Зеленського з проросійськими політсилами в парламенті й поза ним.