Світовий бардак. Правила новітнього хаосу

Коронавірус страшний не стільки смертністю, скільки тим, що показав: у світі практично немає лідерів, які можуть протистояти викликам такого масштабу. Бардак в умовах демократії чи автократії однаковий. І результат цього бардака – паніка і нерозуміння, що робити

Вадим Денисенко
політолог
Світовий бардак. Правила новітнього хаос…
Фото: ЕРА

Ніхто не має рецептів

З ким би я не говорив за останні дні, всі кажуть одне й те саме: у нас немає плану виходу з кризи. Це частково правда. Частково з однієї причини: плану виходу з кризи немає ні в кого у світі.

Всі країни ідуть практично за одним сценарієм: виділити максимально можливу кількість грошей для підтримки бізнесу та людей. І в усіх країнах світу опозиція каже, що грошей недостатньо, і плану по виходу з кризи немає. Влада у відповідь намагається розділити відповідальність із місцевими владами, а місцеві влади говорять, що з центру немає чітких вказівок.

Але найголовніше не це. Найголовніше те, що жоден аналітичний центр у світі не дає якихось рецептів, окрім того, що треба друкувати гроші та роздавати в межах таргетованих емісій.

Що робити, якщо восени буде друга хвиля, ніхто навіть не хоче думати. Поки всі лідери світу ідуть за принципом "день простояти та ніч протриматися".

Насичення масками і нічого більше

Що зроблено за останній місяць-два в усьому світі? Відбулося насичення більшості країн медичними масками і, частково, приладами для вентиляції легень. Окрім того, всі країни, безвідносно до рівня демократії, схвалили рішення вбивати економіку через паніку в соцмережах. Зараз вважається, що цю паніку потрібно підтримувати, щоб виправдати вбивання економіки.

Також зараз всі розуміють, що тягти далі нікуди, всі почнуть відкривати економіки в ущерб життям людей. Знову-таки, на цьому фоні важливими будуть виключно політичні наслідки для конкретних політиків. Говорити про реальні розуміння природи всієї цієї кризи, а тим більше про наслідки, не може жоден яйцеголовий аналітичний центр. Ми зараз, як сліпі кошенята, рухаємося, намацуючи певні доріжки до виходу з кризи. Тому ще раз повторюся: коли хтось говорить, що у влади немає плану, треба говорити і те, що плану немає ні якого. Відмінність ситуації в країнах залежить від двох факторів: рівня бюрократичної машини і організованості суспільства. Гроші на цьому етапі відіграють, як би це парадоксально не звучало, другорядну роль. Бо всі країни у світі витратять приблизно однакові суми – 4-5% ВВП.

Рецепти щастя від нещасних

На жаль, в Україні практично немає культурологів і соціальних філософів, які мали б першими давати пояснення про природу цієї кризи. Звичайно, це криза виробництва і криза логістичних зв‘язків. Але є ще один аспект, без розуміння якого нам буде набагато тяжче шукати шляхи для виходу.

Впродовж останніх десятиліть людство рухалося в сторону не просто здорового і довгого життя, а в сторону майже безсмертя (всіх відсилаю до книги Харірі "Homo deus"). Людство почало вірити в те, що медицина може вирішити проблеми з максимальним продовженням життя. Паралельно, в більшості країн світу змінилося ставлення до смерті, яка перестала бути банальним і по суті побутовим явищем. Важливо, що все це відбувалося на тлі профанації маси раніше інтелектуальних речей через телевізор і особливо через соцмережі.

І тут несподівано це суспільство, яке вірило в чудеса здорового способу життя, чудодійних таблеток і обов‘язковоі соціальної допомоги опинилося перед ситуацією, коли видозмінений штам грипу, від якого щорічно і так вмирали мільйони людей, поставив на коліна найбільші та найбагатші країни світу. Політики і медики виявилися безсилими перед викликами, які здавалися банальними. А люди виявилися безсилими перед невеликим збільшенням кількості смертей, розтиражованих через соцмережі.

Такі поняття, як родина, дружба і т.д стали загрозливими. А держава – стала найбільш неефективною прокладкою між життям і смертю.

Звичайно ж, ці інститути не впадуть від коронавірусу. Але запущені процеси по зміні всього суспільства будуть неминучими. Вони будуть дуже болісними і розтягнуться на десятиліття. Римська імперія вмирала два століття. І наша епоха теж має часовий лаг для вмирання.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme