Суркіс і Медведчук знову разом: Хто є хто в "Опозиційній платформі - За життя"

Соціологи ставлять "Опозиційну платформу - За життя" (ОПЗЖ) на друге місце у рейтингу політичних партій на виборах 21 липня 2019 року. Не виключено, що цей проект набере 11% і більше відсотків голосів виборців і проведе в Раду 30-35 депутатів. І в числі цих достойників - чимало одіозних особистостей, констатує Depo.ua.

Перший номер списку ОПЗЖ Юрій Бойко - сам по собі дуже цікавий персонаж. Він є прикладом так званого "донецького селфмейд" - людини, яка самостійно вигребла на вершини українського політичного бізнесу. 

На жаль, у відкритих джерелах про особисте життя Бойка відомостей практично нема. З нечисленних інтерв'ю та статей  можна зрозуміти, що його батьки не були особливими "шишками", працювали на підприємствах у Горлівці. Відомо також, що Юра в дитинстві займався музикою та грав на скрипці.

Після закінчення вишу у Москві влашувався майстром на рубежанський хімічний завод "Заря". Майже через 20 років, у 1999-му, Бойко залишив посаду генерального директора "Зарі" і став гендиректором одного з найбільших нафтопереробних підприємств регіону – "Лисичанськнафтооргсинтез". 

У 2002-му Юрій Бойко робить черговий карколомний кар’єрний стрибок – очолює НАК "Нафтогаз України". На цю посаду його лобіював тодішній віце-прем’єр Олег Дубина.

Згодом директор Нафтогазу стає ще й заступником міністра палива та енергетики в уряді Віктора Януковича. Саме цей період є початком політичної кар’єри нафтовика з Луганщини. Для політичної легалізації Бойко "придбав" Республіканську партію України і став її головою. В цей же період він тісно зблизився з Дмитром Фірташем, з яким активно реалізує різні бізнес-проекти.

Бойко э фігурнатом кількох корупційних скандалів. Найгучнішими з них є постачання російського газу в Україну через фірму RosUkrenergo та так звані нафтові "вишки Бойка".

Другим номером списку ОПЗЖ є Вадим Рабинович. Ще у радянські часи Рабінович отримав судимість за розкрадання держкоштів. Але відсидів не весь призначений строк. Отримав громадянство Ізраїлю. І навіть мав проблеми з перетином українського кордону з формулюванням "причетний до діяльності, котра завдає значних збитків українській економіці". Рабінович є медійним бізнесменом, дотичним до створення 1+1, NewsOne та інших медіапроектів.

Взагалі, перша десятка "платформи" складається з цілком передбачуваних особистостей - дев'ятеро з них є діючими нардепами (Бойко, Рабінович, Королевська, Львочкін, Німченко, Шуфрич, Ларин, Дунаєв, Козак). Десятий - Медведчук (у партійному списку його позиція - третя).

Віктор Медведчук, який поєднаний з російським президентом Путіним кумівством, неодноразово був нардепом, обирався віце-спікером та першим віце-спікером Ради. Але найбільший інформаційний шлейф тягнеться за Медведчуком з того часу, коли він працював головою Адміністрації президента Кучми на початку 2000-х років і уславився запровадженням темників для ЗМІ, упокоренням опозиційних та незалежних журналістів і громадських діячів.

Показово, що у прохідній частині ОПЗЖ немає людей з пулу Ахметова - вони зосередилися у малоймовірно що прохідному "Опозиційному блоці", або ж взагалі йдуть по мажоритарці. А на "платформі" знаходимо лише представників двох груп - Бойка-Льовочкіна  та Медведчука-Рабіновича.

Першу десятку "платформи" замикає Тарас Козак, якого можна назвати "медійною кишенею" Медведчука - на нього оформлено інформаційні канали 112 Україна", NewsOne та віднедавна ZIK.

Козак зробив кар'єру у податковій та на митниці. Почавши інспектором у Львові, він доріс до посад першого заступника голови Державної податкової адміністрації на Львівщині, начальника Західної регіональної митниці, в.о. начальника Одеської митниці, заступника голови Державної митної служби України.

Серед цікавинок другої та третьої десятки списку треба відзначити, по-перше, Григорія Суркіса. Він йде в Раду під прохідним 17-м номером списку ОПЗЖ. Показово, що в цьому списку Суркіс нарешті воз'єднався в одному політичному проекті зі своїм давнім політичним партнером Віктором Медведчуком. Суркіс і Медведчук, нагадаємо, були ключовими особами у колись всесильній Соціал-демократичній партії України (об'єднаній). Останній раз Медведчук та Суркіс "зустрічалися" у партійному списку непрохідного блоку "НеТак" у далекому 2006 році, коли після Помаранчевої революції і розгомної поразки Януковича у 2004 році, намагалися політично вижити та пройти у парламент.

Суркіс є одним з найуспішніших бізнесменів України. Натепер сфера його інтересів лежить у паливно-енергетичному комплексі. Багато років він був дотичний до футбольного клубу "Динамо" (Київ), яким зараз керує його брат Ігор.

Григорій Суркіс під час публічної частини своєї діяльності неодноразово ставав учасником політичних скандалів. Зокрема він уславився тиском на засоби масової інформації. Повернення Суркіса у публічну політику є певною ознакою реваншу сил, які уособлюються з Медведчуком та російським впливом в Україні.

Відкриває другу десятку списку ОПЗЖ відомий сірий кардинал столичної політики та бізнесу Вадим Столар. Цей бізнесмен-забудовник з групи Фірташа-Льовочкина має неабиякий вплив на процеси в Києві та рішення владної команди Віталія Кличка.

Основною сферою інтересів Столара є будівництво у Києві. Його прізвище згадується у контексті багатьох столичних будівельних скандалів.

Про непотоплюваність Столара та його політично-адміністративну вагу говорить той факт, що він вирішував питання як ще за Черновецького, так і за Попова. Пережив дві революції і все одно продовжує бути ключовим персонажем на київській мапі.

Одним з цікавих придбань ОПЗЖ є 34-й номер списку Ілля Кива, який донедавна очолював Соцпартію і є людиною міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Подейкують, що Кива мав посісти більш почесне місце у списку, але змушений задовольнитись 34-м.

Кива культивує імідж людини-скандалу. Використовуючи одіозні лозунги, погрози та ксенофобію, він здобув репутацію непередбачуваного діяча. Послідовний Кива був лише у підтримці свого патрона – міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Під час роботи заступником начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області був звинувачений у хабарництві. У грудні 2013 року Октябрський суд Полтави визнав Киву винним у хабарництві. Наступного року суд переглянув вирок та застосував закон України про амністію.

Загалом список "Опозиційної платформи - За життя" не став сюрпризом: передбачувано йдуть "всі свої", які будуть слухняними і прогнозованими виконавцями розподілених Медведчуком функцій. Які, переважно, полягатимуть у проведенні політики, цікавої передусім Путіну та Росії.