Суддя Павличенків і Луценка: Хто ті люди, яких Порошенко призначив у Верховний Суд

Указом №259/2018 посаду судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді обійняла Валентина Сімоненко. Іншим указом, №261/2018, суддею Верховного Суду у Касаційний кримінальний суд призначений Сергій Слинько. Нарешті, президентським указом №260/2018 Вікторію Мацедонську призначено суддею Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді.

Нагадаємо, ухвалена 2016 року судова реформа передбачає ліквідацію Верховного Суду України та звільнення усіх його суддів. Натомість створено новий Верховний Суд, куди за конкурсом призначаються незаплямовані судді. Глава держави має зобов'язання своїм підписом скріпити рішення конкурсної комісії.

Після реформи, Верховний Суд став найвпливовішим у судовій системі країни, виконуючи функції касаційної інстанції у всіх сферах судочинства: у його складі створюються Велика палата, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд і Касаційний цивільний суд.

Контролювати процес призначення суддів ВС покликана Громадська рада доброчесності, утворена з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Рада збирає, перевіряє і аналізує інформацію про суддів чи кандидатів на посади суддів і за достатніх підстав дає негативний висновок – своєрідну "червону картку" на шляху судді на посаду. Проте частину "забракованих" ГРД осіб все ж призначили. Цей процес супроводжується скандалами із самого його початку. 2017 року на перші 120 місць у Верховному Суді документи подавали 846 кандидатів. Тоді активісти повідомляли про 30 одіозних суддів, що пройшли конкурс.

Далі Вища рада правосуддя внесла президенту подання про призначення 111 суддів нового Верховного Суду. Після цього спалахнув скандал: Вища кваліфкомісія звинуватила Громадську раду доброчесності у перевищенні повноважень – у відповідь на заяву ГРД про порушення під час відбору суддів. У громадськості є суттєві питання й до новопризначеної трійки служителів Феміди.

Найбільше засторог виникло щодо постаті Валентини Сімоненко – колишньої голови Ради суддів України, судді Верховного Суду ще "дореформеного" складу. Їй, зокрема, закидають періодичні поїздки до окупованого Криму. У червні, після перемоги Сімоненко на конкурсі на посаду судді Верховного Суду, українські ЗМІ з посиланням на відкриті бази Федеральної податкової служби Російської Федерації повідомляли, що ця пані начебто має російський індивідуальний податковий номер, тобто вважається платником податків у бюджет держави, яка розв'язала війну з Україною. В окупованому Криму у неї є спадщина, зареєстрована російською владою. Там же мешкає її рідна сестра. Між іншим, Валентина Сімоненко стала на облік у податковій службі окупаційної влади в Севастополі, коли ще працювала суддею старого Верховного Суду України. Цей факт, який нею не афішувався, був виявлений під час перевірки Громадської ради доброчесності.

Та цю інформацію Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя проігнорували. Поставивши у незручне становище президента. Крім того, новопризначена суддя Верховного Суду "забулася" включити до своєї декларації низку фірм її тодішнього чоловіка, а деякі її дії на посаді голови Ради суддів "руйнували авторитет судової влади".

Негативний висновок Громадської ради доброчесності отримав і Сергій Слинько. 2013 року він головував у касаційній колегії суддів, яка залишила в силі обвинувальний вирок щодо Юрія Луценка. Пізніше, нагадаємо, Луценко був реабілітований за законом "Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини".

Рішення колегії суддів, ухвалене за участі й під головуванням Слинька, на думку Ради доброчесності, "підриває авторитет до судової влади в суспільстві і віру народу в правосуддя. Ухвалення суддею такого рішення є порушенням принципів професійної етики. Справа Юрія Луценка була не просто переслідуванням політичного опонента кланом колишнього президента-втікача. Це була спроба довести суспільству, що правосуддя теж знаходиться в руках цього клану, продемонструвати громадянам марність їхніх очікувань справедливості".

Громадська рада доброчесності констатувала факт прямої причетності судді Слинька до "правосуддя по-донецькому", що, на її категоричну думку, "повністю унеможливлює його здатність подалі відправляти правосуддя в касаційному кримінальному суді".

Більше того – суддя Слинько у складі колегії суддів 23 січня 2014 року залишив без змін вирок батьку і сину Павличенкам. Справа мала великий резонанс. У подальшому засудженні були визнані політичними в'язнями.

Нарешті, Громадська рада доброчесності вказує на непрозорість статків новоспеченого судді Верховного Суду та сумнівається у повноті декларування ним майна.

Єдина підтримана Радою доброчесності суддя ВС – Вікторія Мацедонська. Вона була одною зі складу колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду, хто назвав незаконною постанову Окружного адмінсуду Києва від 30 листопада 2013 року, яка забороняла мирні зібрання у Києві з 1 грудня 2013 до 7 січня 2014-го. Свою принципову позицію Мацедонська тоді виклала в окремій думці, чим заслужила повагу суспільства.

Серед інших резонансних справ судді – апеляція на скасоване рішення про визнання зв'язку сім'ї Суркісів з націоналізованим "Приватбанком" і примусове переведення їхніх коштів в акції. Апеляція залишила це рішення в силі.

Звісно, якщо така пропорція – один незаплямований суддя із трьох – збережеться і в складі Верховного Суду, то про творення нової історії вітчизняної судової системи, вочевидь, говорити, на жаль, не доводиться.