Спонсор 800 тис. вбивств у Руанді: Ким є Фелісьєн Кабуга, на якого весь світ полював 26 років

84-річного Кабугу затримали у передмісті Парижа 16 березня, наразі ж світ чекає судового засідання, що відбудеться вже за кілька днів. Силовики ж розслідують, де і як військовий злочинець переховувався 26 років, попри те, що ООН обіцяла $5 млн за дані про його місцезнаходження. У будинку поблизу Парижа, за свідченням сусідів, той жив від трьох до чотирьох років. Ні з ким не спілкувався і щось бурмотів у відповідь на вітання. При цьому в чотирьох стінах не сидів і регулярно виходив на прогулянки.  

Так довго ховатися, за даними слідства, Кабузі допомагало близько 28 спільників. Human Rights Watch наполягає на розслідуванні, яке б допомогло назвати імена.

Depo.ua згадує історію страшного геноциду в Руанді, а також життєвий шлях самого заарештованого. 

Людина-невидимка

Кабугу спіймали завдяки зусиллям Сержа Браммерца – прокурора з воєнних злочинів ООН у Руанді та Югославії, – який і керував розслідуванням, пише BBC.  З рік тому слідча група отримала дані, що Кабуга може знаходитися у Європі – у Великій Британії, Франції чи Бельгії, – і продовжила пошуки. 

Залишатися на свободі руандійцю, на думку слідства, допомагали його п'ятеро дітей (а можливо, ще діти, про яких слідчим невідомо).  Зокрема, двоє з доньок Кабуги були одружені з синами президента Руанди Жувеналя Габ'ярімана, чия смерть в авіакатастрофі стала однією з передумов геноциду. За дітьми встановили стеження, але поставити крапку і зрештою затримати спонсора різні допоміг карантин. Активність стишилася, слідчі могли сфокусуватися на даній справі, а простежити переміщення можливих фігурантів стало помітно легше. 

Багато років Кабугу ловили у Кенії, де той має бізнес-інтереси, але той буквально вислизав з рук правосуддя. Так, у 1997-му у Нейробі вдалося заарештувати сімох підозрюваних у різні, але Кабуга нібито втік. Були свідчення про те, що він перебував на Мадагаскарі та в Бурунді, робив операцію у Німеччині. Як після цього опинився у Франції – поки що загадка. Адже так просто переміщуватися Європою без впливових спільників нереально. 

Наразі руандійці, яким вдалося пережити геноцид, вимагають судити Кабугу на його батьківщині, пише Anadolu. Сам Кабуга хоче, щоб його судили у Франції.  При цьому, якщо задовільнять клопотання ООН (а це вельми ймовірно), справою займуться або у Гаазі, або в Міжнародному трибуналі щодо Руанди у танзанійській Аруші. 

Що відбувалося в Руанді

Протистояння між етнічними групами хуту і тутсі у Руанді тривало кілька століть. Зі здобуттям країною незалежності у 1960-му у країні встановилася однопартійна система з превалюванням хуту. Разом з цим не задоволені діями владою тутсі сформували організацію Руандійський патріотичний фронт. У 1990-му військова організація захопоила країну, бойові дії тривали до 1993-го, коли було підписано перемир'я.  Втім, його умови не припали до душі радикальному крилу хуту. 

Радикальна організація Аказ, створена оточенням тодішнього президента країни Жувеналя Габ'ярімана та його дружини, поширювала ідеї нетерпимості до тутсі. Паралельно розвивалися молодіжні організації "Інтерахамве" та "Імпузамугамбі". Шовіністичні та людиноненависницькі ідеї лунали в ефірі "Радіо тисячі пагорбів".

"Я вірю, що скоро займеться світанок! Для тих з вас, хто молодий і не знає цього слова, світанок – це перше світло сонця на початку нового дня. Займеться той день, коли не залишиться більше тарганів на землі Руанди. Слово "іньензі" (таргани – зневажлива назва тутсі, – ред.) буде забуто назавжди", – зокрема, стверджував радіоведучий Анані Нкурунзіза, який наразі теж знаходиться у розшуку. 

Пусковим гачком для масових вбивств стала авіакатастрофа, в якій загинули Габ'яріман та голова Бурунді Сіпрієн Нтар'яміра. Провину за неї поклали на Руандійський патріотичний фронт. Натомість у самій організації пізніше стверджували, що літак збили самі хуту, аби виправдати геноцид. 

На "Радіо тисячі пагорбів" лунали агресивні заклики до вбивства. Влада країни оприлюднювала списки ворогів режиму разом з їхніми сім'ями. У такі реєстри входили не лише тутсі, а й помірковані хуту, противники радикального божевілля.  Молодикам з "Інтерахамве" та "Імпузамугамбі" допомагали масово знищувати людей звичайні громадяни – часом озброївшись дубинками чи навіть мачете. Людей вбивали, гвалтували, піддавали тортурам, палили живцем. Часто сусіди атакували сусідів, з якими раніше разом проводили свята і загалом підтримували дружні стосунки.

Паралельно Руандійський патріотичний фронт починає бойові дії – триває збройне протистояння з армією країни. 

При цьому миротворці ООН у геноцид не втручалися – натомість спішно евакуювали своїх громадян. 

Масова розправа закінчилася, коли РПФ за підтримкою армії Уганди увійшов у столицю країни Кігалі. Близько 2 млн хуту, які брали участь у масових вбивствах пішли до Заїру (наразі – Демократична республіка Конго), Бурунді і Танзанії. 

Загалом, за різними оцінками, жертвами різанини стали від 800 тис. до 1 млн людей. 

До чого тут Кабуга

Кабугу звинувачують у потужній фінансовій підтримці масових вбивств. Зокрема, саме він був власником згаданої радіостанції, яка розпалювала ненависть і поширювала заклики до вбивств. В ефірі його називали "очільником і гендиректором". Саме він свого часу сповістив уряд країни про створення нового ЗМІ, що має "піднімати повагу людей до військової політики країни та прав людини, підтримувати тривалий мир для всіх людей". Його гроші і дружба з президентом практично попереджала будь-які можливі дії влади щодо скасування ліцензії хейтерському ЗМІ. 

Також він контролював Фонд національної оборони, який видавав гроші на зброю для вбивць і координував її логістику. 

При цьому Кабуга був доволі успішним бізнесменом і заробив мільйони на чайних плантаціях у Північній Руанді.